Основи соціально-педагогічної діяльності - Шевців З.М. - TEMA 6. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Теоретичний матеріал для вивчення

> обдаровані діти - соціально-педагогічна проблема;

> методи діагностики обдарованої дитини;

> технологія діяльності з обдарованими дітьми.

6.1. Обдаровані діти - соціально-педагогічна проблема

Соціальний педагог сприймає учня як цілісного індивіда, сприяє його участі у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей і талантів. Одне із завдань соціально-педагогічної діяльності, передбачених наказом МОН України "Про особливості діяльності соціальних педагогів загальноосвітніх навчальних закладів", є робота з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями, їх соціально-педагогічний супровід та оптимізації навчально-виховного процесу.

Уміння соціального педагога відкрити і підтримати талант дитини значно допоможе їй успішно соціалізуватися і не стати жертвою життєдіяльності. Адже високу обдарованість і геніальність особистості, яка припадає на "одну" людину із тисячі народжених, можна віднести до латентних жертв. У залежності від сприятливих умов соціалізації, особливо на ранньому етапі, ці задатки розвиваються приблизно у одного із мільйона народжених, а дійсними геніями стає лише один із десяти мільйонів.

У працях Василькової Ю.В., Звєрєвої І.Д ., Коваль Л.Г., Лукашевича М.П, Мудрик A.B., Хлєбік С.Р., Тетерського С.В. та ін. розкриваються психофізіологічні особливості обдарованості, соціально-педагогічний захист і соціальна робота з такими дітьми. Стереотипність навчання дітей за радянської школи ще й досі негативно впливає на визначення можливостей дітей до пізнавальної діяльності. Проблема диференційованого навчання за видами диференціації сприймається неоднозначно. Нові типи навчально-виховних закладів для обдарованих дітей не завжди заповнюються такими школярами, оскільки існує проблема визначення обдарованості. Неоднозначність тлумачення самого поняття "обдаровані діти" і поняття "диференціація учнів за їх навчальними можливостями" нерідко приводить до переоцінки або недооцінки можливостей дитини.

Реальність вивчення, встановлення й відзначення різнорівневих властивостей обдарованості вимагає аналітичного підходу до дослідження структури індивідуальності обдарованої дитини.

Показником, який обумовлює обдарованість, є діапазон вияву здібностей. Здібності у свою чергу є психологічним показником характеристики особистості. Здібності проявляються у людини через задатки (нахили) і характеризуються прагнення людини до визначеного виду діяльності. Із задатками людина народжується і рівень їх прояву від народження і в процесі діяльності визначає рівень здібностей.

Здібності - психічні властивості людини, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності. Вони розвиваються в результаті нахилів.

Нахили (задатки)- це стійкі прагнення до занять певного виду.

Обдарованість - високий рівень здібностей, яка проявляється у результаті наполегливої праці і є сплавом набутого і спадкового.

Обдарованість розрізняють:

- соціальну, або лідерську;

- мистецьку: музичну, образотворчу, сценічну;

- психомоторну, яка визначає виключно спортивні здібності;

- академічну, яка проявляється в здібностях до навчання;

- інтелектуальну - це здатність аналізувати, мислити, співстав-ляти факти. У сім'ї така дитина - розумниця, а в школі - відмінник;

- творчу, яка проявляється в нестандартному баченні світу, нешаблонному мисленні.

Фактором обдарованості виступає підвищена потреба дитини в розумових і творчих діях. Адже їх не потрібно примушувати навчатися. Вони самі знаходять складні інтелектуальні завдання, потребують спілкування із дорослими, тому однолітки часто насміхаються з них і дають прізвиська (фізичну характеристику): "очкарики", "диваки", "буквоїдки", "фанати", "ледарі", "скромники", "невротики".

Талант - найвищий рівень здібностей, розвиток яких мають природну основу у вигляді задатків.

Геніальність - найвищий рівень задатків особистості, який проявляється у сенситивний період, а результат діяльності особистості є визначним у дану епоху життя суспільства.

Обдарована дитина - дитина, яка значно випереджує своїх ровесників у розумовому розвитку; яка демонструє загальну (здібності до різних галузей діяльності) або спеціальну (музичну, художню, технічну, психомоторну, соціальну та ін.) обдарованість. її обдарованість може проявлятися в різні періоди розвитку. Для обдарованої дитини характерними рисами є рання мова, великий словниковий запас, вона енергійна, допитлива, відрізняється творчим мисленням, розвиненою пам'яттю, виявляє значну самостійність, висловлює багато міркувань з приводу конкретної ситуації, проявляє наполегливість, захоплюється образотворчою діяльністю, іграми.

Обдарованість дитини в сім'ї сприймається по-різному. З однієї сторони - це гордість, а з іншої - великі проблеми. Існує ситуація, коли батьки "вимучують" талант із своєї дитини при відсутності здібностей.

Психологи і педагоги при визначенні обдарованості розглядають такі параметри: випереджуючий інтелектуальний і психологічний розвиток, виражені фізичні дані. У соціальній педагогіці яскравими рисами прояву обдарованості вважають: почуття справедливості, особистісну систему цінностей, яскраву уяву, почуття гумору, розв'язання недопустимих проблем, перебільшення страху. Отже, поняття обдарованості (діагноз) і навчання здібних (прогноз) дітей є спірним. До деякої міри проблему можна вирішити при правильному визначенні унікальності і культивуванні здібностей, талантів, загальної і спеціальної обдарованості, встановленню її видів за допомогою спеціальних методик діагностики.

Основними ознаками обдарованості виступають творче спрямування і розумова винахідливість. Але ці ознаки переважно можуть бути віковими, набутими. Тому поняття "діагноз" і "прогноз" стосовно розумових здібностей є диференційованим.

Дефекти навчально-виховного процесу, пов'язані з навчання обдарованої дитини, негативно впливають на особистість, ускладнюють їй життя, створюють проблеми. Проблеми обдарованих дітей:

- прояв агресивних реакцій: непряма агресія, вербальна агресія, фізична агресія;

- неприязнь до школи;

- ізоляція від однолітків;

- конформізм;

- занурення у філософські проблеми (потойбічне життя, релігійні вірування);

- невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком;

- почуття незадоволеності;

- гіперчутливість;

- потреба в увазі дорослих та ін.

Важливо у соціально-педагогічній діяльності виявити явну і приховану обдарованість, провести відповідну корекційну роботу, яка полягатиме у спеціально створених умовах для пристосування до життя в середовищі, подоланні або послабленні недоліків чи дефектів її соціалізації.

Отже, соціально-педагогічна діяльність включає роботу з обдарованими дітьми і роботу з оптимізації навчально-виховного процесу, і роботу з батьками обдарованої дитини.

Робота з обдарованими дітьми включає:

- психодіагностику дітей з високим інтелектуальним потенціалом;

- виявлення обдарованих і талановитих дітей;

- індивідуальні психолого-педагогічні консультації для дітей та їх батьків;

- групова робота з розвитку комунікативних навичок, креативності. Робота з оптимізації навчально-виховного процесу передбачає допомогу вчителеві у:

- визначенні індивідуального підходу до навчання і виховання учнів;

- підготовці розвиваючих завдань для розвитку пам'яті, уваги, уяви, мислення;

- доборі методів і створенні методики навчання обдарованих дітей.

Важливою особливістю соціально-педагогічної роботи з обдарованими дітьми є її посередницький характер між учнями і різноманітними соціальними інститутами і закладами.