Соціальна педагогіка - Пальчевський С.С. - Стратегія соціально-педагогічної роботи з клієнтом у світлі гуманістичної теорії особистості К.Роджерса

Американський психолог К.Роджерс

(1902 - 1990) центральною ланкою особистості проголошував результат її самооцінки-"Я-концепцію". Однак така самооцінка не завжди збігається з оцінкою людини навколишніми, що викликає конфлікт і породжує дилему - прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю. Зважаючи на це, за К.Роджерсом, важливою умовою психічної цілісності особистості та її психічного здоров'я є здатність до переоцінки системи цінностей під тиском життєвого досвіду.

Стратегія соціально-педагогічної роботи з клієнтами, з одного боку, має спрямовуватися на уникнення "прив'язки" самооцінки до усереднених стереотипів загалу, які часто формуються на основі історично та соціально напластованих уявлень про обмежені норми людських можливостей. А з іншого боку, допомагаючи клієнту прив'язати рівень його самооцінки до рівня досягнутих успіхів, необхідно, водночас, допомагати йому формувати сугестивні установки для розкриття внутрішніх резервів із метою реалізації власних потенційних можливостей. Орієнтовною основою для формування таких установок можуть бути слова негритянського громадського діяча Букера Тальяферро Вашингтона (1858-1915): "Успіх слід вимірювати не стільки становищем, якого досягла людина в житті, скільки тими перепонами, які їй довелося подолати, добиваючись успіху".

Стратегія соціально-педагогічної роботи з клієнтами у світлі гуманістичної теорії особистості Г.Олпорта

Інший представник гуманістичної психології США Г.Олпорт (1887 - 1967) вважав, що особистість-це динамічна організація особливих мотиваційних систем, установок, звичок, особистісних рис індивіда, які й визначають унікальність його взаємодії із соціальним середовищем. Однак у цих відносинах рівноваги між людиною і ним немає, оскільки їй доводиться, розвиваючи наявні взаємини, весь час встановлювати нові. Таким чином, основною формою існування особистості є її постійний розвиток. Основним механізмом його вчений визначає "рису" - мотив поведінки, що діє в даний момент. Людина народжується з певним набором "рис - мотивів", які упродовж життя трансформуються. Кожній особистості притаманні головні та другорядні риси. Талановиті та геніальні люди характеризуються наявністю домінуючої риси. У звичайних людей їх, як правило, буває кілька.

На думку Г.Олпорта, для здорової особистості властиві активна життєва позиція; доступність досвіду для свідомості, тобто здатність бачити події власного життя, не застосовуючи "психологічного захисту"; здатність до самопізнання та індивідуалізації. Умовою розвитку особистості визнається можливість чинити опір рівновазі для підтримки, а не усування напруги. Необхідність останнього підтверджується прикладами життя великих людей, яким на дорозі до поставленої мети постійно доводилося долати труднощі.

Напротивагу здоровій особистості для невротичної характерна наявність таких рис, як: пасивна життєва позиція, обмеженість мислення, викривлення істинного стану речей, застосування різних видів психологічного захисту - сублімації, витіснення, проекції, заміщення; "закляклість" розвитку.

Стратегію соціально-педагогічної роботи у світлі цієї теорії необхідно спрямувати на допомогу невротичним особам. Людині, насамперед, слід допомогти десугестувати негативні сугестивні комплекси, пов'язані з применшенням свого місця та ролі в житті. Таке десугестування треба поєднати із формуванням потреби в гармонійності та завершеності. Для цього доцільно починати із завдань, що стосуються дріб'язкових справ. Важливо прослідкувати, щоб ці завдання були виконані акуратно, а, у випадку необхідності, й естетично та доведені до цілковитого логічного завершення. Поступово їх потрібно ускладнювати, слідкуючи за їхнім ретельним виконанням. У процесі їхнього виконання необхідно посилювати вплив сугестивних установок: "Це тобі під силу", "З цим ти легко впораєшся", "Це тільки початок. Ти ще й не таке завдання можеш виконати". Згодом подібні завдання слід перенести в русло внутрішньоінтенційної спрямованості особистості, поступово сприяючи в організації ситуацій успіху спочатку в первинних, а пізніше у вторинних референтних групах. Поряд із цим необхідно виховувати в клієнта готовність до переборення перепон, труднощів та невдач на шляху до досягнення поставленої мети. Вихідною основою для формування відповідних сугестивних установок можуть слугувати слова французького письменника Ромена Роллана (1866 - 1944): "Той не людина, хто не боровся з життям і не залишив у його лігвищі жмутків своєї шерсті".