Основи соціально-педагогічної діяльності - Шевців З.М. - Форми соціально-педагогічної роботи з сім'єю

1. Допомога у навчанні спрямовується на попередження виникнення сімейних проблем і формування педагогічної культури батьків. Навчання здійснюється в оволодінні батьками теоретичних знань і формування в них умінь, які допоможуть упорядкувати побут сім'ї та її соціальний статус.

Теоретичні знання батьки можуть отримувати на лекторіях, основними завданнями якого є:

- педагогічна і соціально-психологічна підготовка батьків до виховання майбутніх дітей;

- навчання батьків формувати у дітей адекватну поведінку у стосунках з однолітками;

- вироблення батьківського авторитету у вихованні дітей;

- формування позитивних стосунків між батьками і дітьми різних поколінь;

- навчання вихованню дітей з урахуванням статі і віку;

- заохочення і покарання в сім'ї;

- особливості виховання дітей з фізичними та психічними відхиленнями;

- навчання батьків підготовки дітей до школи та інші.

У процесі практичних занять формуються соціальні умінні: уміння вести домашній бюджет, навички домогосподарства, санітарії та гігієни, культури взаємостосунків між членами сім'ї і т.д.

2. Допомога у вихованні проводиться через консультування, створення спеціальних виховних ситуацій. Основними сферами сімейного життя, в яких реалізується виховна функція є формування батьківського обов'язку (родинна деонтологія), сімейного інтересу, внутрісімейної любові. Тому важливим моментом соціально-педагогічної діяльності є адекватний добір методів сімейного виховання.

Методи сімейного виховання розділяються на дві групи: 1) методи щоденного спілкування: метод поваги особистості дитини і метод переконання і вмовляння. Даний метод реалізується через методичні прийоми: обговорення різноманітних ситуацій і проблем життя у довірливій розмові, розуміння, співчуття, спонукання, перестороги, критика; 2) методи педагогічного і психологічного впливу вихователя на особистість з метою корекції свідомості, поведінки і діяльності: методи формування свідомості (переконання, навіювання, приклад); методи організації діяльності (вправляння, тренування, доручення); метод стимулювання діяльності (заохочення, схвалення,змагання); методи самовиховання (самоаналіз, самоконтроль, само наказ, самонавіювання). Методичними прийомами даної групи методу є: пояснення, створення ситуації задоволення, актуалізації мети, переконання, заохочення, навіювання і т.д. Соціально-психологічна допомога

1. Підтримка, спрямовується на створення сприятливого мікроклімату в сім'ї в період тимчасової кризи. Психологічна підтримка сім'ї надається соціальним педагогом у разі, коли в нього є психологічна освіта, у випадку відсутності відповідного документу про освіту, соціальний педагог виступає посередником між клієнтом і психологом. При цьому, соціальний педагог визначає проблему, аналізує міжособистісні стосунки у сім'ї, статус дитини в сім'ї, стосунки сім'ї з суспільством, а психолог шляхом тестування та інших методик виявляє психічні зміни кожного члена сім'ї, а психіатр або психотерапевт - надає терапевтичну допомогу.

2. Корекція міжособистісних стосунків проходить у разі психологічного насильства над дитиною, які приводять до зрушень нервово-психічного і фізичного стану. Метою соціально-психологічної корекції є виявлення міжособистісних конфліктів у сім'ї та сім'ї з суспільством, допомога розпізнати їх стосунки між членам сім'ї і допомогти змоделювати новий тип стосунків.

Посередницька соціально-педагогічна допомога

1. Організація сімейного дозвілля: створення клубів за інтересами, організація сімейних свят, конкурсів, літнього відпочинку тощо; благодійних аукціонів, виставок-продажів поношених речей.

2. Координація співробітництва з різними соціальними інститутами, які допоможуть подолати проблему конкретної сім'ї. Наприклад,

- передача дитини в прийомну сім'ю;

- усиновлення дитини;

- розміщення дитини в інтернат, притулок, дитячий будинок;

- направлення на лікування від алкоголю тощо.

3. Інформування членів сім'ї з питань соціального захисту, яке здійснюється через соціальне консультування з житлових, сімейно-шлюбних, трудових, пенсійних питань; з проблем порушення прав дітей, жінок, інвалідів.

Профілактична роботи з сім'єю полягає у реалізації системи соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя. На даному рівні соціальний педагог організовує свою роботу на основі достовірної інформації.

Найпоширенішим методом є розробка соціально-педагогічних програм (проектів) просвітницької роботи, роботи з батьками (семінари-практикуми, лекції, бесіди, виступи на батьківських зборах), створення груп підтримки і організація взаємодопомоги.

Завданням просвітницької програми є:

- засвоєння батьками педагогічних знань, які б сприяли підвищенню ефективності виховання дітей;

- формування уміння осмислювати сімейні ситуації, приймати ефективні методи розв'язання проблем на основі педагогічних закономірностей, принципів виховання;

- розширення досвіду сімейного виховання.

Соціальний педагог повинен пропагувати ненасильницьке виховання, ознайомлювати батьків з методами, які розвивають у дітей слухняність, відповідальність, не використовуючи при цьому "каральної педагогіки", добирати мовленнєві вирази, які сприятимуть подоланню непорозуміння у сім'ї та школі:

- хвалити дітей за хороші вчинки;

- заохочувати за будь-які зміни у покращенні поведінки чи дій;

- намагатися навчити дитину виправляти неправильні вчинки;

- залучати дитину до процесу прийняття рішення;

- уникати погроз;

- не вимагати від дитини того, чого вона не може зробити;

- не надавати переваги одній дитині, якщо в сім'ї вона не одна;

- шукати можливість, щоб показати дитині свою любов. Батькам повинні бути відомі прийнятні методи покарання:

- не можна позбавляти дитини задовольняти людські потреби. Наприклад, якщо дитина недостойно веде себе за столом, можна попросити її сісти окремо, таким чином позбавити її спільного перебування за столом;

- можна заборонити їздити на велосипеді, якщо порушує правила дорожнього руху, але ненадовго;

- маленьких дітей, які пишуть по стінах, можна заставити вимити стіни з милом і похвалити за виконану роботу і т.д.

Ефективність профілактичної діяльності соціального педагога залежить від правильно вибраного способу спілкування з сім'єю, створення дружньої атмосфери при спілкуванні. Цьому сприяють тематичні вечори, вечори відпочинку, святкування визначних подій, ювілеїв тощо.

Реабілітація - це система заходів, спрямованих на повноцінне відновлення функціонування втрачених сімейних функцій. Реабілітаційну роботу з сім'єю можна розділити на три рівні: індивідуальний, груповий і з громадою.

На індивідуальному рівні реабілітаційна робота передбачає: консультування як спроба однією людини покращити ситуацію іншої за допомогою методичних прийомів консультування: бесіди, спостереження, переконання, вправ, компромісу, активного слухання, перефразування, конфронтації, прикладу.

Методи групової реабілітації: збори, лекції, бесіди, диспути, дискусії, та ін. Основним методом виступає тренінг.

Соціально-педагогічна робота в громаді. Мета проведення - відновлення життєвого простору сім'ї. Методи роботи: лекції, бесіди, організації масових акцій, благодійних заходів, мітингів.

Основними формами реабілітаційної роботи є: центри реабілітації, центри психолого-педагогічної допомоги, центри дозвілля, сімейні клуби, медико-соціальні центри, притулки, курси, навчально-консультативні пункти, клуби, лекторії, кабінети довіри, служби знайомств, шоу-програми, тематичні КВК, театри мініатюр, експериментальні майданчики, школи батьків, школи матері, кабінети екстреної психологічної допомоги, психоемоційні тренінги тощо.

Сімейне консультування - надання соціально-педагогічної допомоги при розв'язанні соціальних проблемах, конфліктів між дорослими і дітьми. Предметом соціально-педагогічного консультування є:

- сфера життєвого забезпечення (працевлаштування, оформлення пільг, субсидій, матеріальної допомоги тощо);

- організація побуту (ремонт квартири, дезинфекція, організація дозвілля і кутка дитини та ін.);

- сімейне здоров'я (організація медичної діагностики, лікування хронічних захворювань, наркологічної допомоги, формування здорового способу життя та ін.);

- виховання дітей (розв'язання проблем дезадаптації, корекція відхилень та ін.);

- духовне і моральне здоров'я (розвиток цінностей, ціннісних орієнтацій, позбавлення від алкогольної залежності та ін.);

- внутрішні та зовнішні комунікації (відновлення втрачених зв'язків, розширення контактів, гармонізація стосунків).

Соціально-педагогічний супровід - це вид соціально-педагогічної діяльності спрямований на здійснення опіки, допомоги та патронажу неблагополучної сім'ї. Він спрямований на постійне ведення сім'ї, яка потребує систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності. У практиці соціально-педагогічної роботи, крім неблагополучних сімей, супровід здійснюється у прийомній сім'ї, сім'ї у якій виховуються діти з обмеженими функціональними можливостями.

Патронаж - форма державного захисту прав сім'ї, особистості на дому. Він передбачає проведення в домашніх умовах профілактичних, оздоровчих, просвітницьких заходів, надання соціально-педагогічних послуг. Термін патронажу обмежений - 4-9 місяців. Одночасно соціальний педагог може працювати з двома сім'ями. Члени сім'ї повинні мати зв'язок з ним протягом 24 годин. Він повинен бути в курсі усіх подій, які відбуваються у сім'ї. У ході патронажу реалізуються різні види допомоги - матеріальна, психологічна, освітня.

У рамках патронажу виділяють такі етапи:

1. Знайомство, договір з сім'єю.

2. Входження в сім'ю.

3. Збір інформації про сім'ю.

4. Аналіз інформації про сім'ю.

5. Виведення сім'ї із соціальної ізоляції.

6. Вихід із сім'ї. Розглядаються зняття сім'ї з патронажу і встановлення терміну спостереження (нагляду) за сім'єю (до року).

Методика проведення патронажу:

- визначення мети відвідування сім'ї;

- повідомлення сім'ї про візит;

- представлення себе (виготовлення візитки, нагрудного знаку);

- забезпечення особистої безпеки;

- час відвідування - 20-30 хвилин;

- підведення підсумку спільно з членами сім'ї.

Тривалість соціально-педагогічного супроводу окремої сім'ї визначається гостротою проблеми, яка існує у сім'ї, рівнем розвитку самостійного подолання труднощів.

Соціальне інспектування - це складова соціального супроводу, метою якого є нагляд і контроль соціального педагога за реалізацією в сім'ї прав її членів, виявлення випадків їх порушень та умов, що цьому сприяють.

Соціальне інспектування неблагополучних сімей може здійснюватися спільно з дільничним інспектором міліції, представниками опікунської ради.

Чітко визначені функції соціального інспектування у соціально-педагогічній діяльності соціального педагога Ваховським Л.Ц., Песо-цькою О.П., Кратіновою В.О., Кратіновим М.С. , Харченко СЯ . :

- діагностична - виявлення порушень прав людини, девіантної поведінки дітей, зловживання наркотичних субкультур членами сім'ї, втечі з дому, невідвідування школи та ін.;

- профілактичну - запобігання рецидивам названих проблем;

- інформаційну - інформування представників влади про наявність порушень у сім'ї;

- наглядово-контрольну - облік і перевірка житлово-побутових умов у сім'ї, перевірка виконання рекомендацій;

- охоронно-захисна - клопотання про позбавлення батьківських прав, вилучення дитини з сім'ї, спрямування жертв сімейного насильства до кризових центрів, притулків для жінок і неповнолітніх;

- комунікативну - встановлення взаємодії соціального педагога з членами сім'ї з метою спонукання їх до подолання причин неблагополуччя в родині;

- координаційну - залучення медиків, психологів, юристів та інших фахівців до розв'язання проблем у сім'ї.

Форми соціально-педагогічної роботи з сім'єю

Соціально-педагогічна діяльність здійснюється в межах сім'ї, загальноосвітньої школи, спеціальних закладах, соціальних службах.

У соціально-педагогічній діяльності домінують індивідуальні та групові, колективні форми роботи.

Серед індивідуальних - важлива роль належить сімейній терапії. Сімейна терапія - це робота з усією сім'єю або її членами. Технологія сімейної терапія включає два етапи.

Перший етап - з'ясування (прийняття) проблеми сім'ї. Наприклад, пияцтво чоловіка сприймається дружиною, а чоловіком - ні.

Другий етап - корекційна робота.

Процес сімейної терапії може тривати кілька місяців, може бути безперервним або з певними канікулами. Консультативні зустрічі один або двічі на тиждень. Консультант може використовувати декілька різних технік.

До групових психолого-педагогічних форм належать тренінгові заняття, семінари, відеолекторії, зустрічі з спеціалістами.

Колективними формами соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю є:

1. Робота стаціонарних та пересувних консультативних пунктів.

2. Клуби для дівчат, молодих жінок.

3. Клуби молодої сім'ї.

4. Школи батьківської підтримки.

5. Школи молодої матері ("Школа мам").

6. Рекламно-інформаційні кампанії у співпраці з ЗМІ (радіолекторії, кінолекторії).

7. Благодійні акції.

8. Конкурси, сімейні свята, фестивалі та ін.

Отже, приймаючи сім'ю як об'єкт соціально-педагогічної діяльності, необхідно враховувати її вид, функції, тип спілкування, історію розвитку і соціальний статус в соціумі.

ТЕМА 8. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ГРУПАМИ, ПІДЛІТКОВИМИ ТА МОЛОДІЖНИМИ ОБ'ЄДНАННЯМИ
8.1. Проблеми підлітків та молоді
8.2. Групи як об'єкт соціально-педагогічної діяльності
Групи агресивної самодіяльності
8.3. Методика соціально-педагогічної роботи з групами, підлітковими та молодіжними об'єднаннями
Схема вивчення дитини
Паспорт неформальної підліткової групи
ТЕМА 9. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ І ПІДЛІТКІВ У ВАЖКИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЯХ
9.1. Фактори формування проблем людини
9.2. Види психічних станів
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru