Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І.Д. - Розвивальні наслідки піклування дорослих про вихованця

Внаслідок морально недосконалих взаємин між вихованцем і дорослим часто формується зв'язок імперативного характеру "ви повинні", який регулює їхні взаємини.

Однак цей імператив для вихованця психологічно постає як дія в одному напрямі. Сам вихованець фігурує при цьому в пасивній позиції: він - той, хто лише вимагає і користується. Справа ускладнюється тим, що вихованець додає до свого імперативу ще й "сліпу" впевненість "ви можете". Ця єдність набуває для нього ознак життєвого кредо або світогляду. Як наслідок - формується жорстка егоцентрична особистість з необмеженими потребами, яка не враховує жодних аргументів дорослого (фінансові, соціально-статусні, моральні тощо).

У повсякденному житті ставлення дорослих (батьків, педагогів) до дитини - це постійне піклування про неї. Дорослі втрачають будь-яку власну свободу через постійну турботу про дітей. Крім того, вони ще й побоюються за них. Приводів для цього достатньо. їх кількість і змістові особливості визначаються широтою та інтенсивністю захоплень вихованця. Істотним моментом при цьому є міра екстремальності у тих чи інших його діях, ступінь їх ризику. Ці дії можуть бути індивідуальними або колективними (більш небезпечні).

Для того щоб піклування дорослих мало позитивний виховний ефект, необхідно дотримуватися правила, згідно з яким вихованець повинен не вимагати задоволення своєї потреби, а лише очікувати його. Часовий інтервал між заявленою потребою та її задоволенням встановлюється з урахуванням всіх обставин, які визначають поведінку вихованця: ставлення до прохань дорослих, спрямованість спілкування тощо. Важливим є і те, які судження висловлює вихованець у цьому зв'язку, в яку емоційну палітру вони оформляються. Адже при цьому можливий емоційно негативний та емоційно позитивний супровід, від якого залежить взаєморозуміння дорослого і вихованця. За певних умов вихованець може (якщо діяти педагогічно правильно) відійти від своєї суб'єктивної позиції у намаганні задоволення потреби і врахувати позицію дорослого.

У формуванні розумного ставлення вихованця до власних потреб важлива превентивно-виховна робота дорослого, покликана трансформувати ситуацію потреби в емоційну площину. Це означає: опиратися не стільки на логіку аргументів, скільки на долучення вихованця до світу своїх переживань. Дорослий розкриває власні вболівання через щоденні турботи про дитину, які даються йому нелегко. Це сприятиме формуванню у неї співчуття дорослому. Лише обопільне переживання радості може зробити взаємини дорослого і вихованця високоморальними.

Моральна мужність у особистісному становленні вихованця

Процес виховання особистості здійснюється більш ефективно, коли проявляється суспільно значуща гармонія усіх зовнішніх сил-детермінант, які спрямовуються на особистість, забезпечуючи її морально-духовний розвиток. Однак виховні реалії далекі від цієї гармонії: соціальні детермінанти найчастіше діють різновекторно і суперечливо щодо прогресивного розвитку особистості. Єдина виховна лінія здебільшого відсутня; на індивідуальному рівні вона породжує проблему морального конфлікту, вибору і певної особистісної позиції.

У виховному середовищі проявляється потужна особистісно деструктивна дія (перешкода), яка створює внутрішній конфлікт для вихованця, з якого йому важко виходити самостійно.

Так, внаслідок науково обґрунтованого виховного впливу педагога у вихованця формується (хоч і не стійка) позитивна моральна структура, якої він прагне дотримуватися у шкільному житті. Це приносить йому емоційне задоволення і сприяє особистісному самоствердженню. Однак іноді його ровесники чи старші особи навмисно тиснуть на нього, щоб змінити його моральну спрямованість. Сила цього тиску може бути різною: від легкого навіювання до справжнього посягання на свободу вихованця. Робиться все, щоб вихованець не просто відмовився від свого поведінкового сценарію, а прийняв ціннісно протилежний.

У такій ситуації бажано, щоб вихованець психологічно не зламався, вистояв, протиставив руйнівній груповій волі власну захисну волю. Йдеться про вольовий розвиток вихованця, зокрема про виховання моральної мужності як готовності рішуче діяти у несприятливих для себе обставинах, відстоюючи свою позицію. Тому виховання мужності й інших вольових якостей (настійливості, цілеспрямованості, витримки, сміливості тощо) має передувати формуванню моральних якостей вихованців, оскільки вони набувають моральності через використання вольових утворень, а не стають вольовими через використання моральних настанов.

Вихованню моральної мужності сприяють:

- розв'язання вихованцем проблемних ситуацій, коли необхідно прийняти рішення в умовах вибору;

- формування у вихованця вміння мобілізувати всі свої сили на досягнення прийнятої цілі і готовності за необхідності діяти наперекір думці групи;

- формування у вихованця готовності до відкритої і принципової критики, незважаючи на її об'єкт і можливі неприємності.

Отже, мужність виступає провідною вольовою рисою, яка мобілізує особистість на досягнення важливих для неї цілей. Такі цілі завжди виникають у психологічно складних для особистості ситуаціях. її здатність до їх подолання є свідченням сформованості готовності до самоствердження.