Педагогіка - Пальчевський С.С. - Школа і педагогічна думка епохи Реформації.

Почату гуманістами боротьбу проти засилля католицької церкви в освіті продовжили представники Реформації. Ними стали Ян Гус (Чехія), Мартін Лютер і Томас Мюнцер (Німеччина), Іоанн Кальвін (Швейцарія). Діячі Реформації намагалися втілити ідеї Відродження у нові організаційні форми діяльності навчальних закладів. Основними вимогами їх було надання загальної освіти рідною мовою, державне або громадське фінансування освіти. Не виключали релігійного виховання, але боролися за те, щоб воно відбувалося на засадах нових релігійних реформаторських вчень (лютеранство, кальвінізм та ін.). Реформаторські церкви засновували в Європі латинські середні школи типу гімназій, які поклали початок класичному вихованню. На противагу їм почали виникати єзуїтські школи та колегіуми з метою захисту впливу католицької церкви. Нерідко вони були краще оснащені від заснованих реформаторською церквою, оновлювали зміст і принципи навчання, пом'якшували дисципліну, але не знаходили місця для виховання моральності, свободи думки і патріотизму.

В епоху Реформації з'явилося багато теоретиків та практиків педагогіки.

Мартін Лютер (1483-1546)- засновник протестантизму в Німеччині, керівник руху за звільнення освіти від надмірного впливу церкви. У своєму посланні "Бургомістрам усіх міст німецької країни про влаштування та утримання християнських шкіл" (1524) вимагав від уряду змусити віддавати дітей до школи, визначив обсяг релігійного навчання за складеним власноручно катехізисом і запровадив за ним недільні заняття священиків з дітьми. Убачав призначення людини в служінні ближнім. "Ті, хто не шукає щастя, - писав він, - знайдуть його швидше від інших; оскільки ті, хто шукає щастя, забувають, що найвірніший спосіб добитися щастя для себе - це шукати його для інших".

Ян-Амос Коменський (1592-1670) - чеський педагог, най видати і ший представник реформаторської педагогіки. Став фундатором наукової педагогіки. Життєвий шлях великого педагога складний і нелегкий. Народився в моравському містечку Нівніце в сім'ї мірошника - члена реформаторської общини "Чеські брати", за рахунок якої, рано втративши батьків, здобув початкову, середню і вищу освіту. Був виборним священиком общин і очолював її братську школу. У період Тридцятилітньої війни (1618-1648), втративши сім'ю, переховувався в горах і лісах, а згодом оселився в м. Лешно (Польща), де працював ректором гімназії. Там і написав основні свої твори: "Велика дидактика", "Материнська школа", "Відкриті двері до мов і всіх наук" та ін. У 1650-1654 pp. жив в Угорщині. У ці роки написав "Правила поведінки дітей", "Закони добре організованої школи", "Видимий світ у малюнках" та ін. Останні роки жив у Амстердамі.

Світогляд суперечливий. Протестант за релігійними поглядами. Сенсуаліст у гносеологічному відношенні. Стверджував, що світ пізнається. Подібно до Аристотеля і Ф.Бекона заперечує можливість думки, знання, ідеї. Вважає, що розум є тільки "tabula rasa", де ще нічого не написано, але може стати тією "білою дошкою", на якій з часом можна буде написати все.

Організація шкільного навчання. Класно-урочна система.

Першим установив поняття шкільного року з його поділом навчальні чверті, визначив канікули. Утвердив організацію навчального дня (4 навчальні години в школі рідної мови і 6 - у латинській школі), розробив і застосував класно-урочну систему навчальних занять. Вказав, що кожний урок повинен мати свою тему і своє завдання. Радив, як планувати і вести його.

Вікова періодизація. Система шкіл і зміст навчання.

Поділив життя підростаючих людей на 4 вікових періоди по 6 років кожний: 1) дитинство (до 6 років включно), 2) отроцтво (від 6 до 12 років), 3) юність (від 12 до 18 років), 4) змужнілість (від 18 до 24 років). Кожному з них відповідав певний тип школи: 1) материнська школа, 2) школа рідної мови, 3) латинська школа чи гімназія, 4) академія чи університет.

Материнська школа ~ сім'я, яка захищає дитину від шкідливих впливів і створює основу для наступного навчання і виховання. У книзі "Материнська школа" визначив зміст, організацію та методи виховання дитини у сім'ї. Започаткував елементи пренатальної педагогіки.

Школа рідної мови повинна бути у кожній общині. Навчатися у ній рідною мовою повинні всі діти обох статей, незалежно від віросповідання, національності, стану.

Латинська школа чи гімназія - всезагальна школа, в якій здобувають знання всі юнаки. Такі гімназії повинні бути у кожному місті й складатися з 6 чи 7 класів. Крім "семи вільних мистецтв", для вивчення тут пропонувалися фізика, географія, історія і мораль.

Академія і подорож - останній ступінь навчання. У часи Коменського академія мала 3 факультети: богословський, юридичний і медичний. До системи занять поряд з лекціями входили система самостійної роботи студентів та подорожі, які покликані були сприяти розширенню знань.