Педагогіка - Пальчевський С.С. - Практичні методи навчання.

Cпрямовані на безпосереднє пізнання учнями виучуваних фрагментів дійсності на основі власного досвіду діяльності. До них належать: вправи, практичні, лабораторні, графічні, дослідні роботи.

Вправи - цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних навчальних дій з метою тренування у застосуванні засвоєного навчального матеріалу на практиці.

У середніх та старших класах, працюючи з підручником, учні найчастіше зустрічаються з такою системою вправ: підготовчі, діагностичні, навчальні, рефлексивні, праксеологічні, контрольні.

Підготовчі допомагають відновити за допомогою підручника опорні знання і підготувати учнів до вивчення нової теми.

Діагностичні допомагають визначити рівень знань, умінь і навичок за допомогою запитань та завдань підручника.

Навчальні (головні) вправи формують у школяра певний навчальний прийом на основі виконання конкретного завдання.

Рефлексивні сприяють осмисленню нового матеріалу чи нового вміння, проведенню первинної систематизації чи узагальнення.

Праксеологічні вправи тренують у вмінні застосовувати отримані знання та прийоми роботи як у стандартних, так і у нестандартних ситуаціях.

Контрольні дозволяють перевірити і відкоригувати щойно отримані знання, прийоми роботи та навички.

З метою системного виконання навчальних вправ рекомендують дотримування таких принципів: цілеспрямованості, осмисленості, створення позитивної мотивації, поетапності в навчальній роботі, врахування основних умов навчання та зворотного зв'язку.

Наведена система опирається на функціональне призначення вправ. За формою ж навчальної діяльності учнів вправи поділяються на: усні, письмові, графічні, технічні.

Практичні роботи, як правило, передбачені навчальними програмами, виконуються після вивчення теми чи розділу курсу, слугуючи закріпленню здобутих знань. Сприяють формуванню вмінь та навичок, закріпленню їх, розвитку пізнавальної самостійності учнів, спостережливості. Вчать пояснювати нові явища та процеси. За своїми цілями та завданнями аналогічні до лабораторних робіт, через що у педагогічній практиці нерідко використовують термін ,лабораторно-практичні роботи". Зміст та прийоми їхнього виконання зумовлюються специфікою навчального предмета. Інколи вони мають позапрограмовий характер і використовуються для актуалізації опорних знань і умінь, ілюстрування певних теоретичних положень, узагальнення та систематизації, комплексного застосування знань.

Етапи проведення їх: 1) ознайомлення з метою та цілями їхнього застосування; 2) пояснення вчителя з метою осмислення роботи на теоретичному рівні; 3) показ-інструктаж; 4) забезпечення учнів відповідною "технологічною картою" або роздатковими технологічними картками; 5) пояснення правил користування ними; 6) виконання роботи за "технологічними картками''; 7) контроль якості виконаних робіт.

Лабораторні роботи - роботи, які базуються на самостійному проведенні учнями експериментів та досліджень за допомогою спеціального обладнання в спеціальних приміщеннях-лабораторіях. Найчастіше використовуються під час вивчення фізики, хімії, біології. Формують дослідницькі навички.

Лабораторний метод передбачає ознайомлення учнів з метою та цілями роботи, з дослідницьким обладнанням, з правилами оформлення результатів досліджень. Обов'язковим є ознайомлення з правилами техніки безпеки. Слід заздалегідь забезпечити учнів (з розрахунку на кожну парту) "технологічними картками", у яких чітко визначена послідовність дій учня та їхній характер. Концентрації уваги, зосередженості школярів сприяє атмосфера психологічного комфорту, яку легко можна створити засобами ненав'язливої тихої релаксуючої музики. Помічено, що в такій атмосфері учні не лише зосередженіше працюють, а й тихіше перемовляються між собою, стають уважнішими один до одного, навіть у випадку необхідності гумки, лінійки чи олівці передають один одному, а не кидають, як це зазвичай буває. Та й вчитель у такій атмосфері відпочиває або, як стверджують психотерапевти, поступово звільняється від мікропсихо-травм, які неминуче приносить хаос та неорганізованість.

Графічні роботи - переведення учнями під керівництвом учителя здобутих знань в іншу знакову систему, найчастіше представлену кресленнями, графіками, діаграмами, таблицями, гістограмами, схемами, замальовками, ескізами, ілюстраціями тощо. Найчастіше це трапляється на уроках математичного циклу (побудова графіків), малювання (замальовки, ескізи), історії (складання хронологічних таблиць), географії (робота з контурними картами, малювання схем, графіків, діаграм тощо).

Дослідні роботи виконуються найчастіше у системі індивідуальної учнівської творчої діяльності. Мають місце під час проведення факультативних, гурткових, підсумкових класних занять, коли з'являється потреба в засвоєнні навчального матеріалу на найвищих рівнях пізнавальної активності та самостійності. Виконують такі роботи також члени Малої академії наук.

Завдання наставника - допомогти учневі вибрати таку тему дослідної роботи, яка б найбільшою мірою відповідала його позитивній внутрішньо інтенційній спрямованості, надати методичну допомогу в організації самостійного творчого пошуку.

Завершуючи огляд словесних, наочних та практичних методів навчання, слід зауважити, що для успішного їхнього використання вчителю необхідно вміти оптимально їх поєднувати.