Педагогіка вищої школи - Курлянд З.Н. - Техніка впливу

Виховна робота полягає не тільки в ефективному спілкуванні, а й у здійсненні гуманізуючого впливу на школярів. У широкому розумінні слова будь-яка дія вчителя впливає на учнів. Але, крім того, є спеціальні дії — прийоми, які дають змогу цілеспрямовано впливати на свідомість та підсвідомість партнерів зі спілкування, вирішувати конфлікти тощо. Прийоми впливу — це складові методів виховання, які тільки у сукупності дають змогу досягати його мети, слід уміти доцільно вибирати тон. Стиль спілкування та прийоми впливу (особливо у стресових ситуаціях) називають педагогічним тактом.

Педагогічний такт базується на повазі до особистості учня, урахуванні його індивідуальних властивостей, якостей та психічного стану, виборі найбільш ефективних для кожної ситуації прийомів впливу.

Показниками педагогічного такту є врівноваженість поведінки вчителя, витримка; оптимістичне ставлення до можливостей учня, ненав'язливий контроль; уміння вислухати, виявити зацікавленість, зняти напруження в класі, виявити радість з приводу успіхів учня або засмучення у зв'язку з невдачею, намітити перспективи, ігнорувати демонстративні негативні прояви у поведінці учнів. У різних ситуаціях доцільними будуть різні прийоми, але за поданих умов не припустимі брутальні зауваження з приводу зовнішності учня, його розуму та здібностей.

Найбільш яскраво педагогічний такт виявляється в умінні вирішувати конфлікти. Конфлікт — це суперечність, а не сварка. Не сприяють вирішенню суперечності словесна агресія (образи, погрози), уникання контактів, повна поступка, розрив відносин, тому що напруження, дистрес збільшуються, а проблема не зникає і причина не усвідомлюється, стосунки погіршуються.

Позитивне вирішення конфлікту можливе за допомогою таких прийомів:

1. Урегулювання власного емоційного стану, концентрація на проблемі, а не на учасниках.

2. Усвідомлення власних мотивів, що спонукають до дії.

3. "Пасивне слухання".

4. "Активне слухання".

5. Перефразування.

6. "Я-повідомлення".

7. Аналіз проблеми (поділ її на під проблеми, частини).

8. Об'єктивація проблеми (розгляд за пунктами — від простих до складних).

9. Оцінка кожної позиції, рішення з погляду доцільності.

10. Деталізація, вибір тактики, шляхів реалізації рішень.

11. Рефлексія своєї поведінки, рішень, здобуття уроків.

Першим етапом вирішення конфліктів завжди має бути саморегуляція емоцій. Не слід вирішувати "згарячу", необхідно заспокоїтись, "подивитись на себе збоку", усвідомити свої справжні потреби і мотиви, "мислені ігри" у цьому конфлікті (Навіщо мені це потрібно? Чому я цього хочу? Загрожує це моєму здоров'ю чи поглядам?). Потім слід осмислити мету, мотиви, потреби опонента, його психічні особливості (темперамент, рівень інтелекту тощо).

"Пасивне слухання" використовують тоді, коли співрозмовник бажає висловитись і є дуже емоційним. Іноді достатньо вислухати людину, і проблема зникає. Слід не перебивати співрозмовника, а обов'язково показати, що ви його уважно слухаєте і розумієте. У процесі висловлювання енергія опонента зменшується і можна переходити до наступних прийомів.

"Активне слухання" застосовують, коли співрозмовник не може самостійно сформулювати проблему. Завдання полягає в тому, щоб спокійно, доброзичливо допомогти йому висловити почуття, сформулювати причини їх виникнення. Гіпотези мають чергуватися з паузами, прийняттям заперечень, доповнень або підтверджень від співрозмовника; звучати як співчуття. Потрібні розуміння, а не висміювання, погрози, накази, випитування, звинувачення, поради. Словесне формулювання проблеми дає змогу перейти до її вирішення.

Якщо співрозмовник висловлюється брутально, слід коректно перефразувати його слова, описати його емоції, а потім відповідати.

"Я-повідомлення". Більшість конфліктів переходять у скандал через те, що починаються взаємні звинувачення мають місце вимоги неможливого, квапливі узагальнення ("ти завжди...", "ніколи...", "усі ви такі"). Суть "Я-повідомлення" полягає в тому, щоб розповісти про свої почуття, стан здоров'я, труднощі, не звинувачуючи партнера. Це дає можливість не накопичувати негативні емоції, інформує співрозмовника про те, що він не побачив, дає йому шанс "зберегти обличчя" і самостійно прийняти рішення. Наприклад, неправильно говорити: "Твоя музика дуже гучна та жахлива, вимкни магнітофон"; правильно: "Я втомився і в мене болить голова від голосних звуків".

Після цього можна переходити до розгляду проблеми, суперечності за частинами, починаючи від найпростішої. Це дає змогу набути досвіду згоди, співробітництва. Потім слід оцінити кожний варіант вирішення, вибрати найкращі, оптимальні для цієї ситуації варіанти та розробити детальний план їх виконання (Хто? Коли? Як?). Нарешті, корисно оцінити свою поведінку в ході вирішення конфлікту (що було ефективно, а що потрібно вдосконалити).

Крім прийомів вирішення конфліктів є прийоми педагогічного впливу, що створюють позитивні якості та гальмують негативну поведінку. До тих, що створюють позитивні якості, відносять такі: переконання, моральну підтримку й укріплення віри у власні сили, залучення до цікавої діяльності, організацію успіху в навчанні; довіру, авансування позитивних якостей; прояв доброти й уваги, прохання тощо.

Прийоми впливають більш ефективно, коли вони несподівані. Вибір прийомів залежить від ситуації й індивідуальних особливостей учнів. На інтровертів краще впливають такі гальмуючі прийоми: натяк, ласкавий докір, удавана байдужість, вияв засмучення; на екстравертів — збудження тривоги про майбутнє покарання, іронія, удавана недовіра, щире обурення.

Ніхто не любить, щоб його явно виховували. А.С. Макаренко писав: "Чому в технічних ВНЗ ми вивчаємо опір матеріалів, а у педагогічних не вивчаємо опір особистості, коли її починають виховувати?"1 У вихованні довгі проповіді не мають сенсу. Дії педагога важливіші за його слова, тому що невербальна мова впливає ефективніше. Щоб звертатися до підсвідомого, яке керує поведінкою, слід говорити мовою підсвідомого.

Якщо ми бажаємо удосконалити людину, то менше за все слід намагатися змінити її. Для непомітного навіювання, легкого гіпнозу, психопрограмування є прийоми психономічного впливу на підсвідомість. У роботі вчителя доцільно використовувати такі прийоми.

"Розрив стереотипу". Для переривання небажаної поведінки необхідно різко зробити щось незвичайне, несподіване, що викликає розрив умовного рефлексу — появу орієнтувального рефлексу — легкий транс — привертає увагу. Тоді людина легко піддається навіюванню. Наприклад, раптово підняти руки над головою, змінити початий жест, гучність голосу, стати на стілець, заграти на музичному інструменті тощо.

"Вибір без вибору" — ілюзія самостійного вибору стимулює діяльність ("Напишемо контрольну роботу на початку чи в середині уроку? Ти виконаєш один чи з товаришем? Перед тим як відповідати, можеш поміркувати. Розв'яжемо задачу чи виконаємо тест?"). Відбувається навіювання корисної активності.

"Вбудована команда11. Деякі частини речення мало усвідомлюються, сприймаються буквально (частка "не" не має значення для підсвідомості), не викликають опору, і тому діють як команди, накази; особливо якщо їх виділити інтонаційно, але замаскувати в кінці речення. Наприклад: "Я думаю, що ти хороший. Вважають, що вчитися легко. Цікаво, як ти розв'яжеш задачу? Корисно бути відповідальним. Скажи, що зміниться?"

"Приєднання11 — непомітне відображення поведінки, співрозмовника, синхронізація ритмів дихання, рухів, імітація жестів, поз, нюансів мови, використання однієї репрезентативної системи. Через деякий час — зміна пантоміміки; якщо партнер неусвідомлено повторив її, то "приєднання" відбулося, критичність зменшилася, навіювання буде ефективним.

"Ведіння11 — опис тієї реакції, яку ви бажаєте викликати (як і більшість прийомів, використовується після "приєднання"). Наприклад: "Ви сидите і дивитесь, і слухаєте, і розумієте мене, і добре запам'ятовуєте те, що я скажу".

До психономічних прийомів впливу також належать "якір", "інкорпорація", "переходи", "трюїзми", "питання-ярлики" тощо.

Непрямим прийомом впливу або вирішення конфлікту може бути використання гумору. Дружній, доброзичливий жарт, вчасний дотепний афоризм викликають посмішку, розслаблюють, знімають напруження, створюють позитивну емоційну атмосферу в класі, дають можливість зекономити час, енергію, викликають повагу до особистості вчителя.

Отже, використання різноманітних психономічних і педагогічних прийомів впливу та спілкування, на основі спостережень, оперативно прийнятих рішень, саморегуляції стає технікою вчителя, яка дає йому змогу працювати оптимально, зберігаючи психічне здоров'я всіх учасників педагогічного процесу.