Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І.Д. - Стримування вихованцем спонуки до власної аморальної дії

У тривалій міжособистісній взаємодії у вихованця утворюється складне мереживо ставлень до ровесників і дорослих. Ці ставлення мають не однакову суспільну цінність. Поряд з тими, які репрезентують позитивні моральні утворення вихованця, дають про себе знати і ті, що зумовлені його індивідуалістичними тенденціями. Баланс позитивів і негативів у його поведінці визначити педагогу буває важко. Однак до цього він повинен прагнути, оскільки це безпосередньо впливає на продуктивність індивідуального підходу до вихованця.

Наприклад, у міжособистісній ситуації вихованця, у поведінковому досвіді якого вагоме місце займають різні за змістом суспільно несхвальні стосунки та дії, поступово може визрівати стан відчуження від ровесників, знижуватися його соціальний статус, руйнуватися дружні стосунки. Він починає відчувати тотальне нехтування, що негативно позначається на його психологічному благополуччі. Це ще сильніше дезорієнтує його у стосунках із ровесниками і призводить до вчинкових помилок. Якщо він навіть поводиться у межах соціальних норм, це викликає у ровесників підозру і упередження.

У такій ситуації корекційно-виховний вплив на вихованця має бути специфічним, оскільки різноманітні несхвалення, зауваження, апеляції до совісті, почуття сорому часто не дають бажаного результату. Тому педагог має відшукати найдієвішу щодо цього детермінанту. Такою видається прихильність інших. Тоді вихованець відчуває себе психологічно комфортно, спокійно. Він повинен на основі аргументів педагога зрозуміти, що міжособистісно негативний стан, у який він потрапив, є результатом його аморальних дій, а не поведінки щодо нього ровесників.

Ключовим у цій корекційно-виховній роботі повинен бути такий свідомий висновок-судження вихованця: "Я не хочу позбавити себе прихильності інших". Це моральне настановлення, набуваючи для вихованця сильного емоційного забарвлення, виступатиме засобом стримування спонук до власних аморальних дій. Важливо, щоб.вихованець вчасно актуалізував його, якщо виникне спонука до аморальної дії. Тут знадобиться відповідний самотренінг, який завдяки вправлянню перетвориться на внутрішній самоконтроль вихованця. Із подоланням вихованцем асоціальних способів поведінки і утвердження себе у суспільно значущих вчинках це моральне настановлення втрачатиме свою поведінкову актуальність.

Типи перешкод на виховному шляху дитини

Результативність виховного процесу, крім його організаційного і науково-методичного оснащення, залежить і від знання та врахування педагогом всієї розмаїтості перешкод, які зустрічаються у вихованця на цьому шляху. Серед них розрізняють зовнішні щодо вихованця перепони (відмінність в особистісній спрямованості ровесників з його найближчого оточення, відсутність у них належної прихильності до нього, заздрість і недружелюбність членів колективу, відсутність вірних друзів тощо) і внутрішні перешкоди (недостатня морально розвивальна активність вихованця, розмитість у нього близьких і віддалених очікувань, несформованість особистісних надій).

Виховна тактика педагога має бути спрямованою на усунення зовнішніх і внутрішніх перепон, що гальмують виховний процес і перешкоджають успішному досягненню особистісно розвивальних цілей. У педагога має бути розуміння, що усунення цих двох типів перешкод - процес тривалий і досить складний. Поки ці перепони реально функціонують, педагог повинен не впадати у відчай, а твердо сподіватися на успіх, незважаючи на ускладнення. Він має акцентувати свою увагу не на неприємностях, що часто трапляються, а на позитивних виховних наслідках.