Стратегічний менеджмент - Кіндрацька Г.І. - Ситуаційна вправа

1. Як класифікують стратегічні плани за горизонтом планування та рівнем управління?

2. Охарактеризуйте систему стратегічних планів, які формуються в організації.

3. Сформулюйте відмінності між стратегічним планом СГЦ і бізнес-планом.

4. Чому організаційну структуру вважають об'єктом стратегічних змін?

5. Порівняйте ознаки функціональної та матричної організаційних структур.

6. Перелічіть особливості організації з системою СГЦ.

7. Як можна виявити особливості організаційної культури та хто формує основні її елементи в організації?

8. Обґрунтуйте умови, за яких доцільно проводити реінжиніринг і бенчмаркинг організації. Які можливі наслідки?

9. Чому є опір запровадженню стратегічних змін в організації? Як можна зменшити силу цього опору?

10. Як проводять стратегічний контроль в організації?

Практичні завдання

1. Обґрунтуйте умови, за яких доцільно проводити реінжиніринг і реструктуризацію організації. Які наслідки реструктуризації вітчизняних підприємств у сучасних умовах?

2. Сформулюйте основні елементи організаційної культури. На прикладі конкретної організації визначіть особливості організаційної культури та хто її формує. Чи виникають конфлікти в цій організації і які їх причини?

3. Оцініть твердження А. Чандлера: "Структура слідує за стратегією". Чи завжди зміни є радикальними? Приведіть приклади.

Ситуаційна вправа

Хімічний гігант — концерн "Нафтохім" — визнаний в Україні лідер у виробництві нафтохімічної продукції та продуктів сільськогосподарського призначення, полімерів, хлорвуглеводнів, кольорових металів, товарів широкого споживання. Загалом він є виробником понад 100 видів продукції.

Значна частина продукції (понад 80 % ) призначена для подальшої переробки, тобто основними споживачами є підприємства обробної промисловості. Ця обставина має різні наслідки залежно від діючої системи господарювання. За умов централізованого розподілу продукція за цінами, які забезпечували відповідну її рентабельність, надходила заздалегідь визначеним підприємствам.

При переході до ринкової економіки з'ясувалося, що "Нафтохім" має неефективну систему управління, не визначено його пріоритетні напрями розвитку в нових умовах господарювання. Гігантські розміри (концерн об'єднує вісім гірничодобувних, металургійних, хімічних і нафтохімічних заводів) тільки ускладнили ці проблеми. Прибутки, які отримували окремі підприємства, вкладали в нерентабельні виробництва. Однак доволі швидко "Нафтохім" залишився без обігових коштів і потрапив у повну залежність від гуртових покупців.

Після деяких сумнівів вище керівництво концерну ухвалило рішення щодо диверсифікації діяльності та приєднання до концерну двох нафтогазодобувних підприємств, щоб створити замкнений цикл на деяких виробництвах. Однак невеликий виграш від отримання дешевих нафтопродуктів міг обернутися банкрутством ще й приєднаних підприємств.

Під державні гарантії було взято кредит для будівництва заводу з виробництва поліетилену. Але це не дало бажаних результатів. Річний обсяг реалізації зменшився на 19 %, балансові збитки порівняно з попереднім роком збільшилися у чотири рази, швидко зростала кредиторська заборгованість (35 % за рік).

Наприкінці минулого року за рішенням уряду контрольний пакет акцій концерну передано в управління СП "Лтон", яке працює на українському ринку переробки нафти, реалізації нафтопродуктів і продукції хімічної промисловості. Проведений аналіз засвідчив, що постійне зростання кредиторської заборгованості зумовлене нестачею обігових коштів, збитковою діяльністю та декваліфікованими діями керівництва. Було зроблено спробу удосконалити систему управління, замінено частину керівників вищого рівня. Деякі зрушення відбулися — частково ліквідовано заборгованість за енергоресурси. Три з восьми заводів концерну збільшили випуск продукції, але на решті спад виробництва становив 15—28 %. Стало зрозумілим, що передача концерну в управління уповноваженій особі швидкого результату не дала.

Погашення заборгованості перед усіма кредиторами, на думку деяких експертів, можливе лише у випадку банкрутства концерну. Та керівництво сподівається залучити нових інвесторів (зацікавленість у співпраці вже виявили декілька зарубіжних компаній). Однак радикальним антикризовим заходом вважають реструктуризацію концерну, зокрема створення на його базі 14 самостійних підприємств зі статусом юридичної особи.

Таким чином, хімічний гігант, вартість якого ще п'ять років тому інвестори оцінювали в один мільярд доларів, сьогодні шукає шляхи до виживання.

Завдання. Поясніть, чому концерн "Нафтохім" опинився в такому становищі? Які з прийнятих заходів були необґрунтовані? Чи можна сказати, що існували суб'єктивні причини становища, в якому опинився концерн? Які зміни, на Вашу думку, можуть врятувати український хімічний гігант?