Основи соціально-педагогічної діяльності - Шевців З.М. - ТЕМА 9. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ І ПІДЛІТКІВ У ВАЖКИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЯХ

Теоретичний матеріал для вивчення

> фактори формування проблем людини;

> види психічних станів;

> технологія кризового втручання;

> методи розв'язання конфліктів.

9.1. Фактори формування проблем людини

Кожна людина є творцем біографії, головним режисером власного життя. Людина тісно залежить від минулого, яке безпосередньо або опосередковано впливає на сьогодення, у неї відбуваються як кількісні, так і якісні зміни у розвитку та становленні.

Життєвий шлях людини досліджували відомі психологи П.Жане, Ш.Бюлер, Е.Еріксон, І.Кон, В.Роменець, Т.Титаренко та інші. Під категорією життєвого шляху розуміють сукупність подій та обставин індивідуального розвитку, які вирішальним чином вплинули на формування особистості та зумовили її структуру і проблематику. До життєвих обставин належать сукупність соціальних, біологічних та екологічних чинників, які діють на людину протягом усього її життя, зумовлюють розвиток її особистісного сценарію.

Життєвий шлях людини супроводжується сукупністю подій особистого життя - життєвих ситуацій, які обумовлюють перспективу подальшого життя, вносять певні корективи у плани кожної людини, іноді ведуть до серйозних коректив у життєвих планах.

Укладачі словника-довідника для соціальних педагогів Капська А.И., Пінчук І.М., Толстоухова С.В. та інші розглядають ситуацію як сукупність зовнішніх умов, факторів, що діють на особистість і зумовлюють її діяльність, поряд із суб'єктивними, внутрішніми умовами. Разом з тим є такі типові життєві події, які притаманні життєвому шляху багатьох людей. Наприклад, вступ до школи, вибір професії, тощо. Це ті події, які охоплюють основні сфери життєвого шляху людини. Вони називаються соціальними ситуаціями, правила поведінки в яких закріплені у певній соціальній ролі. Причому вимоги до поведінки у таких ситуаціях досить жорсткі, а певні дії навіть санкціоновані.

Соціальні ситуації класифікуються за основними сферами діяльності (праця, навчання, дозвілля тощо), а життєвих ситуацій безліч. До останніх належать такі типові життєві ситуації як смерть близької людини, хвороба, травма, втрата роботи, сімейні конфлікти та інші події. Одні надають сили, піднімають настрій, інші - пригнічують, дратують, збуджують. Це свідчить, що більшість життєвих ситуацій є проблемними, вони не мають однозначного виходу, стереотипу реагування на неї, зумовлюють різні способи реагування та поведінки, і для того, щоб знайти вихід, потрібно збагнути смисл ситуації.

Головним смислом життя людини є сенс життя. Найвищим рівнем смислової сфери особистості - соціальні смислові орієнтації, які виражені у вигляді вищих ціннісних утвореннях особистості - ідеалах, нормах, цінностях. Вони допомагають людині створити уявлення про себе, своє життя, сприяючи тим самим подоланню невдач, перешкод, життєвих криз. Коли під загрозою опиняється життєвий задум, коли руйнується старе світобачення, людина переживає життєву кризу. Адже потрібно переглядати, відмовлятися від звичних цінностей, ідеалів. Вона гостро відчуває необхідність нового виходу із цього стану, обирати незнайомий шлях.

Криза у перекладі з грецької - вирішення, поворотний пункт, завершення. Життєвою кризою називають період, протягом якого змінюється розвиток людини, її життєвий задум, траєкторія життєвого шляху. Саме криза створює умови для усвідомлення сенсу життя.

Вихід із кризи, подолання проблем життєвої ситуації пов'язується з формування нової життєвої стратегії, яке пов'язується з долею людини. Особливістю долі є співвідношення імовірного, передбачуваного і випадкового ("що судилося, те й збулося"). Трагічний збіг обставин у життєвому сценарії людини, подій у сучасній психотерапії носить назву "синдром злого року" - "рокових переслідувань", "така вже доля", "ця родини кимсь проклята".

Життєвий шлях, життєва перспектива констатують перебіг тих чи інших подій, які вплинули або мають вплинути на особу, а доля носить узагальнюючий, оцінювальний характер того наскільки розкрилася індивідуальність у протистоянні обставинам та при взаємодії з ними. У даному випадку життєвий шлях людини залежить від соціальної активності особистості.

Під соціальною активністю особистості розуміють суспільну значущість поведінки конкретної людини в конкретних умовах її життєдіяльності. Носієм активності людини є її діяльність, котру слід розглядати у контексті зовнішніх обставин, у яких вона розгортається, та внутрішніх індивідуальних чинників. У словнику-довіднику "життєдіяльність - сутність і здатність людського організму об'єктивно виконувати фізіологічні і фізичні (обмін речовин, ріст, пристосування до середовища тощо), соціальні та інші функції".

Людина долає свій життєвий шлях від дитинства до юнацтва, від зрілого до старечого віку, неодноразово починаючи все спочатку, змінюючи свій задум. Життєдіяльність людини пов'язується з віковими змінами у ставленні людини до життя.

Проблема, яка створює важку життєву ситуацію людини, називають різними термінами: критична ситуація, життєві труднощі, негативні життєві ситуації, стресові події, драматичні події, небажані події, життєві кризи, біди, катастрофи, депривація. Кожна проблема обмежує активність індивіда, пред'являє йому вимоги, які часто перевищують його здібності, моральні та матеріальні інтереси. Як наслідок виникає важка життєва ситуація, яка порушує нормальний ритм життя, стає причиною фізичного або психологічного болю і страждань.

Проблем у житті людини може бути досить багато. Кожен член суспільства у будь-який період життя і життєдіяльності може бути реальним носієм важкої життєвої ситуації. Адже, життєдіяльність залежить від тих умов, які визначають рівень розвитку суспільства, стан соціальної сфери, зміст політики, можливостями її реалізації, а людина постійно потребує задоволення власних потреб та інтересів. При цьому у кожній сфері життєдіяльності вони можуть задовольнятися нерівномірно. Звідси і випливають проблеми. Усі проблеми можна класифікувати за спільними ознаками, а важкі життєві ситуації - відповідно у групи.