У розмаїтості виховної суб'єкт-суб'єктної взаємодії виявляється тенденція, за якої носій певних моральних настанов розглядає іншу особу, її моральні діяння ідентичними до своїх. Такий ракурс сприйняття іншого функціонує лише за умови, що між двома суб'єктами існують реальні моральні відносини.
Цей особистісний взаємозв'язок добре проглядається у народних прислів'ях: "Як гукнеш, так і відгукнеться", "Що посієш, те й пожнеш". Центральним психологічним наголосом у цій тенденції є момент очікування: суб'єкт морального діяння очікує від об'єкта цього діяння аналогічної реакції за відповідної необхідності.
Коли суб'єкт демонструє позитивне моральне діяння і очікує на таке саме стосовно себе, ніяких виховних проблем не виникає: це є свідченням конструктивного перебігу виховного процесу. Зовсім інша виховна ситуація виникає тоді, коли вихованець щодо свого ровесника поводився негідно, а реальні обставини склалися так, що лише цей ровесник може задовольнити моральну потребу вихованця. Однак він, проектуючи свою негативну моральну настанову на ровесника, не наважується звернутися до нього за допомогою. Він міркує так: "Я йому свого часу не допоміг, то й він мені відмовить у проханні". Такий вихованець може спробувати вирішити свою проблему опосередковано, просячи іншого ровесника, щоб той його умовив надати допомогу. Проте цей особистісний хід не сприятиме моральному зростанню вихованця.
Розвивально продуктивнішою буде ситуація, коли педагог розкриє вихованцеві згубність тенденції перенесення власних суспільно несхвальних моральних настанов на іншого. Адже ровесник, який зазнав від вихованця асоціальних діянь, не обов'язково відгукнеться також негативним способом поведінки. Він може принести вихованцеві реальну користь, увійшовши у його складне становище чи співчуваючи йому. Вірогідність такого поведінкового сценарію буде більшою за умови, коли вихованець все-таки звернеться до нього з відповідним проханням, попередньо вибачившись за свій вчинок. Саме у цьому напрямі має відбуватися корекційно-виховна робота педагога за такого типу моральних колізій.
Механізм соціального розслідування і пізнання у виховному процесі
Організування розвивально доцільних міжособистісних взаємин є одним із виховних завдань педагога. Процес їх досягнення досить тривалий; просування у цьому напрямі наштовхується на багато перешкод, зумовлених психологічними особливостями вихованців. Тому педагог має досконало володіти знанням про цю сферу людських взаємин.
Витоки механізму соціального розслідування лежать у Его-структурі суб'єкта і пов'язанні з його природно заданим почуттям зверхності. Його дія спостерігається вже в дошкільному віці. На поведінковому рівні соціальне розслідування - це намагання вихованця розвідати певні особистісні вади ровесника. Хоча вони здебільшого бувають незначними, це його не бентежить. Він часто їх перебільшує і непомірно суворо ганьбить. Якщо не вживати запобіжних заходів, така поведінка вихованця переросте у пристрасть і стане стилем його життя. Така людина багато втрачає у своєму особистісному розвитку, оскільки всю свою життєву енергію витрачає на розслідування і осудження чужих справ. Осудження не обмежується лише діяльністю людини, а й поширюється на її особистість. Пам'ятаючи про це, педагог має запобігати такому сценарію особистісного розвитку вихованця. Щодо цього йому доведеться розгорнути диференційовану роботу з розвитку та морального вдосконалення самосвідомості вихованця.
Блокування механізму розслідування має відбуватися через його заміщення соціальним механізмом пізнання - вивчення індивідуальних особливостей ровесника, його розвивальних можливостей та рівня вихованості, стилю поведінки тощо. Такі знання суттєво оптимізують міжособистісні взаємини вихованців, оскільки урівноважують їхні взаємоочікування. їхні вимоги за розвинутого механізму соціального пізнання характеризуються взаємною бережливістю і повагою.
Підозра у взаєминах вихованців
Бездіяльність-занепокоєність в особистісних здобутках вихованця
Право вихованця на заперечення морального рішення вихователя
Негативні очікування як подразники емоційного стану вихованця
Звинувачення у виховному процесі
Слухняність-принизливість дитини у виховному процесі
Подяка вихованців вихователю як засіб їхнього морального зміцнення
Пригадування вихованцем власного вчинку як спонука до його повторення
Стійкість до особистісних знегод у моральній поведінці вихованця