Педагогіка - Пальчевський С.С. - Фрідріх Вільгельм Адольф Дістервег (1790-1866).

Народився у сім'ї чиновника-юриста. Навчався у Герборнському, а пізніше у Тюбінгенському університетах. Здобув ступінь доктора філософії. Тривалий час очолював у Мьорсе та у Берліні вчительські семінарії, в яких викладав педагогіку, математику та німецьку мову. У 1835 році видав "Керівництво до освіти німецьких учителів". Окрім цього, написав понад двадцять підручників з математики, німецької мови, географії, астрономії. З 1827 року і до кінця свого життя видавав "Рейнські листки для виховання і навчання". У цьому журналі надрукував понад 400 своїх статей із найрізноманітніших педагогічних проблем. Дуже багато зробив для професійного об'єднання німецьких учителів.

Гаряче наполягав на припиненні опіки церкви над школою і здійсненні контролю над нею не священиком, а фахівцем-педагогом. У 1847 році був звільнений із посади директора Берлінської семінарії, а в 1850 році вимушений був піти у відставку. Але до кінця свого життя залишався керівником німецьких учителів. Завдяки їм був вибраний головою Всенімецької вчительської спілки, заслуживши своєю працею почесне звання "учителя німецьких учителів". З 1851 року поряд із "Рейнськими листками" видавав ще "педагогічні щорічники". Усе життя був прихильником ідеї загальнолюдського виховання. Головним завданням школи вважав виховання гуманних людей і свідомих громадян, а не "істинних прусаків". Стосовно цього любив повторювати: "Людина - моє ім'я, німець - моє прізвище".

Важливим принципом виховання Дістервег вважав принцип природо-відповідності, розуміючи його як узгодження з процесом природного розвитку людини, врахування вікових та індивідуальних особливостей учня. Великого значення надавав психології як "основі науки про виховання". Головне джерело розвитку педагогіки вбачав у педагогічному досвіді

Доповнюючий принцип виховання бачив у тому, щоб воно носило культуровідповідний характер. Наголошував, що "при вихованні необхідно звертати увагу на умови місця і часу, в яких народилася людина і живе, одним словом, на всю сучасну культуру в широкому і всеохоплюючому розумінні цього слова". Вищу ціль виховання Дістервег визначав як "самодіяльність на служінні істині, красі і добру", вважаючи їх історично змінними поняттями. У навчанні головним завданням вчений називав розвиток розумових сил і здібностей дітей.

Дістервег засуджував навчання у сучасних йому класичних гімназіях і був прихильником реальної освіти. Обстоював внесення в навчальний план природознавства, початків фізики, практичної геометрії та географії.

Створив дидактику розвивального навчання, основні вимоги якої виклав у вигляді 33 законів і правил навчання: навчати природо відповідно, враховуючи особливості дитячого сприйняття; від прикладів іти до правил, від предметів і конкретних уявлень про них - до самих понять; ознайомлення дітей із предметами, безпосередньо доступними для органів відчуття; продумування і усвідомлення дитиною всього чуттєво сприйнятого нею навчального матеріалу; у пізнанні учнями нового іти "від близького до далекого", "від простого до складного", "від легшого до труднішого", "від відомого до невідомого"; навчальний матеріал засвоювати усвідомлено; вчити дітей чіткому і ясному викладу вивченого; повертатися до пройденого так часто, щоб воно не могло зникнути з пам'яті; "не поспішати при вивченні основ"; у процесі навчання формувати волю, почуття і поведінку особистості; не сповіщати істину, а вчити дітей її знаходити; використовувати методи, які не привчають учня до звичайного сприйняття і пасивності, а "збуджують у ньому самодіяльність".

Однак розвиток такої самодіяльності Дістервег не мислив без керівної ролі вчителя, оскільки насамперед від нього залежить успіх навчання. Вчитель зобов'язаний бути бадьорим, викладати енергійно, так, щоб учні весь час відчували рух уперед. Учений радив учителям, щоб не відстати від вимог часу, звертати особливу увагу на самоосвіту.

Висловлювання Дістервега про вчителя і його працю: "Учитель для школи - це те саме, що сонце для Всесвіту. Він джерело тієї сили, яка надає руху всій машині. Остання заіржавіє у мертвому заціпенінні, якщо він не зуміє вдихнути в неї життя і рух".