Педагогіка - Пальчевський С.С. - Робота з підручником.

Відомо, що основну частину знань людство здобуває шляхом самоосвіти, а не офіційної освіти. Цьому воно завдячує вмінню самостійно опрацьовувати джерельну базу знань. Як стверджують відповідні дослідження, необхідність у цьому з кожним роком стає все більшою. Тому привчання учня до спілкування на самоті з підручником - це погляд в його майбутнє.

Ще в радянські часи проведеш дослідження засвідчили, що майже половина учнів відстає в навчанні з причини недостатньо засвоєних прийомів навчальної праці. Зважаючи на це, у той час були розроблені програми вироблення загально навчальних умінь і навичок школярів.

Виділялися чотири основні групи умінь: і) організаційні; 2) інформаційні; 3) інтелектуальні; 4) комунікативні. Таким чином, уміння і навички самостійної роботи з підручником стосувалися другої і третьої груп.

Згідно з цими програмами визначалося близько ста різних умінь і навичок, половина яких стосувалася роботи учня з підручником та іншими джерелами знань. З огляду на це, виділялися найнеобхідніші, головні види роботи з підручником: 1) читання й аналіз тексту; 2) виділення головного в тексті, переказ його; 3) відповіді на репродуктивні питання; 4) відповіді на продуктивні питання; 5) складання плану; 6) виконання дослідницьких завдань; 7) перевірка і контроль знань, умінь і навичок.

Досить повно стратегію формування прийомів пізнавальної діяльності учнів під час роботи з підручником висвітлила у своїх працях професор В.Ф.Паламарчук (Див.: Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить. -2-е изд., перераб., доп. -М., 1980. - 208 с; Паламарчук В.Ф. Работа учителя и учащихся с учебником // Дидактика современной школы / Под ред. В.А.Онищука. - К., 1987. - С. 116-143; Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала. - Тернопіль, 2000. -152 с). Згідно з нею, стратегія формування прийомів пізнавальної діяльності учнів у роботі з підручником визначається такими основними етапами: кумуляція (нагромадження практичного досвіду роботи, володіння прийомами); констатація наявного рівня (або діагностика); мотивація; осмислення суті й структури прийому; застосування на практиці; узагальнення і перенесення у нові умови.

Саму методику формування прийомів роботи з підручником В.Ф.Паламарчук представляє таким чином:

На першому етапі відбувається нагромадження досвіду застосування прийомів роботи. Серед цих прийомів, наприклад: здійснення комплексу дій, що складають емпіричний аналіз різної інформації; порівнювання до якісного ступеня, за яким іде узагальнення; визначення і пояснення понять для осмислення логічного визначення через рід і видові відмінності; здійснення всього комплексу дій, що складають індуктивне емпіричне узагальнення: відбір необхідних об'єктів, порівнювання їх за певними ознаками; формулювання висновків, використання їх у планах, заголовках, умовних схемах, у вигляді правильного умовиводу; здійснювання всього комплексу дій, що складає елементарну емпіричну конкретизацію; удосконалення практичного досвіду прямого (індуктивного, дедуктивного, тридуктивного, тобто такого, в якому посилання і висновки є судженнями однакового ступеня загальності, як, наприклад, аналогія) доведення; ознайомлення із суттю, структурою і правилом-орієнтиром доведення (тезисом, аргументом, способом доведення, висновками), намагання бачити суперечності в різних ситуаціях, нову функцію об'єкта, його структуру.

На другому етапі проводиться діагностика рівня сформованості у школярів певного прийому роботи з підручником. Це досягається за допомогою цілеспрямованих спостережень за пізнавальною діяльністю учнів, вивчення їхніх письмових робіт, опитувань, бесід за змістом навчального матеріалу підручника.

На третьому етапі формування прийомів роботи з підручником відбувається осмислення сутності певного прийому і формування правила-орієнтира. Наприклад, учні приходять до висновку, що для доведення певного положення необхідні аргументи в його захист. Щоб школярі зрозуміли це глибше, вчителю доцільно навести приклад правильного доведення на основі тексту підручника, а після цього сформулювати правило-орієнтир, тобто перерахувати дії, які складають цей прийом.

На четвертому етапі сформовані прийоми використовуються в різних умовах: у класній та домашній роботах, в індивідуальній і колективній праці, під час виконання як стандартних, так і творчих завдань. Експерименти засвідчили, що прийоми роботи з підручником формуються значно швидше в умовах активної пошукової діяльності учнів, а не під час отримання готових знань і їхнього шаблонного відтворення.

На п'ятому етапі, коли певний прийом автоматизується в рамках вивчення однієї теми, його переносять на інші теми чи предмети або на позакласну чи позашкільну діяльність. Прийом роботи з підручником вважається засвоєним тоді, коли учень знає його сутність, може перерахувати та описати дії, які його складають. А найголовніше - застосувати цей прийом.