Основи дидактики - Чайка В.М. - 1.4. Особливості структури теорії навчання

Важливою передумовою компетентної професійної діяльності майбутнього педагога, управління процесом навчання є осмислення структури (компонентів) дидактичної теорії.

Аналіз теорії навчання з позицій системного підходу передбачає розроблення засобів представлення дидактики як системи, побудову узагальненої дидактичної моделі, виокремлення основних компонентів теорії навчання, встановлення взаємозв'язків між ними і ступеня їх відображення в сучасних посібниках із дидактики, з'ясування того, наскільки усвідомлюють компоненти теорії навчання майбутні педагоги.

У структурі дидактичної теорії виокремлюють такі компоненти: процес навчання і його основні види, зміст освіти, цілі і завдання освіти, принципи і закономірності навчання, методи навчання, форми організації навчання, контроль і оцінювання результатів навчання.

Кожен з них е впорядкованою сукупністю понять і суджень про його сутність, ознаки й особливості, зв'язки, умови ефективного функціонування та ін. Властивості дидактики як цілісної системи визначаються не тільки і не стільки сумарними властивостями її окремих елементів, скільки її структурою, системотвірними, інтегративними зв'язками. Важливою особливістю системного підходу є те, що не тільки дидактична теорія, а й сам процес й' дослідження також є складною системою, завдання якої - поєднати в одне ціле різні моделі теорії навчання.

Спираючись на результати досліджень сучасного українського дидакта Володимира Бондаря, можна виокремити основні компоненти теорії навчання і їх змістове наповнення (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Компоненти теорії навчання та їх зміст

Закінчення таблиці 1.1

Базові теоретичні компоненти дидактичної науки пояснюють і систематизують знання про відповідні компоненти процесу навчання як специфічного виду діяльності.

Основною ознакою системного пізнання (теорії навчання) є його цілісність, яка характеризується певною завершеністю, внутрішньою єдністю об'єкта, його відносною автономністю і незалежністю, усебічним охопленням усіх властивостей і зв'язків, внутрішньою зумовленістю. Компоненти дидактичної теорії об'єднані різними смисловими взаємозв'язками: морфологічними, структурними, функціональними, генетичними.

Морфологічний аспект системного аналізу допомагає виокремити основні компоненти дидактичної теорії, визначити їхній зовнішній склад, ключові особливості. Проте лише за такого аналізу важко виявити внутрішню організацію об'єкта вивчення, спосіб зв'язку між основними компонентами. Структурний аналіз забезпечує вивчення всієї сукупності залежностей між компонентами дидактичної системи. Цей аспект охоплює зв'язки як всередині дидактичної підсистеми (наприклад, теорії освіти і навчання), так і характер її зовнішніх зв'язків (наприклад, між компонентами теорії навчання і процесу навчання). Функціональний аспект аналізу передбачає вивчення взаємодії і ролі компонентів дидактичної теорії, виявлення їхніх функціональних особливостей, наявності чи відсутності мікро- і мак-розв'язків. Особливістю генетичного аспекту аналізу є вивчення історії виникнення, розвитку і перспектив модернізації компонентів теорії навчання.

Цілісність теорії визначається насамперед наявністю функціональних зв'язків між її компонентами. Тому важливо під час вивчення сутності основних категорій співвідносити знання про них із загальною моделлю процесу навчання. Це допоможе засвоювати дидактичні знання і як відносно самостійні, і як частини цілого, з розумінням суттєвих зв'язків і залежностей між ними.

Важливо також при визначенні зв'язків між компонентами дидактичної теорії враховувати процесуальну суть процесу навчання. Компоненти процесу навчання, на думку російського вченого Юрія Бабанського (1927-1987), мають відображати розвиток взаємодії педагогів і учнів від постановки і прийняття цілей до їх реалізації та конкретних результатів. Потрібно також зважати на те, що компоненти процесу навчання - його цілі, зміст, форми і методи навчання - не просто механічна послідовність, а своєрідна єдність у кожному конкретному циклі їх взаємодії.

Ураховуючи дослідження В. Бондаря, доцільно виокремити такі взаємозв'язки між компонентами дидактичної теорії:

1) цілі освіти (навчання) визначають основні завдання;

2) цілі і завдання навчання є вихідними при визначенні, уточненні, вдосконаленні змісту освіти, який водночас впливає на коригування завдань навчання;

3) структура змісту освіти, його особливості потребують подальшого вдосконалення структури і логічності процесу навчання, який за умови оптимального функціонування створює передумови для подальшої модернізації та оновлення змісту освіти; процес навчання вдосконалюється також під впливом цілей освіти та нових завдань навчання;

4) на зміст освіти й організацію процесу навчання істотно впливають принципи навчання, які є основою для вдосконалення методів навчання, що оновлюються у зв'язку з новими завданнями і модернізованим змістом освіти;

5) методи і форми організації навчання на певному етапі його розвитку вимагають удосконалення змісту, коригують постановку цілей і завдань освіти.

Системний підхід до характеристики компонентів дидактичної теорії має велике практичне значення: його використання сприяє значному підвищенню ефективності засвоєння дидактики в процесі підготовки у ВНЗ і самоосвіти. Цілісне бачення компонентів теорії навчання забезпечує формування системи дидактичних знань в їх детермінованих зв'язках і залежностях. Це створює основу для системного проектування педагогічного процесу, аналізу його результатів.

Процес навчання як система взаємопов'язаних діяльностей викладання й учіння посідає особливе місце серед інших дидактичних підсистем (теорії навчання, теорії змісту освіти, процесу засвоєння знань та ін.). До його компонентів належать: цілі і завдання навчання, методи навчання, форми організації навчальної роботи, результати навчання в межах конкретного навчального заняття. Вони не повністю відповідають структурі дидактичної теорії, склад якої ширший, бо охоплює ще й певну сукупність знань про дидактику як науку (предмет і завдання, методи дослідження, зв'язок з іншими науками тощо). За межами структури процесу навчання є знання про правила і принципи навчання, закономірності освіти і навчання, дидактичні поради і рекомендації.

Порівняльний аналіз структури теоретичних компонентів дидактики як науки і компонентів процесу навчання як специфічного виду діяльності вчителя й учнів дає підстави констатувати, що вони інваріантні, тобто незмінні за кількістю компонентів та їх співвідношеннями.

Компоненти дидактичної теорії проявляються в різних формах навчання (урок, семінар та ін.) у вигляді цілей і завдань заняття як планування його результатів, змісту, методів навчання (способів вирішення конкретних завдань), форм організації навчальної діяльності (індивідуальна, парна, групова, колективна) і результатів розв'язання навчальних завдань.

Отже, узагальнена дидактична модель охоплює дидактичні цілі, дидактичні завдання, зміст освіти, методи навчання, форми організації навчання, результати освіти.