Педагогіка - Пальчевський С.С. - Стратегія використання методу навчання у світлі синергетичної методологи.

1. Визначення методу для досягнення конкретної цілі навчання на основі зіставлення потенційних можливостей його із цією ціллю.

2. Підбір засобів для реалізації тих психологічних закономірностей засвоєння навчального матеріалу, які передбачає вибраний метод.

3. Визначення способів діяльності вчителя, спрямованих на забезпечення умов дії названих закономірностей.

4. Спостереження за адекватною діяльності вчителя діяльністю учнів.

5. Зіставлення на основі спостережень кожного конкретного результату їх діяльності з метою діяльності вчителя.

6. Поява прогресуючого розходження один з одним засвідчує, що педагогічні дії вчителя як творча сила починають виходити за свою межу і перетворюватися в руйнівні.

7. Для зупинки цього процесу необхідно приступити до корективів не лише педагогічних дій вчителя, а й нерідко тієї мети, яка їх визначає.

8. Такі корективи можуть передбачати:

а) зміну методу навчання у випадку, коли його потенційні можливості не були достатнім чином співвіднесенні з ціллю навчання;

б) зміну тих засобів для реалізації психологічних закономірностей засвоєння навчального матеріалу, які передбачає вибраний метод;

в) зміну способів діяльності вчителя відповідно до змінених засобів реалізації психологічних закономірностей;

г) зміну способів спостереження за адекватною діяльності вчителя діяльністю учнів.

9. Якщо ж учитель під час спостереження за діяльністю учнів помічає, що його педагогічна дія втрачає свою творчу силу і наближається до своєї межі, за якою може перетворитися в руйнівну, необхідно спробувати ввести відповідну флуктуацію, яка б повернула цю дію в її межі. При цьому слід пам'ятати, що резонансний ефект, як правило, справляють слабкі впливи.

Наприклад, помічено, що увага учнів у класі, бажання добросовісно виконати поставлене завдання не зростають тоді, коли вчитель починає нервувати, підвищувати голос, а, навпаки, починають зникати. Під час сильних резонансних впливів з боку вчителя учні нерідко втрачають здатність чіткої орієнтації у змісті навчального матеріалу. І в той же час незначна підказка, зроблена між іншим, наприклад, у ході дидактизованої гри, здатна відіграти роль тієї визначальної флуктуації, яка стимулює процес самоорганізації учня і формування в його уяві чіткої системи певного знання.

Класифікація методів навчання.

Це систематизація їх за певною дидактично значущою ознакою. На сьогодні відомі десятки класифікацій. Зупинимося на найвідоміших.

У вітчизняній педагогічній науці та практиці прийнято класифікувати їх за чотирма основними ознаками, згідно з якими вони поділяються на чотири групи:

І. Методи організації та самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.

II. Методи стимулювання і мотивації учіння.

III. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.

IV. Бінарні методи навчання.

І. Методи організації та самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.

Включають у себе низку методів, які класифікуються за різними ознаками.

Традиційною та найпоширенішою залишається класифікація за джерелами знань (И.Верзилін, Є.Голант, Д.Лордкіпанідзе, С.Петровський, С.Шаповаленко, С. Чавдаров та ін.). Згідно з нею методи поділяються на:

1) словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, робота з підручником);

2) наочні (спостереження, ілюстрування, демонстрування); 3) практичні (вправи, задачі, практичні роботи, лабораторні досліди).

Класифікація, зумовлена характером пізнавальної діяльності учнів, залежним від виду змісту освіти (І.Лернер). Таких видів змісту освіти І.Лернер виділив чотири: 1) знання про світ і способи діяльності; 2) досвід здійснення діяльності; 3) досвід творчої діяльності; 4) досвід емоційно-ціннісного ставлення людей до світу і одне до одного. Залежно від цього виділяв такі методи навчання: І) репродуктивні (інформаційно-рецептивний та репродуктивний); 2) продуктивні (проблемного викладу, евристичний, дослідницький). Кожний із цих методів застосовується у формах викладання навчального матеріалу, спостереження, лабораторного дослідження і т. д. Проблемний виклад, на думку автора класифікації, є проміжним методом між репродуктивними і продуктивними методами.

Класифікація за логікою передачі та сприймання навчальної інформації (С.Шаповаленко) поділяє методи на індуктивні та дедуктивні.

Індуктивний передбачає перехід у процесі навчання від часткового до загального (учитель на основі знайомства з окремими фактами, демонстрації дослідів, наочних посібників, виконання вправ поступово підводить учнів до узагальнення, виведення закономірностей та правил).

Дедуктивний, навпаки, передбачає перехід від загального до часткового (учитель спочатку знайомить із загальними положеннями, закономірностями, законами, а згодом підкріплює їх конкретними прикладами).

Класифікація за ступенем керівництва навчальною роботою П.І.Підкасистий, В.Ф.Паламарчук, В.І.Паламарчук) також передбачає поділ методів на два види:

1) навчальна робота під керівництвом учителя (написання у класі творів, складання задач, робота з контурною картою тощо);

2) самостійна робота учнів (виконання різноманітних домашніх завдань).