Педагогіка - Пальчевський С.С. - Проблеми розвитку європейської педагогічної думки та практики кін. XVIII - першої пол. XIX ст.

Проблеми розвитку європейської педагогічної думки та практики кін. XVIII - першої пол. XIX ст.

Французька буржуазна революція 1789-1794 рр. зруйнувала феодально-абсолютистський устрій і розчистила дорогу для капіталістичного розвитку країни. Буржуазія, виступаючи прогресивною силою, розуміла, що лише народні маси надали революції того розмаху, який і привів до перемоги. У період революції було висунуто низку прогресивних ідей у галузі народної освіти, але більша частина їх не була втілена в життя. Спочатку відмінили обов'язковість початкової освіти, а через рік і її безплатність, наголосивши, що більшій частині молодих громадян не варто прагнути ширшої освіти. Для отримання середньої освіти відкривалися центральні школи (одна на триста тисяч жителів). У програмі цих шкіл була підготовка до "промислової діяльності", через що значна увага приділялася реальним знанням: фізиці, математиці, природознавству Згодом відкрилася відома вища Центральна школа суспільних робіт, незабаром перейменована у Політичну школу, якій належить видатна роль у дальшому розвитку фізико-математичних наук.

Освітні ідеали революції, які частково знайшли своє втілення у проектах оновлення системи освіти, розроблених Ш.Талейраном, Ж.Кондорсе, Л.Лепелетьє, не були втілені повністю. Представлений у Комітеті громадської освіти проект Ж.Кондорсе проголошував, що освіта народу - обов'язок держави стосовно всіх без винятку громадян; навчання повинно бути всезагальним і безплатним на всіх шкільних ступенях, рівним для молоді обох статей; викладання релігії слід відмінити. Л.Лепелетьє, критикуючи проект Ж.Кондорсе, заявляв, що перш, ніж "бідній дитині" дати освіту, треба дати їй "шматок хліба". Йдучи на допомогу "громадянам пролетаріям", необхідно встановити справжню загальнодоступність школи. На його думку, для створення нової людини необхідно організувати будинки національного виховання, які б утримувалися на кошти держави. Такі будинки можна розташовувати у конфіскованих дворянських замках і в монастирях. Продуктивна праця самих дітей і новий прогресивний податок могли б бути джерелом їхнього фінансування.

Педагогічні ідеї та педагогічна діяльність Г.Песталоцці.

Швейцарський педагог Иоган Генріх Песталоцці (1746-1827) народився в Цюріху в сім'ї лікаря. Після ранньої смерті батька, незважаючи на нестатки, отримав початкову і середню освіту, а згодом закінчив філологічний і філософський молодші курси Цюріхської вищої школи - Каролінгського колегіуму.

У 1769 році на позичені гроші Песталоцці придбав невелику садибу "Нейгоф" ("Новий двір"), в якій хотів організувати показову ферму, щоб навчати місцевих селян господарюванню. Через непрактичність ця затія провалилася. Але 28-річний експериментатор не втрачає надій прислужитися трудовому народу. В 1774 році відкриває " Установу для бідних " - притулок для 50 сиріт і безпритульних дітей, який, за задумом організатора, повинен був утримуватися на кошти, зароблені самими дітьми. Вихованці працювали в полі, на ткацьких і прядильних верстатах, одночасно навчаючись читати, писати і рахувати. Ремісники навчали їх прядиву й ткацтву. Однак незабаром справа заглохла.

Упродовж наступних 18 років Песталоцці займається літературною працею. Видає соціально-педагогічний роман "Лінгард і Гертруда" (1781-1782), в якому розвиває ідеї про покращення селянського життя за рахунок розумних методів ведення господарства і правильного виховання дітей.

У 1799 р. у м. Станці в приміщенні колишнього монастиря Песталоцці відкриває притулок для сиріт 5-10 років на 80 дітей. "З ранку до вечора я був один серед них, - пише він другу, - моя рука лежала в їхній руці. Мої очі дивилися в їхні очі. Мої сльози текли разом із їхніми сльозами, і моя посмішка супроводжувала їхню посмішку. У мене нічого не було: ні домівки, ні друзів, ні прислуги, були тільки вони". У цьому ж році талановитий педагог продовжує свої експерименти з випробування власної методики навчання дітей грамоті й рахунку в середній школі з інтернатом у Бургдорфі, де було відкрите відділення для підготовки вчителів, яке й очолив Песталоцці. 53-річний педагог перебуває в цей час у зеніті своєї творчої діяльності. На початку XIX ст. одна за одною виходять у світ його книги: "Як Гертруда вчить своїх дітей", "Книгаматерів, або Керівництво для матерів, як учити їх дітей спостерігати і говорить ", "Абетка наочності, або Наочне навчання про виміри ", "Наочне навчання про числа ".

У 1805 році вчений переводить свій заклад в Івер дон - французьку частину Швейцарії - і в представленому для нього замку створює великий інститут, який, поєднуючи теорію і практику, був представлений середньою школою і педагогічним закладом. В інститут, який поступово отримує світову славу, приїжджають учені, письменники, політичні діячі. Туди на навчання відправляють своїх дітей аристократи, заможні буржуа, готуючи їх до вступу в університети чи до чиновницької кар'єри. Інерція професійних успіхів змінює лінію спрямованості життя, яка колись привела 23-річного юнака в садибу "Нейгоф", щоб присвятити патріотичні порухи душі бідному селянському народу і його дітям. У 1825 році розчарований педагог після закриття інституту повертається у свій незабутній "Нейгоф". Тут уже 80-літнім старцем він пише свою "Лебедину пісню ", в якій просить тих, хто залишається, і прийдешніх не відштовхувати його 50-річної педагогічної праці, а "піддати все випробуванню і зберегти хороше", додавши до нього те "краще", що "дозріє" вже без нього.

Песталоцці вважав освіту одним із найважливіших чинників перетворення суспільства. Він вірив, що її засобами можна змінити життя всього народу на краще. А для цього потрібно було пробудити все істинно людське в кожній людині. "Будильником" покликане було стати виховання. Звідси ціллю виховання став різнобічний і гармонійний розвиток всіх природних сил і здібностей людини. Головний принцип його - природо-відповідність у поєднанні з цілеспрямованим вихованням, без якого, стихійно розвиваючись, людина повільно звільняється від " чуттєво-тваринних якостей ". Центр виховання - формування моральності людини -"діяльної любові до людей ". Важливою складовою педагогічної системи Песталоцці є ідея саморозвитку сил, закладених у кожній людині, ідея про те, що кожній здібності людини властиве намагання вийти із стану безжиттєвості й стати розвинутою силою. Ця ідея наближає вченого до сучасних представників екзистенціальної психології і робить актуальним у сучасному педагогічному світі.

Центром педагогічної системи є теорія елементарної освіти, згідно з якою процес виховання слід починати з найпростіших елементів і поступово переходити до складних. Теорія включає фізичне, трудове, моральне, розумове виховання.

Фізичне виховання. Має починатися матір'ю ще під час годування дитини. Пізніше вихованець може виконувати вправи у щоденному житті під час ходіння, їди, пиття, піднімання тощо. Фізичний розвиток можливий під час воєнних вправ, ігор, стройових занять, туристичних походів, екскурсій. Фізичне виховання поєднується з трудовим і моральним. Діти працюють за верстатами, на городах, доглядають домашніх тварин. Знайомляться з кращими господарствами у селі, з кустарними майстернями. Для морального виховання фізична праця важлива тим, що "труд вчить зневажати слова, відірвані від діла".

Моральне виховання. Моральність треба виробляти шляхом постійних вправ у справах, які приносять користь іншим. Основи моральної поведінки дитини закладаються в сім'ї. Елементарним виявом морального виховання є любов дитини до матері, яка поступово поширюється на інших членів сім'ї, а згодом на інших людей.

Розумова освіта. Педагог тісно пов'язує її з моральним вихованням і висуває вимогу виховуючого навчання. Елементами елементарної освіти тут виступають спостереження і досвід, які дозволяють піднятися до висновків і узагальнень. А такі елементи, як правило, слухові та інші відчуття пробуджують думку і потребу говорити.

Намагаючись психологізувати навчання, Песталоцці виділяє найпростіші елементи всякого знання, засвоюючи які, людина пізнає світ. До них він відносить число, форму, слово. Таким чином, елементарне навчання зводиться насамперед до уміння виміряти, рахувати і володіти мовою.

Песталоцці створив основи так званих часткових методик початкового навчання. Відстоював звуковий метод навчання грамоти у той час, коли панував буквоскладальний. Дав цінні вказівки стосовно збільшення словникового запасу дітей. Навчання письму пов'язував із вимірюванням предметів і малюванням. До сьогодні в школах використовують арифметичний ящик, який задуманий на основі ідеї Песталоцці про вивчення дробів і дає можливість демонструвати співвідношення частин і цілого. Поєднував знання рідного краю з початками природознавства.

Особливий вплив на подальший розвиток педагогічної теорії та практики справила його ідея розвиваючого шкільного навчання.

Вислови И.Г.Песталоцці про освіту і виховання: "Щоб змінити людей, їх потрібно любити. Вплив на них пропорційний любові до них"; "Пізнання самого себе є центральним пунктом, із якого повинно виходити все навчання"; "Ніякі людські сльози не зрушать на добрі справи людину, хоч би пройшла вона весь світ, якщо в дитинстві погляд матері не навчив її любові до людей".