Основи менеджменту - Федоренко В.Г. - Розділ 9. Страховий менеджмент

9.1. Сутність та функції страхового менеджменту

Страхування виникло й розвивалося як протистояння стихійним лихам і прояву всіляких негараздів, несприятливих подій, що завдавали збитків упродовж всього періоду діяльності людства. Через систему страхового захисту реалізуються економічні відносини між людьми у процесі життєдіяльності. Страхування надає всім членам суспільства гарантії у відшкодуванні збитків.

У країнах з розвинутою ринковою економікою страхова справа набула чималого розмаху, вона забезпечує надійну охорону інтересів підприємців від несприятливих наслідків техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних чинників, стихійних та інших лих. Через те що діяльність в умовах ринку супроводжується різноманітними ризиками, нині характер і функції страхування в Україні принципово змінюються, зростає його значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання, виробників товарів і послуг, а також захисту громадян. Тому страхування потрібно розглядати як складову частину інвестиційного процесу в колі питань накопичення коштів, необхідних для виплати страхових відшкодувань.

Як і будь-яка господарська діяльність, страхування вимагає управління. Однак страхова справа має деякі особливості, що відрізняють від інших видів господарювання. Ці особливості полягають у тому, що страхова діяльність визначається в Україні як виняткова діяльність і регламентується Законом України "Про страхування" від 7 березня 1996 року № 86/96-ВР.

Страхування - одна з галузей бізнесу, найзалежніших від інформа­ційного забезпечення. Кожен страхувач відчуває потребу аналізувати зміни зовнішніх і внутрішніх факторів, що можуть вплинути на наслідки роботи компанії. Тому електронна обробка даних є важливим моментом стратегії розвитку компанії-страхувача. Потрібно розвивати інтегровані комп'ютерні системи інформації для забезпечення діяльності компанії.

Інший важливий аспект менеджменту страхової компанії - показник обсягу страхових платежів. Майже вся діяльність страхувача в Україні заснована на збиранні страхових платежів. З цих грошей формуються страхові резерви, виплати страхових сум і страхових відшкодувань, витрати компанії. Тому найбільшої актуальності набувають питання, пов'язані з управлінням страховими платежами та з їх плануванням. Вимоги підвищити фінансову стійкість спонукають страхувач і в збільшу вати кількість договорів страхування. Ще одним способом підвищення фінансової стійкості може бути збалансованість страхового портфеля - збільшення видів страхування і перерозподіл відповідальності між страхувачами. Існує вид страхування, де збитковість майже 100%, однак він користується популярністю серед населення і є обов'язковим видом. Щоб не працювати у збиток, страхувачі змушені розвивати інші види страхування і за їх рахунок перекривати свої збитки.

Важливий аспект менеджменту страхування - інвестиційна діяльність страхувача. Способи найкращого розміщення страхових резервів становлять інвестиційну стратегію. У країнах з розвиненою ринковою економікою і твердою конкуренцією страхові компанії не ставлять собі за мету одержати великі прибутки від страхової діяльності. Основне завдання страхових компаній полягає в максимальному збільшенні страхувальників, і як наслідок зібраних страхових премій з метою інвестування. У цьому плані страхова компанія є учасником інвестиційного процесу і змушена знати усі тонкощі його ринку. Тобто, головне завдання для страхувачів - збільшити кількість страхувальників і використати зібрану страхову премію для інвестиційної діяльності.

Стихійні лиха призводять до матеріальних втрат, загибелі багатьох людей. Відшкодування збитків, завданих у результаті прояву руйнівних сил природи й суспільства, зумовлює необхідність їх попередження, подолання. Такі відносини людей, що складаються заради забезпечення безупинного й безперебійного виробничого процесу та для підтримки стабільності й стійкості досягнутого рівня життя, - разом становлять економічну категорію страхового захисту. Специфіка цієї категорії визначається такими ознаками:

- випадковий характер настання стихійного лиха чи іншого прояву руйнівних сил природи;

- вираження збитку в натуральній чи грошовій формі;

- об'єктивна потреба у відшкодуванні збитку;

- реалізація заходів для попередження й подолання наслідків конкретної події.

Сутність економічної категорії страхового захисту полягає у накопиченні та подальшому використанні ресурсів для захисту від всіляких небезпек та ризиків, а також у відшкодуванні витрат, пов'язаних з ними.

Усвідомлена людиною й суспільством у цілому необхідність страхового захисту формувала страхові інтереси, завдяки яким почали складатися певні страхові відносини.

Зміст страхових відносин охоплює утворення й використання ресурсів страхового фонду незалежно від конкретної форми його організації.

Страхування - це система економічних відносин, яка включає утворення за рахунок підприємств, організацій та населення спеціального фонду коштів і використання його для відшкодування втрат, які сталися внаслідок стихійного лиха та інших несприятливих випадкових явищ, а також для надання допомоги громадянам при настанні в їхньому житті кризових ситуацій.

Примітка:

Страхування може також сприяти виникненню і розвитку ринку довгострокового позикового капіталу, необхідного для фінансування процесу створення нових підприємств і економічного розвитку в цілому.

В міру розвитку суспільства страхові відносини одержали цивільно-правове закріплення, що, у свою чергу, дозволило регулювати їх правовими методами.

Страхування - це відшкодування збитків, яких зазнала фізична чи юридична особа, за допомогою розподілу їх між багатьма особами.

Згідно із Законом України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Відшкодовуються збитки із засобів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації. Об'єктивна потреба у страхуванні часто зумовлюється і тим, що збитки виникають унаслідок руйнівних факторів (стихійних сил природи). За такої ситуації неможливо стягувати збитки, тому вони відшкодовуються самим потерпілим. Страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитків. Страхові правовідносини оформлюються у вигляді договорів (полісів) страхування.

Страхування й підприємництво взаємозалежні. Для підприємництва характерні гнучкість, готовність йти на ризик. При цьому виникають певні страхові інтереси, зумовлені природою підприємницької діяльності.

Страхування як економічна категорія - це система економічних відносин, за яких страхувальник, сплачуючи страхові внески, забезпечує їх використання на відшкодування збитку, завданого за різних непередбачених несприятливих явищ (ризиків), а страхувач, який несе цю відповідальність, розміщує резерви, провадить превентивні заходи щодо зменшення наслідків ризику, а за необхідності - перестраховує частину ризику.

Такі ознаки характеризують економічну категорію страхування:

- наявність ризику;

- сформоване страхове поле;

- наявність договірних відносин між страхувачем та страхувальником;

- перерозподільчі відносини;

- підприємницька основа страхової діяльності.

У перехідній економіці забезпечується зростання ролі страхування в суспільному відтворенні, розширюється сфера страхових послуг. У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу й добробуту людей, а з іншого - видом діяльності, що приносить дохід. Джерелами прибутку страхової організації служать доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних засобів, банківські депозити, цінні папери тощо.

Сутність страхування також пов'язана зі створенням і використанням фондів коштів. Вихідна ланка у трактуванні сутності страхування - його замкнена розкладка збитку між зацікавленими учасниками.