Соціальна педагогіка - Пальчевський С.С. - Технологія соціально-педагогічної діяльності в дитячому будинку сімейного типу

Змістову основу цієї діяльності складає ідея традицій сімейного виховання. Найповніше вона реалізовується у тих випадках, коли певна сім'я включає у свій склад групу вихованців школи-інтернату. У цих випадках у дітей появляються прийомні батьки, які несуть за них повну відповідальність. Таких сімей із кожним роком в Україні з'являється дедалі більше і більше. Однак поки що вони ще не є визначальними в організації дитячих будинків сімейного типу.

У перші ж дні після організації дитячого будинку і підборі його мешканців на основі відповідної психолого-педагогічної діагностики необхідно внести в життя будинку дух сім'ї, відповідальності кожного за самого себе та старших за менших. Соціальному педагогу слід допомогти кожному вихованцю скласти індивідуальний режим дня таким чином, щоб він передбачав не лише обслуговування самого себе, а й виконання низки сімейних обов'язків. Наприклад, старші перед відвідуванням школи мікрорайону повинні відвести дошкільників у дитячий садок. У вільний від навчання час та самопідготовки домашніх навчальних завдань, упродовж якої старші надають допомогу молодшим, діти, насамперед, оволодівають навичками самообслуговування згідно зі своїм віком. Привчаються самостійно підтримувати порядок у своїх кімнатах, на робочих місцях та на подвірній території. У весняно-осінній період вони працюють на городах, що розташовані на орендованій землі. Сільськогосподарська праця поєднується з працею під час канікул на заводах, в організаціях і об'єднаннях міста та області. Декого можна задіювати в ремонтних бригадах, організованих Центрами зайнятості.

З метою створення позитивних суґестивних комплексів, пов'язаних із ставленням до праці, соціальному педагогу бажано формувати у вихованців доцільні суґестивні установки, змістовною основою для яких могли б слугувати такі висловлювання відомих людей:

- Фізична праця за певних умов є "м'язовою радістю" (Учений-фізіолог І.П.Павлов).

- Благо людей у житті. А життя в роботі (Л.М.Толстой).

- Безумовною умовою щастя є праця... Праця фізична, яка дає апетит і міцний, заспокійливий сон (Л.М.Толстой).

- Без праці немає чистого і радісного життя (А.П.Чехов).

- Правильно жити - значить працювати. Коли машина бездіє, її починає роз'їдати іржа (Французький письменник Альбер Турньє).

Соціальному педагогу у своїй діяльності необхідно відходити від колективістських форм виховання, а натомість орієнтуватися на індивідуальні корекційні програми розвитку, складені на кожного вихованця. Такі програми розробляються на основі психолого-педагогічної діагностики і спрямовуються на розвиток інтелектуальних, моральних, фізичних та вольових якостей особистості. Важливу роль у цих програмах грає система допрофесійної підготовки підлітків. З одного боку, вона передбачає наявність творчих майстерень у дитячому будинку, де вихователі передають свою майстерність вихованцям, а з іншого боку, створюються умови для відвідування майбутніми професіоналами клубів і гуртків за інтересами, спортивних, художніх, музичних шкіл тощо.

Соціальний педагог стежить за збереженням здоров'я членів соціальної сім'ї. З цією метою пропагує здоровий спосіб життя, створює навчально-методичний комплекс для педагогічного супроводу оздоровчої роботи, бере участь у створенні матеріально-технічної бази для виконання програми "Здорова сім'я", налаштовує взаємодію педагогічного, фізіолого-валеологічного, психологічного напрямів індивідуальних корекційних програм розвитку вихованців; безпосередньо взаємодіє в рамках медико-психолого-педагогічних консиліумів, а також на рівні соціально-диспетчерської діяльності.

Соціальний педагог вирішує основні проблеми соціально-правового захисту мешканців дитячого будинку. Основними розділами роботи з соціально-правового захисту є: 1) встановлення юридичного статусу (встановлення батьківських прав, позбавлення батьківських прав); 2) забезпечення прав на отримання соціальної допомоги (стягнення аліментів, розшук батьків, збір документів для виплати пенсій у зв'язку із втратою годувальника, інвалідність і т.д., зв'язок із виправними закладами); 3) захист житлових прав (робота з адміністраціями органів управління з метою забезпечення житлом вихованців, взаємодія з житлово-комунальними службами у вирішенні проблем ремонту квартир вихованців, взаємодія з юридичними службами для складання договорів передачі житла внайм, постановка на пільгову чергу, переоформлення житла у власність, повернення втрачених земельних ділянок); 4) профорієнтаційна діяльність (контакт із міськими і районними центрами зайнятості з метою виявлення потреби в тих чи інших спеціалістах, трудовлаштування в канікулярний час); 5) робота з сім'єю (відвідування родичів і батьків вихованців із метою відновлення і збереження родинних зв'язків, документальне оформлення дозволу відвідування сімей у канікулярний час, постійний контакт з адміністративними органами з метою відслідкування способу життя, який веде рідня вихованців); 6) соціально-правовий захист безпосередньо випускників (вирішення питань, пов'язаних із житлом, кураторство у життєво важливих ситуаціях, соціально-педагогічний супровід випускника в період його становлення, зв'язок із армійськими службами, забезпечення контактів з братами і сестрами, які залишаються в дитячому будинку).

Соціально-педагогічний супровід випускників продовжується навіть після створення ними сімей (підтримка молодих мам, проблеми трудовлаштування і подальшого проживання, раціональне ведення домашнього господарства, розв'язання конфліктів за місцем роботи чи місцем проживання).

Таким чином, у дитячих будинках сімейного типу діти та підлітки у процесі самореалізації стають не об'єктами, а суб'єктами соціального виховання. Це вимагає від соціальних педагогів переорієнтації власної діяльності, оскільки функції контролю і організації перестають бути головними в їх діяльності. Натомість на перший план виступає всебічний розвиток особистості вихованця, його самореалізація і самоуправління соціально-трудовою адаптацією.