Педагогіка - Пальчевський С.С. - Соціально-педагогічні умови доцільного сценарного програмування особистості учня.

У соціально-педагогічній роботі з підлітками та шкільною молоддю доцільно зважати на теорію соціального інтелекту і сценарного програмування особистості Бріка Берна. Сценарій, на думку цього дослідника, який сформувався під впливом батьків ще в дитинстві, поступово розгортається і у ході цього стає психологічним імпульсом, що зумовлює цілеспрямовані дії, часто незалежно від протидії чи вільного вибору суб'єкта. Такий план дії охоплює різні аспекти життя. Найважливішим із них є міжособистісне спілкування, яке розглядається як основа соціалізації особистості. Суттєвий вплив на нього має рівень розвитку соціального інтелекту, який забезпечує розуміння вчинків і дій, а також першого і другого комунікативних планів (вербального і невербального). Виконуючи регулювальну функцію у міжособистісному спілкуванні, він забезпечує соціальну адаптацію особистості.

Передача життєвого сценарію дитині - одна з найважливіших батьківських функцій, оскільки він виступає системою реагування в будь-яких ситуаціях, включаючи в себе способи й прийоми витіснення, переживання невдач і перемог. У ході збагачення життєвим досвідом у людини з'являється вибірковість використання способів реагування, закріплених у сценарії. Незважаючи на те, що вони переплітаються в нові комбінації, їхній набір залишається тим самим. Нерідко в доленосних ситуаціях людина підсвідомо використовує засвоєний з дитинства набір способів реагування. З дорослішанням сценарій життя дедалі більше змінюється під впливом набутого життєвого досвіду.

Як правило, реальне життя впливає на зміну сценарного програмування особистості. Така зміна піддягає певним закономірностям, залежно від рівня сценарного інтелекту.

За умови високого рівня розвитку соціального інтелекту особистості відбувається:

* розширення діапазону засобів самореалізації;

* удосконалення процесів програмування поведінки в будь-якій ситуації;

* життєвий сценарій характеризується великою абстрактністю варіантів реалізації та гнучкістю оцінок, оскільки, як правило, такі сценарії часто закладаються в дитину батьками, які самі володіють високим рівнем розвитку соціального інтелекту;

* гарантування від стану фрустрації у випадку відхилення від сценарію життя або його модифікації;

* відхід від надлишкової схематизації життєвого сценарію, універсалізації способів реалізації його, узагальнення прийомів психологічного захисту;

* поступове розчинення програмованого життєвого сценарію в реалізованих особистісних планах;

* асиміляція або ситуативне чи стійке блокування індивідуального життєвого сценарію (у режимі можливості) за умови активного включення в різні аспекти соціального життя;

o дистанціювання програмованого батьками сценарію від власних потенцій дитини, що може, не викликаючи внутрішнього конфлікту, призвести до відмови від нього;

o прискорення темпів переробки вербальної та невербальної інформації під час аналізу та оцінки навколишніх, вияв далекоглядності у стосунках з іншими, що й сприяє успішній соціальній самореалізації.

За умови низького рівня розвитку соціального інтелекту особистості спостерігається:

o зв'язок реалізації життєвого сценарію з конкретним набором прийомів, а нерідко й радикальне його опредмечення;

o обмеження арсеналу способів і засобів, необхідних для здійснення сценарію, через конкретність батьківських настанов;

o фрустрація у випадку повної чи часткової нереалізованості життєвого сценарію;

o послідовна передача в основному однотипних сценаріїв із покоління в покоління, що здатна слугувати компенсаторним чинником соціальної успішності;

o передача батьками, в яких переважно низький рівень соціального Інтелекту, разом із сценарієм обмеженого кола напрацьованих упродовж життя способів його реалізації за даним сценарієм;

o підвищення оцінки реалізації життєвого сценарію особистістю у порівнянні з успішністю власних індивідуалістичних намірів, що засвідчує ефект інфантильної впевненості дитини у правдивості батьківських настанов;

o автоматичне реагування, яке базується на стереотипах, що сповільнює процес адаптації особистості до швидкої зміни умов середовища. Отже, за умови вивчення сценарного програмування особистості підлітка чи старшокласника з'являється можливість визначення рівня розвитку соціального інтелекту не тільки вихованця, а й його батьків. Знаючи закономірності розвитку сценарного програмування, соціальний педагог отримує можливість цілеспрямовано впливати на підвищення рівня соціального інтелекту підопічного.