Стратегічний менеджмент - Кіндрацька Г.І. - Контрольні питання одиничного і множинного вибору відповідей

Незаперечним є той факт, що формування стратегії організації сприяє визначенню напряму та способу її руху до цілі, а виконання стратегії створює умови для її досягнення. Однак це не означає, що правильний вибір стратегії та дотримання необхідних умов для її виконання автоматично забезпечать отримання бажаного результату. Основною причиною відхилень є нестабільність середовища організації, виникнення непередбачуваних змін. Все це вимагає створення системи, яка б забезпечила контроль за рухом організації згідно з "заданою траєкторією", а також за тими відхиленнями, які можуть виникнути під час діяльності. Очевидно, що основне завдання контролю полягає не в оцінці правильності здійснення стратегії, а у визначенні того, чи сприятиме реалізація стратегії досягненню бажаних цілей.

Основні етапи системи стратегічного контролю такі.

• Визначення показників, за якими оцінюють реалізацію стратегії. Практично, ці показники безпосередньо пов'язані з цілями, яких треба досягти під час реалізації стратегії.

• Вимірювання та відстеження параметрів контролю. Розрізняють чотири можливі підходи до побудови такої системи на основі ринкових показників функціонування організації (наприклад, ціни на продукцію чи акції, рентабельність інвестованого капіталу): виконання цілей окремими структурними підрозділами; контроль за правильністю виконання визначених процедур і правил здійснення окремих дій; самоконтроль працівників за досягненням результатів з позицій інтересів організації.

• Порівняння реального стану параметрів контролю з бажаним для визначення рівня їхнього виконання. При цьому особливі вимоги висувають до інформації — вона має надходити своєчасно для прийняття необхідних рішень щодо коригування стратегії; містити дані, які б адекватно відображали стан контрольованих процесів; вказувати на час збору інформації.

• Оцінка результату порівняння та прийняття рішення щодо його можливого коригування. Якщо реальний стан параметра контролю дорівнює або кращий від бажаного результату, то коригуючих дій здебільшого не відбувається. Коли ж він нижчий від запланованого, то виявляють причину цього відхилення і коригують як самі цілі, так і засоби їхнього досягнення. Таке коригування проводять за певною схемою: перегляд параметрів контролю щодо відповідності їх встановленим цілям і вибраній стратегії; перегляд цілей у зв'язку з можливими змінами в середовищі організації; зміна стратегії за умови неможливості її реалізації чи недоотримання результатів під час її впровадження; пошук інших причин незадовільної роботи організації та прийняття відповідних заходів (поліпшення системи мотивації, підвищення кваліфікації працівників, удосконалення організації праці тощо).

Таким чином, обрана стратегія та план її здійснення не в змозі врахувати всі проблеми, які можуть виникнути. Доповнення та коригування її є нормальною й необхідною складовою стратегічного менеджменту. Критерієм успішної реалізації стратегії є повне досягнення цілей або їхнє перевиконання.

Контрольні питання одиничного і множинного вибору відповідей

1. Диверсифіковані організації розробляють такі види стратегічних планів:

а) план розвитку організації;

б) оперативний план;

в) генеральний план організації;

г) стратегічний план СГЦ;

ґ) тактичний план.

2. Вузькопрофільні організації розробляють такі види стратегічних планів:

а) план розвитку організації;

б) оперативний план;

в) генеральний план організації;

г) стратегічний план СГЦ;

ґ) тактичний план.

3. Організаційну культуру розглядають як систему, що охоплює такі елементи:

а) філософію організації;

б) пріоритетні цінності;

в) норми поведінки і принципи взаємовідносин;

г) атмосферу в організації;

ґ) порядок проведення певних церемоній.

4. Контроль за реалізацією стратегії проводять з метою:

а) постійного відстежування отриманих результатів реалізації стратегії та порівняння їх з визначеними цілями;

б) постійного спостереження за реалізацією стратегії;

в) порівняння стратегії з визначеними орієнтирами;

г) сканування зовнішнього середовища.

5. До основних типів стратегічних змін в організації належать:

а) реінжиніринг;

б) реінвестування;

в) реструктуризацію;

г) реконструкцію;

ґ) впровадження нововведень.

6. Розрізняють такі рівні можливих змін організації при реалізації стратегії:

а) радикальні зміни;

б) помірні перетворення;

в) незмінне функціонування;

г) інтегроване зростання;

ґ) диверсифіковане зростання.

7. Зміна організаційної структури відповідно до нової стратегії може привести до:

а) порушення усталених стосунків;

б) відволікання керівництва від проблем реалізації стратегії;

в) підвищення ефективності виробництва;

г) досягнення стратегічних цілей;

ґ) особистого стресу в працівників.

8. Чинники, що впливають на вибір організаційної структури управління:

а) обрана організацією стратегія;

б) динамізм зовнішнього середовища;

в) розмір організації та ступінь різноманітності її діяльності;

г) географічне розміщення організації;

ґ) відносини між працівниками і керівниками.

9. Якщо зміни в організації зачепили її місію й організаційну культуру, то відбувається:

а) кардинальна перебудова;

б) глибоке реформування;

в) помірні перетворення;

г) звичайні зміни;

ґ) реструктуризація.

10. Розрізняють такі типи працівників за сприйняттям стратегічних змін в організації:

а) пасивний прихильник;

б) прихильник;

в) противник;

г) небезпечний елемент;

ґ) учасник.