Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами - Гогіташвілі Г.Г. - 6.2.1. Критерії оцінки умов праці на виробництві

При проектуванні робочого місця необхідно враховувати, що при виконанні роботи з фізичним навантаженням бажана поза "стоячи", а при малих зусиллях — "сидячи" (табл. 6.1).

При проектуванні робочого місця необхідно брати до уваги: якщо при прямій позі "сидячи" роботу м'язів умовно взяти за 1,0, то при прямій позі "стоячи" м'язова робота підвищується у 1,6 раза, а при похилій позі "сидячи" — у 4 рази, при похилій позі "стоячи" — у 10 разів.

Робота в позі "стоячи" призводить до більшого стомлення. Бажано передбачати можливість зміни пози під час роботи. Це попереджує виникнення таких профзахворювань, як варикозне розширення вен при роботі стоячи або геморою при роботі сидячи. Крісло має відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні вимоги" а робочі місця "стоячи" мають відповідати ГОСТ 12.2.033-78 "Робоче місце при виконанні робіт стоячи. Загальні ергономічні вимоги".

Таблиця 6.1. Ергономічна характеристика робочих місць

Антропометричні дані, наведені в ГОСТ 12.2.049-80, допомагають правильно спроектувати робоче місце, форми і розміри обладнання органів управління з урахуванням анатомічної структури, фізіологічних можливостей і особливості людини. Ручні органи управління розташовуються на висоті 1000—1600 мм над рівнем підлоги при обслуговуванні стоячи й на висоті 600—1200 мм при обслуговуванні сидячи. Сидіння на постійному робочому місці за пультом або щитом управління повинно мати пристрій для регулювання його як по вертикалі, так і по горизонталі. Конструкція сидіння повинна мати підлокітники, опори для спини та підставку для ніг згідно з антропометричними даними. Органи управління на пульті або щиті розташовуються на відстані не більш як 800 мм від вертикальної осі сидіння. Загальні ергономічні вимоги наведені в ГОСТ 12.2.049-80 "Обладнання виробниче. Загальні ергономічні вимоги".

6.2.1. Критерії оцінки умов праці на виробництві

Критерії оцінки умов праці на виробництві викладені в офіційному документі, який має назву "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості й небезпечності факторів виробничого середовища, тяжкості й напруженості трудового процесу" (наказ МОЗ України від 27.12.01р. № 528). Цей документ призначений для гігієнічної оцінки умов і характеру праці, для встановлення пріоритетності при проведені оздоровчих заходів; розробки рекомендацій щодо профвідбору і профпридатності прогнозування професійної захворюваності; створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, країни в цілому; атестації робочих місць за умовами праці; запровадження диференційованих внесків у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; визначення економічних санкцій у зв'язку з несприятливими умовами праці.

У гігієнічній класифікації використовуються такі основні положення, терміни і визначення.

Постійне робоче місце — місце, на якому працівник перебуває більшу частину робочого часу (або більш як дві години безперервно). Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, постійним робочим місцем вважається уся робоча зона.

Робоче місце — місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.

Робоча зона — простір, обмежений по висоті до двох метрів над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Умови праці — сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Оптимальні умови і характер праці — умови і характер праці, при яких виключено несприятливий вплив на здоров'я працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів (відсутність або відповідність рівням, які прийняті як безпечні для населення); створюються передумови для збереження високого рівня працездатності.

Допустимі умови і характер праці — умови і характер праці, при яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, спричинені трудовим процесом, зникають за час регламентованого відпочинку протягом робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни й не справляють несприятливого впливу в близькому і віддаленому періоді на стан здоров'я працівників та їх нащадків.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого на працівника, за певних умов, призводить до травм або раптового різкого погіршення здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор — виробничий фактор, вплив якого на працівника, за певних умов, призводить до захворювання або зниження працездатності. Залежно від рівня та тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Небезпечними і шкідливими чинниками праці можуть бути фізичні, хімічні, біологічні чинники виробничого середовища, психофізіологічні чинники в організації праці, облаштування робочого місця та устаткування.

Важкість праці — характеристика трудового процесу, що відбиває переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи (серцево-судину дихальну та інші).

Напруженість праці — характеристика трудового процесу, що відбиває переважне навантаження на центральну нервову систему.

Чинники трудового процесу мають такі характеристики. Характеристика чинників організації робочого місця:

— робоча поза (вільна, вимушена);

— час перебування у вимушеній позі (у відсотках до часу зміни);

— нахили корпуса (відсутні, змушені);

— кути нахилу корпуса (градуси);

— кількість нахилів (за операцію, за зміну). Характеристика чинників фізичного навантаження:

— маса вантажу що переміщається вручну (кг);

— звідки переміщається вантаж (з підлоги, з робочої поверхні);

- відстань прийому і переміщення вантажу (окремо по кожному);

— частота підйому вантажу (за операцію, за зміну);

— змінний вантажообіг (тонн);

— зусилля, що прикладаються до основних органів керування (Н).

Характеристики чинників зорової напруги:

— робота з оптичними приладами або без них;

— найменший об'єкт розрізнення (мм);

— контраст об'єкта розрізнення;

— характеристика фону.

Характеристика режиму праці й відпочинку:

— змінність роботи;

— тривалість обідньої перерви (хв.);

— наявність регламентованих перерв, їх тривалість за зміну.

Умови і характер праці мають такі характеристики:

I клас — оптимальні умови і характер праці, за яких виключений несприятливий вплив на здоров'я працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності (відсутність або відповідність рівням, прийнятим як безпечні для населення).

II клас — допустимі умови і характер праці, за яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих чинників не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, зумовлені трудовим процесом, відновлюються під час регламентованого відпочинку протягом робочого дня або домашнього відпочинку до початку такої зміни і не чинять несприятливого впливу в найближчому і віддаленому періоді на стан здоров'я працюючих і їхніх нащадків.

III клас — шкідливі й небезпечні умови і характер праці, за яких, унаслідок порушення санітарних норм і правил, можливий вплив небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища в значеннях, що перевищують гігієнічні нормативи, і психофізіологічних чинників трудової діяльності, що спричинюють функціональні зміни організму.

Виділяють три ступені шкідливих і небезпечних умов і характеру праці:

1 ступінь — умови і характер праці, що викликають функціональні порушення, які при ранньому виявленні й після припинення впливу мають зворотний характер;

2 ступінь — умови і характер праці, які викликають функціональні порушення, що сприяють зростанню показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а в окремих випадках — появі ознак або легких форм професійних захворювань;

3 ступінь — умови і характер праці з підвищеною небезпекою розвитку професійних захворювань, підвищеною захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності.

За наявності двох або більше шкідливих і небезпечних виробничих чинників і чинників трудової діяльності умови праці оцінюються за найбільш високим класом і ступенем.

Класифікація не включає роботи, виконувані в екстремальних умовах, за яких сукупність умов і характер праці створюють високий ризик виникнення важких форм гострих професійних отруєнь, каліцтв, загрози для життя. Ступінь ризику при екстремальних умовах праці не може бути схарактеризований кількісними показниками шкідливості, небезпеки, важкості та напруженості праці.

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я та працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Атестація робочих місць за умовами праці повинна проводитися на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина й матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків.

Основне значення атестації полягає в регулюванні відносин між власником підприємства, установи, організації або уповноваженої ним особи і працівником у галузі реалізації прав на здоров'я й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація відбувається згідно з Положенням проведення атестації та методичними рекомендаціями щодо атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством охорони здоров'я України.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу здійснюються санітарними лабораторіями підприємств і організацій, які атестовані органами Держстандарту і Міністерством охорони здоров'я за списками, що узгоджуються з органами державної експертизи умов праці, а також на договірній основі з лабораторіями санепідемстанцій.

Атестація робочих місць проводиться за критеріями, розробленими для оцінки умов праці (табл. 6.2):

Таблиця 6.2. Класифікація умов і характеру праці за ступенем шкідливості й небезпечності, тяжкості та напруженості

Лабораторні та інструментальні дослідження проводяться відповідно до положень ГОСТ 1.25-76 "ГСС Метрологическое обеспечение. Основные положения"; ГОСТ 12.0.005-84 "ССБТ Метрологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положения"; стандартів Державної системи забезпечення єдності вимірів (ДСЗ); системи стандартів безпеки пращ (ССБП); методичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров'я.

Прилади та обладнання для вимірів повинні відповідати метрологічним вимогам і підлягати перевірці у встановлені строки.

Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів здійснюються у процесі роботи в характерних (типових) виробничих умовах, при справних та ефективно функціонуючих засобах колективного й індивідуального захисту.

Результати замірів (визначень) показників шкідливих і небезпечних виробничих факторів оформлюють протоколами за формами, передбаченими державними стандартами або затвердженими Міністерством охорони здоров'я України, і заносяться в Карту (гр. 5).

Визначається тривалість (відсоток від тривалості зміни) дії виробничого фактора (гр. 9 Карти).

Гігієнічна оцінка умов праці (результатів лабораторних досліджень, інструментальних вимірів) здійснюється шляхом порівняння фактично визначеного значення з нормативним (регламентованим). При цьому шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем.

Ступінь шкідливості й небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу (гр. 6, 7, 8 Карти) тільки III класу визначається за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією праці № 4137-86.

При наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин різно-напрямленої дії кожну з них слід враховувати самостійним фактором, що підлягає кількісній оцінці.

При наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин однонапрямленої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається, виходячи з величини цього перевищення, з урахуванням класу небезпечності найтоксичнішої речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина.

Оцінка умов праці при наявності двох і більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється за найвищим класом і ступенем.

Оцінка технічного та організаційного рівня робочого місця здійснюється шляхом аналізу:

— відповідності технологічного процесу, будівель і споруд проектам, обладнання нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів (доцільно складати карти вимог безпеки (рис. 6.2, табл. 6.3);

— технологічного оснащення робочого місця (наявність технологічного оснащення та інструменту, контрольно-вимірювальних приладів і їхнього технологічного стану, забезпеченості робочого місця піднімально-транспортними засобами);

— відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення інструментів, засобу контролю вимогам стандартів безпеки та нормам охорони праці;

— впливу технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.

Рис. 6.2. Приклад карти вимог безпеки до барабана дозволоження тютюну

При оцінці організаційного рівня робочого місця підлягає аналізу:

— раціональне планування (відповідність площі робочого місця нормам технічного проектування та раціонального розміщення обладнання і оснащення), а також відповідність його стандартам безпеки, санітарним нормам та правилам;

— забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального й колективного захисту та відповідність їх стандартам безпеки праці й запровадженим нормам;

— організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

Атестація робочих місць здійснюється з урахуванням впливу на працівників усіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацію праці (розд. І Карти), сукупних факторів технічного й організаційного рівнів умов праці (розд. II Карти), ступеня ризику пошкодження здоров'я.

На основі комплексної оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці та заносять до розд. III Карти:

— з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

— зі шкідливими і важкими умовами праці;

— зі шкідливими умовами праці.

Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками; інші пільги і компенсації, залежно від умов праці, — за чинними нині законодавчими актами.

За оцінку умов праці керівників та спеціалістів береться оцінка умов праці керованих ними працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених у списках № 1 і № 2 для їхніх підлеглих протягом повного робочого дня.

Під повним робочим днем потрібно розуміти виконання робіт, передбачених списками, протягом не менш як 80 % робочого часу, що має підтверджуватись відповідними документами.

За результатами атестації визначаються невідкладні заходи, спрямовані на поліпшення умов і безпеки праці, для розроблення і впровадження яких не треба залучати сторонні організації та фахівців (розд. IV Карти).

З результатами атестації ознайомлюють працівників, зайнятих на робочому місці, що атестується. Карту підписують голова і члени комісії.

За результатами атестації складається перелік:

— робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги й компенсації, передбачені законодавством;

— робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується надати пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі ст. 26 Закону України "Про підприємства", і ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

— робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій, посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом. Він затверджується наказом по підприємству та зберігається протягом 50 років.