Ця шкала оцінювання побудована з урахуванням підвищення рівня особистих досягнень учня. Передбачено, що при оцінюванні вчитель має враховувати рівень досягнень учня, а не ступінь його невдач, до того певним чином спонукала попередня система оцінювання. Критерії оцінювання ґрунтуються на позитивному принципі, за якого оцінки не поділяються на ті, що виконують заохочувальну і каральну функції. При цьому перевідними є всі оцінки 12-бальної системи оцінювання, які виставляються у відповідний документ про освіту.
Залежно від ступеня компетентності учня розрізняють чотири рівні навчальних досягнень: низький (рецептивно-продуктивний); середній (репродуктивний); достатній (конструктивно-варіативний); високий (творчий). У загально дидактичному плані ці рівні визначаються такими характеристиками: низький - характеризується дифузно-розсіяним уявленням про предмети та явища, на основі якого учень може відрізняти їх від інших; середній - учень вказує на ознаки поняття (явища), здатний вирішувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності; достатній - характеризується знанням суттєвих ознак понять (явищ), учень оперує ними, тобто вирішує стандартні завдання, однак його розуміння пов'язане з одиничними образами, не узагальнене, школяр не вміє переносити знання і використовувати їх в інших ситуаціях; високий - характеризується засвоєнням не лише суттєвих ознак поняття, а і його зв'язків з іншими, знання узагальнені, системні, учень здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях, його навчальна діяльність має дослідний характер.
Названі критерії дають змогу оцінювати навчальні досягнення учнів за 12-бальною системою оцінювання таким чином (див. табл. 3.1).
Вимоги до оцінки результатів навчання.
Слово "оцінка" означає характеристику цінності, рівень значення для людини певних об'єктів, явищ, процесів. У навчальній діяльності оцінка передбачає встановлення ступеня поставлених перед учнями навчальних завдань. Для дотримування об'єктивності під час оцінювання кожна оцінка потребує свого обґрунтування. Певним чином його потребує й кожна система оцінювання.
Таблиця 3.1. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
У зарубіжній практиці відомі різні системи оцінок, які різняться як у принципах, так і у виборі способів виставлення. Так, у Німеччині поширена шестирівнева шкала оцінок. Кожній із них відповідає визначена сума балів: відмінно (1)= 15-14-13 балів; добре (2)" 12,11,10 балів; задовільно (3) = 9, 8, 7 балів; нижче задовільного (4) = 6 - 5 - 4 бали; слабко (5) = 3 - 2 - 1 бали; незадовільно (0) = 0 балів.
У Данії в молодшій школі оцінки не виставляються. У середній же охоплює оціночні показники від 0 до 13. Так, якісному показнику "відмінно" відповідають такі кількісні: 13 (надзвичайно незалежна і відмінна відповідь чи робота); 11 (незалежна і відмінна); 10 (відмінна, але не завжди незалежна). Якісний показник "середньо" пов'язується із такими кількісними вимірниками: 9 (відповідь чи робота дещо вища за середню); 8 (середня); 7 (посередня). Показник "склав непевно": 6 (відповідь та робота дещо непевні, але в основному задовільні); 5 (непевні та незадовільні); 4 (дуже непевні та незадовільні). Неприйнятність відповіді чи роботи пов'язується з кількісним показником 0.
У Франції, наприклад, знання ліцеїстів під час складання випускних екзаменів оцінюють 20-бальною шкалою (від 0 до 20). До того ж для кожного предмета встановлюють певний ваговий коефіцієнт, за допомогою якого визначається значення цього предмета для обраної учнем спеціальності, профілю або відділення ліцею. Зважаючи на це, оцінки з профілюючих предметів набувають вищої ваги.
Для встановлення об'єктивності оцінювання в європейських країнах паралельно з внутрішнім використовують зовнішнє оцінювання. Воно дає змогу отримати дані щодо якості знань учнів на регіональному або національному рівнях для своєчасного вжиття заходів щодо поліпшення освітньої справи.
В історії вітчизняної освіти в радянський період в оцінюванні знань учнів спостерігалося кілька поворотних моментів. Наприклад, у травні 1918 року були відмінені бальні оцінки знань і поведінки учнів. У вересні 1935 року було встановлено п'ять словесних оцінок: "дуже погано", "погано", "посередньо", "добре", "відмінно". У січні 1944 року словесну систему оцінки і поведінки замінили цифровою п'ятибальною системою, "одиниця" і "двійка" якої в умовах так званої командно-адміністративної системи стали носіями в основному каральної функції.
Уведена з вересня 2000 року 12-бальна оціночна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів, націлена на інтегрований результат засвоєння учнями всіх компонентів змісту шкільної освіти: знань, умінь, навичок, досвіду здійснення творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до світу - комплекс компетенцій, яких потребує сучасне життя. Основними з них є "...політичні та соціальні, пов'язані зі здатністю брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні та розвиткові демократичних інститутів суспільства; ті, що стосуються життя у полі культурному суспільстві, розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо; пов'язані з володінням усною і писемною рідною та іншими мовами; пов'язані з потребою добувати та аналізувати й застосовувати інформацію, володіти інформаційними технологіями; щодо бажання й готовності постійно навчатися як у професійному, так і в особистому та суспільному планах" (До підсумкової Колегії Міністерства освіти і науки України// Освіта України. 2000. -16 верес. - Додаток №5 до рішення Колегії Міністерства освіти і науки від 17.08.2000 р.).
Зважаючи на це, об'єктом оцінювання стає інтегрований результат рівня навчальної діяльності учнів, тобто та " критична маса" або емерджентна властивість системи навчання, яка своєю якістю вже не зводиться до суми властивостей її окремих елементів і яка в акмеології освіти на перехідних вікових етапах визначається як глобальна зрілість школяра.
Поняття про якість знань.
Підготовка та проведення екзаменів.
Методика проведення екзамену.
Проблема оцінювання рівня засвоєння учнем досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу.
Досвід творчої діяльності.
Досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу.
Формування в учнів самоконтролю та самооцінки.
3.10. Форми навчання
Урок - основна форма навчання.