Діагностика і корекція "Я-концепції" молодших школярів - Співак Л.М. - ТЕМА 1.2. Розвиток "Я-концепції" молодшого школяра

План

1. Становлення "Я-образу" дитини.

2. Розвиток емоційно-оцінної складової "Я-концепції" дитини.

3. Становлення поведінкової складової "Я-концепції" дитини.

4. Чинники та механізми розвитку "Я-концепції" дитини.

1.2.1. Становлення "Я-образу" дитини

"Дитинство - особливий період в розвитку людини, коли на поверхні виявляється лише незначна частина того, що дитина засвоює. Більшість вражень, відкриттів, уявлень ніяк не виявляються в поведінці, накопичуються ніби як про запас, закладаються в сховищі на довгі роки. Чим молодша дитина, тим більша підводна частина айсбергу" [182, 20].

Дитина приходить до школи з певними уявленнями і ставленням до самої себе, що сформувалися переважно в ігровій діяльності, в процесі спілкування з батьками та ровесниками. І саме на початку шкільного життя розпочинаються труднощі, що зумовлені його певними особливостями. Змінюється соціальна ситуація розвитку - на зміну ігровій діяльності приходить навчальна. Дитина в нових умовах стає об'єктом постійних оцінок з боку вчителів та однокласників, що не завжди співпадають з її власними уявленнями про себе. Це призводить до кризи в психологічному розвитку дитини, яку більшість психологів називають кризою шести-семи років. "Уперше в дитини виникає внутрішня боротьба переживань, яку дитина починає усвідомлювати як протиріччя між сприйняттям себе та оцінками з боку оточуючих" [182, с. 49]. Переживаючи цю кризу, дитина поступово адаптується до нових умов, в яких триває формування "Я-концепції".

У молодших школярів - учнів перших, других і третіх класів - формування "Я-концепції" значною мірою залежить від їх успіхів в учбовій діяльності, що стає провідною діяльністю даного вікового періоду. І оскільки успіхи учня оцінює вчитель, то він і стає основним значущим іншим, під впливом якого в учнів перших та других класів формуються уявлення про свої навчальні здібності, які складають основний зміст реального "Я" дитини. Досить часто молодший школяр, в залежності від оцінок, робить висновок не лише про свої здібності, але й про себе в цілому. Однак, дітям важко одночасно бути тим, хто оцінює і тим, кого оцінюють, тобто дивитись на себе з боку інших, у результаті здатність оцінювати інших розвивається швидше від здатності оцінювати власне "Я".

Щодо успіхів в навчанні визначається соціальний статус молодшого школяра в класі найбільшим авторитетом користуються відмінники, які знаходяться в центрі уваги. Соціальні контакти учня початкових класів неминуче впливають на його "Я-концепцію", сприяють становленню самостійності дитини, її емансипації від батьків. У зв'язку з цим вже в шість-сім років індивід прагне зайняти нове, доросліше становище в житті та виконувати нову суспільно важливу діяльність. Саме в період молодшого шкільного віку дитина починає себе усвідомлювати не тільки суб'єктом навчальної діяльності, але й суб'єктом в системі людських відносин, тобто відбувається усвідомлення свого соціального "Я", що виступає чинником становлення осо-бистісного новоутворення цього вікового періоду - внутрішньої позиції школяра.

Становлення соціального "Я" молодшого школяра - одного із найважливіших структурних елементів "Я-концепції" - відбувається не лише під впливом оцінок дорослих - вчителів, батьків, але й ровесників. У сформованих дорослими колективах завжди існують мікрогрупи, що створюються на основі власних симпатій та спільності інтересів. У першокласників мікрогрупи складаються переважно з двох чоловік і базуються на спільних інтересах, які переважають на даному відрізку часу. До десяти років "Я-концепція" формується під впливом ровесників, яким віддається перевага над іншими, незалежно від їх статі. Від десяти до дванадцяти років відбувається статева ізоляція, за умов якої групи складаються вже з трьох та більше членів. До четвертого класу зменшується вплив вчителів і батьків на формування "Я-концепції" та збільшується вплив ровесників, які входять до складу однієї мікрогрупи.

У процесі розвитку особистості посилюється схильність описувати себе в соціальних термінах, кожний з яких означає належність до певного "Ми". Групових "Ми", з якими дитина співвідносить власне "Я", багато і вони є досить різними. З віком дитина вже може диференціювати їх та усвідомлювати власну належність до них.

Соціальні контакти молодшого школяра з ровесниками неминуче впливають на становлення його "Я-концепції". Поряд з дорослими діти створюють своє "суспільство", що складається із різноманітних груп, в яких встановлено певні рангові категорії, за якими оцінюється кожний учасник групи. Наприклад, останній з математики може бути самим сильним у класі. Проте, в цих умовах дитина не оцінюється за якою-небудь однією ознакою, що дає їй постійне місце в певній групі. Навпаки, дитина постійно переміщується з однієї категорії до іншої. Дане положення фіксується нею у понятті та усвідомлюється. Дитина пізнає себе як зосередження різних можливостей. Сама різноманітність оточення, в якому може опинитись молодший школяр, і в якому він може себе уявити, виступає чинником консолідації особистості. Зміна якості та зв'язків тепер вже не змушує молодшого школяра повністю відмовлятися від себе у порівнянні з дітьми дошкільного віку.

Крізь призму соціального "Я" триває формування надзвичайно важливих образів для дитини - емоційного "Я", ідеального "Я" та фізичного "Я". Усі соціальні контакти дитини із значущими іншими є певним чином емоційно забарвленими, що в свою чергу сприяє становленню емоційного "Я". В період від шести до дев'яти років дитина починає усвідомлювати, що не тільки вона сама, але й інші люди мають стійкі, незалежні від конкретної ситуації, характери і переконання. У зв'язку з цим, безпосередні переживання цих людей можна зрозуміти лише в контексті їх життєвого досвіду. В результаті перед дитиною відкривається можливість можливість синтезу безпосередньої реакції на емоційний стан іншої людини з усвідомленим уявленням про неї як про особистість, що виступає необхідною передумовою розуміння.

Образ іншого, а саме, образ близької людини, в кожної людини формується, під впливом емпатії, тобто здатності співпереживати іншому, що виступає передумовою формування емоційно забарвленого образу себе.

З віком емоції молодших школярів стають тривалішими, стійкішими та глибшими. Такий рівень розвитку емоційної сфери особистості зумовлює в учнів початкової школи появу постійних інтересів, тривалих товаристських стосунків, що грунтуються на цих спільних і досить міцних інтересах.

Із формуванням образів соціального "Я" та емоційного "Я" нерозривно пов'язано становлення ідеального образу "Я". Саме в процесі емоційно забарвлених соціальних контактів із значущими іншими формується ідеальне "Я". Так, під час дружнього спілкування "образ Я" складається особливо інтенсивно, оскільки через інших ми стаємо собою. Водночас дружба сприяє розвитку "Я-ідеального".

Ідеальне "Я" формується в дітей вже до кінця початкової школи. Якщо у дітей дошкільного віку плани реального, бажаного та можливого ще слабо диференційовані, домагання і досягнення не розмежовуються, то у дітей молодшого шкільного віку реальні та ідеальні уявлення про себе розпочинають диференціюватися. Зміст ідеального образу "Я" в нормальних дітей складають переважно позитивні якості. Ідеальне "Я" відіграє велику роль у становленні особистості - діти прагнуть поводити себе згідно зі своїм ідеальним образом "Я", що пов'язаний з образом конкретної людини.

Велике значення в молодшому шкільному віці має і фізичне "Я". Образ тіла, шо містить оцінку свого фізичного "Я", виступає джерелом розвитку "Я-концепції". Зокрема на "Я-концепцію" дитини суттєво впливає тип будови її тіла, зокрема ті стереотипні реакції, що викликані цим типом. Експериментально досліджено, що діти молодшого шкільного віку з готовністю приймають атлетичну будову тіла, та уникають ровесників з пікнічною будовою (схильність до повноти).

Однією з категорій, за допомогою якої дитина усвідомлює власне "Я", є стать. Психологи припускають, що до шести-семи років дитина вже усвідомлює власну статеву належність, яка вже буде такою назавжди. Згідно з своєю статтю дитина засвоює певні типи поведінки, яких дотримується в школі, вдома тощо.

У дошкільника вже склалися певні уявлення про своє фізичне "Я". Однак з приходом до школи ставлення дитини до свого фізичного образу "Я" може суттєво змінитися. З одного боку зовнішність дитини значною мірою визначає певне ставлення до неї, що суттєво відображається на загальній самооцінці молодшого школяра. З іншого боку дитина зіштовхується з новим ставленням до своєї зовнішності та поведінки, з новими реакціями людей, яких ще не було в її життєвому досвіді.

По-різному і в неоднаковий час відбувається становлення уявлень про власне "Я" у хлопчиків та дівчаток молодшого шкільного віку. В дівчаток набагато швидше, ніж у хлопчиків, з'являються уявлення про власне "Я", і вони є значно глибшими. Очевидно це зумовлено тим, що вони раніше виявляють увагу до своєї зовнішності, до ставлення з боку оточуючих. Взаємини між дівчатками є набагато складнішими, включають оцінки учасниць їх мікрогруп. Вказані особливості й сприяють створенню досить складного "Я-образу". "Я-образ" хлопчиків співвідноситься з "Я-образом" дівчаток, які на два роки молодші від них.