Педагогіка - Пальчевський С.С. - Підручник як навчальний засіб, який найповніше відображає зміст освіти, що підлягає засвоєнню.

Він передає навчальну інформацію не лише за допомогою текстів, а й фотографій, малюнків, схем, графіків тощо. Для нього властиві три функції: освітня, розвивальна, виховна. Освітня полягає у співвіднесенні змісту підручника з програмними вимогами щодо засвоєння визначеного державними стандартами обсягу знань, умінь та навичок. Розвивальна передбачає загальний розвиток учнів - розвиток мотивів навчання, пам'яті, мислення, уяви, мовлення, уміння планувати навчальну діяльність та самому її контролювати. Виховна пояснюється впливом змісту підручника на світогляд учнів, майбутнє їх самовизначення у житті, розвиток духовної сфери.

Важливою рисою підручників є їхня стабільність - можливість слугувати джерелом інформації кілька років. У переважній більшості з них є "ядро", яке концентрує головні ідеї навчального курсу, і "оболонка" - система інформації тимчасового характеру, яка у силу динаміки життя підлягає змінам.

Типи підручників: 1) на основі класифікації наук розрізняють гуманітарні, фізико-математичні, природознавчі та ін. підручники; 2) за характером викладу навчального матеріалу - академічні, прикладні; 3) за провідними методами вивчення навчального матеріалу - інформаційні, проблемні, програмовані, комплексні.

Методологічною основою підручників слугують: 1) ідеї пояснювально-ілюстративного типу навчання; 2) ідеї розвивального навчання. За умови використання першого пізнавальна діяльність учнів має в основному репродуктивний характер. У ході неї вони намагаються детально запам'ятати текст підручника. Уміння і навички за таких умов формуються головним чином на основі конкретних правил та зразків. Перевага такого типу підручників полягає у їхній здатності передавати у стиснутому вигляді значні обсяги навчальної інформації. Однак вони дещо обмежують можливості творчого розвитку учня.

Ідеї розвивального навчання лежать в основі створення проблемних підручників, які будуються по-різному. Наприклад, у підручниках із гуманітарних дисциплін застосовується проблемний виклад навчального матеріалу. Тобто ще на початку статті формулюється проблема, після чого послідовно розкривається суперечливий шлях її розвитку. А, наприклад, у підручниках природознавчого циклу учням пропонуються завдання дослідницького характеру, у ході виконання яких відкриваються нові, невідомі раніше для них факти. В інших випадках проблемні запитання примушують школярів активно працювати над текстом, розмірковувати, робити узагальнення, висновки.

Зрозуміло, що визначення "проблемний підручник" доволі умовне, оскільки у більшості з них тісно взаємодіють інформаційно-пізнавальна основа з проблемним викладом навчального матеріалу.

Відомі у вітчизняному педагогічному просторі й програмовані підручники, що представляють зміст навчального матеріалу у вигляді порцій, які необхідно послідовно засвоювати. Передбачується перевірка рівня засвоєння кожної із цих порцій за допомогою контрольних запитань.

Є також комплексні, або проблемно-програмові, підручники, у яких певні дози інформації призначені для розуміння проблеми. Сама ж проблема розв'язується у руслі логіки проблемного вивчення матеріалу, ступінь засвоєння якого у кінцевому підсумку перевіряється програмованими дозами.

Вважається, що майбутнє за комплексними підручниками, які поєднують у собі сильні сторони підручників усіх типів.

Помітний вплив на якість засвоєння учнями навчального матеріалу має структура підручника. Загально дидактичну його структуру складають такі компоненти: 1) тексти: основний, додатковий, пояснювальний; 2) поза текстові компоненти: а) апарат організації засвоєння: запитання і завдання, інструктивні матеріали - пам'ятки, приклади, зразки розв'язання задач тощо; б) ілюстративні матеріали (фотографії, малюнки, карти, плани, схеми і т. д.; в) апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія/

Зрозуміло, що особливості кожного навчального предмета вносять свої корективи у будову підручника, який його представляє.

Для підручників різних типів властиві певні особливості текстів.

За характером відображення дійсності вони поділяються на емпіричні та теоретичні. Емпіричні відображають події, явища, факти, об'єкти. Вмішують правила, вправи. Теоретичні включають до свого складу теорії, ідеї, закономірності, методологічні знання. Більшість підручників використовують як перші, так і другі тексти.

За провідним методом викладу навчального матеріалу тексти бувають репродуктивні, проблемні, програмовані, комплексні.

Репродуктивні відзначаються високою інформативністю, структурованістю, підвищеним рівнем доступності.

Проблемні - проблемно-монологічним характером викладу навчального матеріалу. Створюється враження, що у тексті начебто присутні учитель і учень. Початок тексту кожного розділу підводить до необхідності розв'язання певної проблеми.

Програмовані - поданням навчального матеріалу з урахуванням його порційності і відповідної перевірки рівня засвоєння.

Комплексні - поєднанням властивостей названих текстів.