Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І.Д. - Рефлексія вихованця у намаганнях педагога

Виховання, яке не передбачає пристосування суб'єкта до існуючих суспільних норм і вимог, а спрямоване на свідоме оволодіння ними є певною мірою розвивальним. Однак воно вимагає від вихованця потужного інтелектуально-почуттєвого ресурсу - головної умови його морально-духовного вдосконалення. Психологічною основою цього ресурсу є доцільний синтез процесів свідомості і самосвідомості, їх технологічна конкретизація - запорука продуктивності виховного процесу. На сьогодні поширенішою є виховна модель, що ґрунтується на механізмі свідомого долучення вихованця до морально-духовних цінностей. Однак для її більшої розвивальної надійності та прогнозованості доцільне приєднання методично інструментованого механізму самосвідомості.

Після застосування вихователем системи прийомів переконання (а це і опора на механізм свідомості) йому доводиться констатувати, що вихованець здійснює відповідне моральне діяння (вчинок) здебільшого ситуативно, а не коли виникає необхідність у ньому. Зважаючи на це, вихователь повинен до вже відпрацьованого ним засобу переконання долучити виховні дії, що ґрунтуються на механізмі самосвідомості вихованця. Основою цього механізму є рефлексія - мислення, спрямоване на внутрішній світ суб'єкта. До неї і вдається вихователь.

У морально-перетворювальному контексті проявляються два типи рефлексії: рефлексія-збурювач стану внутрішнього спокою і плідна рефлексія.

Рефлексія-збурювач стану внутрішнього спокою в індивідуальному виконанні розгортається спочатку як зізнання вихованця самому собі про свої морально-поведін-кові недоліки (якщо таке діяння він не бажає озвучити на прохання вихователя). Цим він лише відкриває для себе свої внутрішні утворення і способи дій, що сформувалися на той час і гальмують його особистісне зростання.

Далі вихованець має об'єктивно оцінити їх, виявити своє ставлення до них, тобто осудити себе. Це - критична складова рефлексії. Кінцевим результатом є переживання вихованцем емоції засмучення за себе. При цьому ще відсутній імпульс до моральної самозміни, що свідчить про її продуктивну обмеженість. Загалом цього типу рефлексії недостатньо у морально-духовному вдосконаленні вихованця.

Плідна рефлексія підхоплює кінцевий результат попереднього рефлексивного процесу і долучає як особистісно розвивальний цільовий орієнтир моральний пожиток - прагнення до душевного зиску (користі). Це ідеальне утворення є сутнісною ознакою плідної рефлексії. Складовими морального пожитку як внутрішнього утворення є:

1) приклад, яким слугує вихованець для своїх ровесників, що не піднялися до його морального рівня;

2) позбавлення своїми моральними діями переживань вихователя стосовно нього;

3) усвідомлення того, що своїми продуктивними моральними діями вихованець надає вихователю і батькам можливість вирішувати власні особистісні проблеми.

За цими напрямами має формуватися у вихованця моральний пожиток як мотив його діяльності з особистісного вдосконалення. Він підносить цю діяльність вихованця до рівня заповзяття як емоції, що супроводжує її, надаючи їй особистісно перетворювальної ефективності.

Емоційно-енергетичне переймання у виховному процесі

У виховній роботі педагог має справу з дітьми, для яких характерна природна схильність до асоціального типу поведінки, що зумовлено їхньою замкнутістю на спонуках егоїстичного спрямування, яким властива емоційна енергія. Це призводить до того, що за відсутності відчутних організованих впливів такі вихованці діють морально неконструктивно. Для зміни вектора поведінки таких вихованців важливе переймання емоційної енергії їх Его-спонук для формування суспільно схвальних мотивів моральних діянь. За розгортання процесу емоційно-енергетичного запозичення відбуватиметься й певне втамування Его-спонук вихованця, а отже, й відповідних способів його поведінки.

Робота педагога щодо цього має зосереджуватися на максимальній активізації моральної самосвідомості вихованця: здебільшого у тому її аспекті, який стосується його особистісних негативів. При цьому доцільно скористатися поняттям "психологічний тягар" як альтернативою внутрішній полегкості. Вихованець уявляє цей тягар, спричинений його вчинковими боргами перед ровесниками, дає цьому стану власну оцінку і самооцінку. Бажано, щоб цей психологічний тягар він констатував як сукупність його особистісних якостей і способів поведінки. Це є рефлексивною діяльністю, що готує у вихованця первинний поштовх до якісно інших моральних актів. Його сила залежить від глибини осягнення вихованцем своїх моральних недоліків, власного самокритичного ставлення.

Потужна емоційна енергія, яка супроводжувала асоціальні дії вихованця, стає певною мірою особистісно конструктивним психологічним процесом, підсилюючи його спонуки. Цей процес передбачає оволодіння вихованцем морально-духовними цінностями, за підсилення іншими виховними впливами може бути досить перетворювально інтенсивним. У цьому важливу роль відіграє активізована совість, що позбулася внутрішніх "кайданів" безпечності та постійне відтворення вихованцем у самосвідомості попередніх вчинків. Враховуючи психологічні особливості й можливості вихованців педагог повинен дотримуватися поступовості й помірності у моральних вимогах до них, не форсувати процес їх морально-духовного перетворення.