Стратегічне управління - Порохня В.М. - 4.2. Прогнозування в системі СУ. Функції і методи прогнозування

Функціонування підприємства в сучасних умовах пов'язано із змінами в зовнішньому і внутрішньому середовищі його діяльності, що обумовлює необхідність розробки нових підходів до визначення цільової функції його діяльності, обґрунтовування економічних механізмів стабілізації і зростання ефективності виробництва в цілому.

Досягнення даних цілей і задач можливе лише шляхом глибокого аналізу, як господарської діяльності підприємства, так і стану навколишнього економічного і соціального середовища. Поєднання мікро- і макроаналізу дозволяє створити інформаційну базу для ухвалення управлінського рішення, адекватну дійсності і умовам невизначеності господарської діяльності.

Перехід до ринкових методів господарювання сприяв значному зростанню чинника невизначеності в економічних явищах, зросла динамічність господарювання, з'явилося поняття конкуренції. В цих умовах різко зросло значення методів прогнозування як елементів наукового передбачення подальшого розвитку ситуації в економіці в цілому, в окремих галузях, регіонах, відособлених ринках, а також на окремих підприємствах як основних суб'єктах господарювання.

Під поняттям прогноз розуміється - науково обґрунтована думка про можливий стан об'єкту (який досліджується) в майбутньому, про альтернативні шляхи й терміни його здійснення. Існує достатньо велика кількість методів прогнозування. Вірогідність прогнозу тим вище, чим більша кількість методів використовується.

Прогнозування - це один з ключових моментів при ухваленні економічних рішень. Кінцева ефективність будь-якого рішення залежить від послідовності подій, що виникають вже після ухвалення рішення. Можливість передбачити некеровані аспекти цих подій перед ухваленням рішення дозволяє зробити якнайкращий вибір, який, інакше, міг би бути не таким вдалим. Тому системи планування і управління, звичайно, реалізують функцію прогнозу.

Прогнозування - це прогноз майбутніх подій. Метою прогнозування є зменшення ризику при ухваленні рішень. Прогноз звичайно виходить помилковим, але помилка залежить від прогнозуючої системи, що використовується. Надаючи прогнозу більше ресурсів, ми можемо збільшити точність прогнозу і зменшити збитки, пов'язані з невизначеністю при ухваленні рішень.

Оскільки прогнозування ніколи не зможе повністю знищити ризик при ухваленні рішень, необхідно явно визначати неточність прогнозу. Звичайно, рішення, що ухвалюється, визначається результатами прогнозу (при цьому передбачається, що прогноз правильний) з урахуванням можливої помилки прогнозування.

Річ у тому, що особа, що ухвалює економічне рішення (ОУР) знаходиться у сфері дії різноспрямованих векторних сил підприємницького середовища (рис. 12). При цьому ОУР частіше за все опиняється в полі, близькому до крапки Е і науково обґрунтовані методи прогнозування дозволяють значно скоротити витрати і втрати (матеріальні, тимчасові, фінансові і інші) при ухваленні економічно доцільного рішення.

Сказане вище припускає, що прогнозуюча система повинна забезпечувати визначення помилки прогнозування, також як і саме прогнозування. Такий підхід значно знижує ризик об'єктивно пов'язаний з процесом ухвалення рішень. Необхідно відзначити, що прогнозування це не кінцева мета. Прогнозуюча система це частина великої системи менеджменту і як підсистема, вона взаємодіє з іншими компонентами системи та відіграє чималу роль в одержуваному результаті.

Рис. 12. Основні вектори дії підприємницького середовища на прогнозування економічних рішень

У цілому методи прогнозування класифікуються за різними критеріями. Найбільш широко застосовується відмінність між якісними і кількісними методами. Іноді в літературі зустрічається подібне розділення озаглавлене як об'єктивні і суб'єктивні методи. Також можна зустріти розділення методів прогнозування на два класи - квалітативні і квантитативні, залежно від того, які математичні методи використовуються.

Квалітативні процедури проводять суб'єктивну оцінку, засновану на думці експертів. Звичайно, це формальна процедура для отримання узагальненого прогнозу, на основі ранжирування і узагальнення думки експертів (наприклад, на основі методів Дельфі). Ці процедури ґрунтуються на опитах, тестах, оцінці ефективності продажів і історичних даних, але процес, за допомогою якого виходить прогноз, залишається суб'єктивним.

Квантитативні процедури прогнозування явно оголошують - яким чином одержано прогноз. Чітко видна логіка і зрозумілі математичні операції. Ці методи проводять дослідження історичних даних для того, щоб визначити глибинний процес, що генерує зміну і, припустивши, що процес стабільний, використовувати знання про нього для того, щоб екстраполювати процес в майбутнє. До квантитативних процедур прогнозування відносяться методи, засновані на статистичному аналізі, аналізі тимчасових послідовностей.

Для прогнозу тимчасових послідовностей, необхідно представити поведінку процесу у вигляді математичної моделі, яка може бути поширена в майбутньому. Для цього необхідно, щоб модель містила спостереження в будь-якому локальному сегменті часу, близькому до теперішнього часу. Звичайно немає необхідності мати модель, яка б містила дуже старі спостереження, оскільки вони, швидше за все, не характеризують справжній момент. Також немає необхідності здійснювати спостереження в далекому майбутньому, тобто через проміжок часу, більший, ніж горизонт прогнозування. Після того, як буде сформована коректна модель для обробки тимчасової послідовності, можна розробляти відповідні засоби прогнозування.

Для прогнозів використовуються також інтерв'ю з фахівцями і творчі методи генерації ідей. Необхідно відзначити, що окремо не один з методів не може повною мірою врахувати всі параметри і аспекти розвитку ринку.

Прогнозування включає постановку задач, збирання даних для прогнозування, оцінку, аналіз і екстраполяцію, вживання прогнозованих результатів, контроль прогнозів і процесу прогнозування.

Останній пункт плану прогнозування особливо актуальний, оскільки дозволяє визначити міру достовірності використаних методів прогнозування і у випадку якщо вони себе не виправдали провести їх заміну на інші методи.

Модель внутрішнього розвитку господарюючого суб'єкта, як об'єкту прогнозування, можна представити з трьох взаємозв'язаних блоків: відтворювання основних фондів, використовування і оплата трудових ресурсів, витрати на виробництво продукції (споживання ресурсів) і їх зіставлення з кінцевим виробничим результатом [8, с. 136-139].

Основні методи економічного прогнозування і їх специфічні особливості, наприклад, у сфері розвитку ринку матеріально-технічних ресурсів виробничої сфери можуть бути представлені у вигляді зведеної таблиці (табл. 13).

Основними кількісними методами прогнозу, які можна застосувати для дослідження економічних ситуацій, є: екстраполяція тренда (або виявленої тенденції), прогнози на основі індикаторів, регресійний аналіз. Вживання методу екстраполяції тренда характерне для тимчасових рядів динаміки, що володіють певною тенденцією, тобто для більш простих явищ. Регресійний і кореляційний аналізи використовуються для динамічних рядів, що не мають тенденцій. В основі методу прогнозування на основі індикаторів лежить саме кореляційний аналіз, що дозволяє визначити тісноту взаємозв'язку між прогнозованим явищем і певними чинниками - так званими індикаторами.

Основними методами якісного економічного прогнозування є "дельфі"- метод і метод техніки сценаріїв. Процедури, що використовуються при цьому, характеризуються анонімністю, регульованим зворотним зв'язком і груповою відповіддю - Анонімність досягається шляхом вживання процедури анкетного опитування експертів і є способом ослаблення впливу "домінуючих" експертів.

Таблиця 13

СПЕЦИФІКА ВЖИВАННЯ ОСНОВНИХ МЕТОДІВ ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ РИНКУ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСІВ [8, С. 140]

Закінчення табл. 13

У основу <<дельфі>>-метода покладено наступні передумови: поставлені питання повинні допускати можливість виразу відповіді у вигляді числа; експерти повинні мати в своєму розпорядженні достатньо інформації для того, щоб дати оцінку; відповідь на кожне з питань (оцінка) повинна бути обґрунтована експертом.

Виявлення переважаючих думок за допомогою "дельфі"-методу дозволяє зближувати точки зору експертів. Разом з тим враховується, що, не дивлячись на зближення оцінок, відмінність існуватиме і в кінці опитування.

Розділення методів прогнозування на кількісні і якісні несе в собі додатковий розподіл методів на ті, що використовуються в короткостроковому прогнозуванні і довгостроковому. Так, кількісні методи направлені на короткострокове і частково середньострокове прогнозування, а для якісних методів характерне використовування в основному в довгостроковому періоді.

У процесі дослідження стану і функціонування малих форм господарювання не можна обійтися без методів експертних оцінок. Порядок проведення експертних оцінок охоплює наступні етапи: добір експертів і формування експертних груп; визначення змісту опитування і складання анкет; формування правил визначення сумарних оцінок на основі оцінок окремих експертів; роботу з експертами; аналіз і обробку експертних оцінок.

Здійснення аналізу зібраних експертних даних відповідно до цілей досліджень припускає визначити рівень узгодженості дій експертів і достовірність експертних оцінок [8, с.139-141].

В побудові прогнозів щодо діяльності та можливостей розвитку певної організації часто використовують дані прогнозних державних документів.

Прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку розробляються на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, стану використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, конкурентоспроможності вітчизняної економіки, оцінки досягнутого рівня розвитку економіки і соціальної сфери та з урахуванням впливу зовнішніх політичних, економічних та інших факторів і очікуваних тенденцій зміни впливу цих факторів у перспективі.

У середньо- та короткострокових прогнозах відображено:

- аналіз соціально-економічного розвитку країни за відповідний попередній період та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;

- очікувані зміни зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації та їх вплив на економіку країни;

- оцінка впливу можливих заходів державної політики у прогнозному періоді на розвиток економіки та соціальної сфери;

- основні макроекономічні показники та баланси економічного і соціального розвитку, у тому числі в галузевому і територіальному розрізі господарського комплексу країни;

- висновки щодо тенденцій розвитку економіки країни у відповідному прогнозному періоді.

Крім того, у середньостроковому прогнозі:

- визначаються цілі та пріоритети державної політики щодо економічного і соціального розвитку країни;

- розробляється прогноз кон'юнктури на внутрішніх та зовнішніх ринках стратегічно важливих товарів та послуг;

- відображено аналіз соціально-економічного розвитку країни за минулий і поточний роки та характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;

- відображено вплив очікуваних змін зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної ситуації на економіку країни;

- сформульовано цілі та пріоритети економічного й соціального розвитку країни в наступному році;

- наведено систему заходів щодо реалізації державної політики з визначенням термінів виконання та виконавців;

- наведено основні макроекономічні показники, обсяги капітальних вкладень, показники державного замовлення, інші необхідні показники та баланси економічного і соціального розвитку, у тому числі в галузевому і територіальному розрізі господарського комплексу країни;

- наведено перелік державних цільових програм, що фінансуються в наступному році за рахунок коштів Державного бюджету України;

- наведено показники розвитку державного сектору економіки, зокрема отримання та використання доходів від розпорядження державним майном, ефективності використання об'єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств [12, с.25-28].