Соціальна педагогіка - Пальчевський С.С. - Стратегія соціально-педагогічної роботи з клієнтами у світлі психологічної теорії особистості В.Джемса

В.Джемс (1842 - 1910) - видатний американський психолог, одним із перших розробив теорію особистості, вивчаючи її у межах власної концепції свідомості, центральним поняттям якої є "потік свідомості". Складові елементи особистості розподіляються на три класи.

Фізична особистість вміщує у себе тілесну організацію, одяг, батька і матір, дружину і дітей. Із смертю близьких зникає частина нас самих. Ми відчуваємо відповідальність за дії близьких і друзів, хвилюємося за них.

Домашня оселя, особиста власність, результати праці-це теж складова фізичної особистості.

Соціальна особистість характеризується належністю людини до людського роду і визнанням такої належності іншими людьми.

Духовна особистість - об'єднання станів свідомості та конкретних духовних здібностей і якостей людини.

Людина піклується про свою фізичну особистість (харчування, захист), про соціальну (дружба, кохання, ревнощі, прагнення слави, вплив на людей, влада над ними), про духовну (розумовий, моральний і духовний прогрес). Окремі сторони особистості, стикаючись, нерідко суперечать одна одній.

В. Джемс пропонує розглядати самоповагу особистості як відношення реального успіху до домагань:

Згідно з цією формулою автор теорії стверджує, що відмова від домагань дає людині таке ж полегшення, як і їх здійснення та досягнення успіху. Таким чином, самопочуття людини залежить від неї особисто.

У понятті ієрархії особистостей фізична особистість перебуває внизу, духовна - вгорі, соціальна - між ними. Духовна особистість - найвища цінність, оскільки людина швидше пожертвує матеріальними цінностями, друзями, близькими, власним життям заради своїх духовних принципів. В.Джемс вважав, що у своїх видах особистості потрібно проводити межу між дійсним і потенційним, між осяжним і далекою перспективою. Удосконалення особистості полягає в тому, щоб спрямувати свою діяльність на користь іншого, навіть у тому випадку, коли вона вступає у суперечність з першим. Нижчий внутрішній суд над собою необхідно замінювати вищим.

Для формування стратегії соціально-педагогічної роботи з клієнтом, насамперед, потрібно продіагностувати його на основі наведеної формули самоповаги. Для цього слід зібрати конкретні дані останніх років не тільки стосовно домагань та успіхів для їх досягнення, а й динаміки одних і інших. Важливо визначити, коли людина перестала отримувати задоволення від здійснення домагань і коли почало приходити полегшення за рахунок відмови від них. З чим це було пов'язано? Яка причина цього?

Частково використовуючи ці дані та продовжуючи вивчення особистості,

встановлюється ієрархія особистостей: фізичної, соціальної та духовної. Як

правило, у людей "соціального дна", передусім, алкоголіків, наркоманів, різного

типу збоченців, вона побудована у зворотному порядку. На найвищому рівні -

фізична особистість (піклування про задоволення фізичних потреб). Соціальна та духовна - слабо виражені, оскільки процес розмивання їх започаткувався

у період відмови від домагань. Завершальна стадія такого процесу пов'язана з

рабством шкідливих звичок, що спричинює моральну та духовну деградацію і

завершується остаточною втратою зв'язків із рідними, близькими та друзями.

Стратегія соціально-педагогічної роботи з клієнтом залежно від характеру співвідношення успіхів і домагань повинна вибудовуватися таким чином:

1 .У випадку невідповідності низьких успіхів високим домаганням необхідно зорієнтувати клієнта на проміжні рівні домагань, ні в якому разі не перекреслюючи високих, тільки відсуваючи їх у більш віддалену перспективу, яка може бути реалізована лише після досягнення проміжних. Для того, щоб ця стратегія запрацювала на початковій стадії її розгортання, слід за рахунок тимчасового зниження рівня домагань і допомоги в досягненні успіхів цього рівня викликати в клієнта почуття самоповаги. У подальшій діяльності орієнтуватися на збереження цього почуття в умовах поступового підвищення рівня домагань без відриву від підвищення рівня успіхів. Упродовж усього процесу слідкувати за розвитком ієрархії особистостей в напрямі до раціональної її структури, визначеної В.Джемсом.

2. У випадку оптимального співвідношення успіхів із домаганнями необхідною може виявитися допомога у визначенні перспективних рівнів домагань і узгодження з ними відповідних рівнів успіхів. Доцільною виявиться паралельна корекція ієрархії особистостей відповідно до її раціональної структури.

З.За умови зниження рівня домагань, появи відмови від них у зв'язку з неможливістю утримувати на відповідному їм рівні успіхи, соціальному педагогу доцільно, з іншого боку, розгорнути програму десугестування суб'єктивно, а можливо й соціально, напластованих уявлень про межі можливостей клієнта, а з другого боку, розпочати поступове формування позитивного сугестивного комплексу, який би створював відповідну внутрішню базу для досягнення успіхів вищого рівня. Девізом такого комплексу могла б стати порада американського філософа і поета Ралфа Уолдо Емерсона: "Завжди роби те, що ти боїшся робити".

4.Якщо помічається вкрай низьке падіння рівня домагань з відповідним зниженням, а то й відсутністю успіхів, що, як правило, супроводжується цілковитим рабством певних шкідливих звичок, стратегію дій соціального педагога слід розвивати у двох напрямах. Перший пов'язаний із залученням клієнта до відповідного стаціонарного чи амбулаторного лікування. Другий - з відродженням у нього духу боротьби, віри у свої сили. Девізом формування позитивного сугестивного комплексу можуть бути слова нідерландського письменника-гуманіста Еразма Роттердамського: "Немає нічого відважнішого, ніж перемога над самим собою!".