Соціальна педагогіка - Пальчевський С.С. - 2.8. Соціально-педагогічна підтримка в'язнів у пенітенціарних установах та після виходу з них

Кількість людей, які самі себе

загубили, куди значніша,

ніж кількість загублених іншими

Джон Леббок

Кримінально-виконавча система України. Проблеми злочинності в державі. Вітчизняний досвід перевиховання молодих правопорушників. Основні напрями перевиховання підлітків у колоніях. Функції соціального педагога у пенітенціарній установі. Стратегічні основи соціально-педагогічної діяльності в умовах пенітенціарних установах. Проект "Соціально-психологічна адаптація неповнолітніх вихованців колоній до умов життя після звільнення". Співпраця соціального педагога з психологічною та психотерапевтичною службами у виправних установах. Методика і технологія проведення релаксопедичних сеансів з метою саморегуляції та викорінення шкідливих звичок позбавлених волі. Найхарактерніші особливості контингенту виправних установ. Врахування їх у ході соціально-педагогічної діяльності.

Згідно з даними на кінець минулого століття кримінально-виконавча система України включала до свого складу 187 установ, у яких перебувало понад 206 тисяч осіб, з яких понад 43 тисячі знаходилися у слідчих ізоляторах. На 1 червня 1999 року загальна кількість так званого спецконтингенту уже наблизилася до 220 тисяч осіб, що склало майже половину відсотка всього населення країни. Таким чином, проблема злочинності у своєму кількісному вияві ненабагато відстає від проблеми, спричиненої ВІЛ/СНІДом. За сучасними стандартами військового оснащення така "армія" людей могла б гарантувати безпеку країни. Поняття "злочину" в уяві пересічного громадянина, як правило, асоціюється не тільки з порушенням законів, а й із нанесенням шкоди потерпілому, тому викликає у переважній більшості випадків розуміння покарання як завдання злочинцю морального та фізичного страждання, зумовленого почуттям помсти. Насправді ж мету покарання, що полягає у гарантуванні безпеки суспільства та встановленні соціальної гармонії, порушеної злочином, можна досягнути лише на шляху відновлення гармонії у внутрішньому світі самого злочинця на основі принципів гуманізму та особистісно-орієнтованого підходу. Таким чином, одна з головних цілей покарання переслідує профілактичну мету - не допустити скоєння повторних злочинів. Стосовно цього у Кримінальному кодексі України записано: "Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами" (стаття 50 Кодексу).

На жаль, виконанню цих завдань та функцій соціального педагога у пенітенціарних установах перешкоджають умови утримування в'язнів. У переважній більшості з них вони дуже далекі від загальновизнаних міжнародних норм, декларованих, зокрема, Міжнародними стандартними правилами поводження із в'язнями, європейськими пенітенціарними правилами, Основними принципами поводження із в'язнями.

Своєрідним "чистилищем" перед тим, як почути вирок суду для значної частини молоді, яка вперше потрапила під слідство, стають слідчі ізолятори. Незважаючи на те що вину ще не доведено, ті, хто знаходиться тут, зазнають гірших випробувань, аніж засуджені до позбавлення волі. Приміщення надмірно переповнені. За свідченням дослідника проблем дотримання прав людини в установах пенітенціарної системи України О.Беца, ще кілька років тому тисячі осіб не мали індивідуальних спальних місць і змушені були спати по черзі. На цьому ґрунті між заарештованими виникали конфлікти, які супроводжувалися погрозами, насильством та фізичними розправами. До сьогодні дня немає умов для забезпечення роздільного утримування різних категорій злочинців. У одній камері з убивцями, ґвалтівниками, рекетирами знаходяться дрібні крадії та інші особи, котрі не становлять значної суспільної небезпеки. Надмірна концентрація підслідних чи засуджених призводить до поширення властивих кримінальному середовищу негативних явищ: поділу засуджених на касти, виокремлення лідерів, боротьби за владу над засудженими, запровадження серед спецконтингенту вироблених у кримінальному середовищі норм поведінки, оцінки та самооцінки. З'являються "авторитети", які контролюють

"зону", отримують із волі гроші, наркотики, іноземну валюту, алкогольні напої тощо.

Утруднює вирішення проблеми ресоціалізації засуджених слабкий соціальний захист співробітників пенітенціарної системи. Це зумовлює плинність кадрів, позначається на фаховому рівні та службовій дисципліні персоналу.

Не сприяє поліпшенню соціального виховання в'язнів і та обставина, що на один загін їх у складі 100-120 осіб припадає лише один соціальний працівник.

Статистика засвідчує, що понад 30% сімей засуджених розлучаються. 50% спецконтингенту-це молодь до 30 років. До того ж помітна тенденція його швидкого омолодження. Понад 35% тих, кого звільняють, потребують спеціальної психологічної та психіатричної підтримки.

На основі вивчення стану дотримання прав людини в установах пенітенціарної системи України О.Бец доходить висновку, що перебування значної кількості наших співгромадян у закритих установах відзначено істотними соціальними, моральними, психологічними, медичними, демографічними та матеріальними збитками як для засуджених, так і для держави. Істотний розрив в умовах життя в закритих установах і на волі небезпечний соціальними наслідками: у суспільство часто повертається озлоблена, психічно неврівноважена людина з асоціальною поведінкою й високою криміногенністю.

У пенітенціарних умовах молода людина, яка інколи й випадково потрапляє за грати, проходить своєрідний "університет" десоціалізації, який морально, психічно і фізично руйнує особистість. І хоч останнім часом справи зрушилися на краще, однак, чимало проблем ще чекають на своє вирішення. З одного боку, виникає необхідність у розширенні спектру нев'язничих санкцій: примусового попередження, умовного засудження, повної чи часткової відстрочки від виконання вироку, випробування (пробації), громадських робіт, обмеження волі чи свободи дій, спеціального нагляду, опіки психіатричних та соціальних служб, відвідування центрів порядку (для осіб до 21 року), комбінованих покарань тощо. А з іншого, - посилення соціально-педагогічного патронату над людьми, особливо молодими, які не зуміли самотужки розв'язати свій конфлікт із суспільством. Такий патронат було б значно легше здійснювати, якби зробити пенітенціарні установи прозорими для громадського контролю і залучити суспільство, державні органи та громадські організації до участі в процесі ресоціалізації осіб, позбавлених волі.

Досвід перевиховання, особливо підлітків, в умовах закритих установ має свою тривалу історію. Перша колонія для неповнолітніх правопорушників була створена в 1841 році в столиці Російської імперії Петербурзі. Основними принципами перевиховання в ній стали: повага до особистості вихованця, залучення його до праці, співробітництво педагогів і вихованців, самоуправління.

Перший курс "Тюрмоведенья" був розроблений професором Московського університету І.Я.Фойницьким. У 20-і роки минулого століття з'явився посібник С.В.Поднишева "Основи пенітенціарної науки", в якому були виділені основні напрями соціально-педагогічного впливу на особистість правопорушника: юридичне і моральне виправлення, загальноосвітнє навчання, культурно-просвітня робота, трудове виховання.

Дослідник сучасних проблем російської пенітенціарної педагогіки Л.В.Мардахаєв виділяє такі основні напрями виправно-педагогічної роботи у сучасних виправних установах: карально-виховний, виправно-виховний, освітній і трудовий. Згідно з ними робота соціального педагога з ув'язненими здійснюється в три етапи. На першому з них під час надходження ув'язненого в колонію соціальний педагог вивчає його документи та причини відхилення в поведінці. На основі цього планується виховна робота, визначаються її форми і методи. На другому реалізується складена програма. Новачкам надається допомога в адаптації до нових умов та включення їх у ритм життя колонії. Усі вони розділяються наставником приблизно на шість груп: 1) ті, що стали на шлях виправлення, вчаться, здобувають фах, виконують усі вимоги; 2) ті, що твердо стали на шлях виправлення, ініціативні в праці та виконанні режиму, впливають на інших, беруть участь у самодіяльності, розкаюються в допущених правопорушеннях; 3) ті, що доводять своє виправлення, займаються самоосвітою і самовихованням, засуджують свій злочин; 4) ті що, згідно з визначенням А.С.Макаренка складають "болото" і мають невизначену поведінку; 5) порушники порядку, які не підкоряються вимогам адміністрації; 6) злісні порушники, лідери злочинних угрупувань.

Згідно з такою класифікацією соціальний педагог, як стверджує Ю.В.-Василькова, здійснює індивідуальний підхід до вихованців. Однак, на нашу думку, такий підхід швидше буде диференційованим, а не індивідуалізованим, оскільки названі групи не можуть охопити усього різноманіття індивідуальностей.

На третьому етапі після відбуття ув'язненим покарання підбивають підсумки всієї виховної роботи колективу колонії із перевиховання. Проте оцінка вихованості може й не підтвердитися після виходу на волю, оскільки на неї впливатимуть багато чинників: дотримання правових норм стосовно звільненого; низка залежностей: від середовища, в якому йому доведеться жити; від наявності у нього житла і роботи; від навколишнього морального клімату. За таких умов певну роль здатна відіграти опікунська рада виправної установи, якщо вона створена.

У колоніях зміст виховання та перевиховання має такі напрями: правове, трудове, моральне, фізичне і санітарно-гігієнічне виховання. Засобами виховання стають фізична праця, режим, навчання, залучення ув'язненого до громадського життя закритої установи.

Навчання неповнолітніх здійснюється за двома напрямами: загальноосвітня підготовка (відвідування загальноосвітньої школи) і професійна освіта (у процесі праці), спрямована на здобуття професії, необхідної в'язневі після звільнення. У колоніях практикують індивідуальне і бригадне навчання, курси, школи передового досвіду, класи майстрів. У деяких місцях працюють професійно-технічні училища.

Важливим засобом виховання та перевиховання ув'язнених є вимога дотримування чітко встановленого режиму-рамок поведінкита організації праці й відпочинку. Це система заборон, правил, вимог, які обмежують зв'язок із зовнішнім світом, з родичами. Обмежуються побут, задоволення звичних на волі бажань, свобода пересування. Режим вимушує ув'язнених змінювати свої інтереси, руйнує давні стереотипи поведінки, формує нові навички.

Однак, на жаль, процес "омолодження" злочинців триває. Непокоїть і ріст рецидивних злочинів серед неповнолітніх. Головними причинами повторних злочинів виступають: 1) відторгнення суспільством підлітків, які перебувають у конфлікті із законом, 2) відсутність навичок самостійного життя після перебування в місцях позбавлення волі, 3) випадки порушення прав неповнолітніх представниками органів правосуддя. Це потребує втілення нових методів, форм та засобів соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми злочинцями. Нерідко у цих випадках соціальний педагог вимушений працювати в тісному контакті з психологами.

Прикладом такого співробітництва є діяльність неурядової організації Дніпропетровського обласного громадського об'єднання спеціалістів соціальної роботи "Нове покоління", яке започаткувало проект, спрямований на допомогу підліткам, які перебувають у конфлікті із законом. Мета його - надання допомоги звільненим із колонії, утримати їх від повторних злочинів. Цей проект був підтриманий Міжнародним фондом "Відродження".

Про особливості його реалізації в колонії для неповнолітніх міста Павлограда розповіла на сторінках журналу "Соціальна політика і соціальна робота" керівник проекту Т.Авельцева. (Авельцева Т. З досвіду соціальної роботи з підлітками - вихованцями колоній // Соціальна політика і соціальна робота. - 2000. - № 2. - С. 107 - 109).

Проект "Соціально-психологічна адаптація неповнолітніх вихованців колоній до умов життя після звільнення" реалізується шляхом проведення психокорекційних заходів, спрямованих на нейтралізацію негативного впливу умов виховної колонії на психіку підлітка, заходів соціальної адаптації, надання юридичної допомоги.

Згідно розробленої програми щотижня до колонії приїздять психологи-практики для проведення психокорекційних тренінгів із вихованцями, які незабаром мають звільнитися. У співдружності з соціальним педагогом, зважаючи на його характеристики вихованців, було сформовано дві групи, з якими проводилися тренінги по суботах та неділях. Система таких занять розрахована на 48 годин (по 6 годин на день).

За рахунок коштів, залучених із місцевого бюджету, було розпочато соціально-психологічну роботу за методом інтерактивного театру. За планом передбачено 10 занять тривалістю до шести годин кожне. Це дає змогу використовувати деякі психодраматичні моменти, можливості опрацьовувати ситуації з життя підлітків, залучати до дії глядачів. Уся робота складається з двох чи трьох циклів (кількість їхня визначається уже в процесі роботи). Кожний цикл містить вибір постановки, роботу над нею і показ у кожному із соціально-психологічних відділень (колишніх загонів) виховної колонії з наступним обговоренням. Поряд із вихованцями-акторами в роботу активно включаються глядачі (або міняються із вихованця-ми-акторами, або епізодично включаються у дії акторів), тобто глядачі не просто дивляться, а беруть активну участь у виставі.

Таким чином, ця форма соціально-педагогічної та психолого-корекційної роботи має два спрямування: 1) глибоку і послідовну роботу з підлітками, які входять у так звану акторську групу; 2) роботу з глядачами під час вистави з наступним її обговоренням.

За участю дванадцяти волонтерів-підлітків обласної програми "Вибір за тобою, ровеснику" (м.Дніпропетровськ) проводяться зустрічі-заняття для всіх мешканців виховної колонії з первинної ранньої профілактики наркоманії та СНІДу. Завдяки обраному методу ("рівний навчає рівного") такі заняття дають змогу усвідомити необхідність організації свого майбутнього життя без наркотиків та правопорушень. Під час спілкування ровесників, які перебувають у колонії, з активістами руху за здоровий спосіб життя відбувається обмін інформацією стосовно тих питань, які хвилюють вихованців.

У ході реалізації проекту проводилися опитування колоністів ("барометр вихованця"), за результатами якого зручно коригувати поточні плани заходів проекту.

Втілення у життя подібних проектів дозволяє успішніше відпрацьовувати механізми соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх, які, перебуваючи у спецустановах, готуються до виходу на волю.

Добре, коли профілактичні заходи з метою попередження повторного правопорушення тривають після виходу колоніста за ворота закритої установи. Воно можливе в системі роботи Державного центру соціальних служб для молоді.

Так, наприклад, Рівненський обласний Центр соціальних служб для молоді за фінансової підтримки Державного комітету України у справах сім'ї та молоді постійно забезпечує тих, хто повертається з місць ув'язнення, необхідною для їхньої подальшої життєорганізації інформацією. У зверненнях, спрямованих до них, допомагає розібратися в самому собі, знайти свій шлях у самостійному житті.

Звертаючись до молодого правопорушника, який нещодавно відбув покарання, в одній із своїх листівок центр ССМ радить: "НЕ ОСТУПИСЬ!" згодом, наче в дружній бесіді, буде звертання: "Шановний друже ! Ти багато чого бачив у своєму житті: і поганого, і, можливо, не менше й доброго. І з власного досвіду ти знаєш, яка розплата чекає на тих, хто скоює необдумані вчинки, що межують із порушенням закону, з надією, що "пронесе", але на цей раз "не пронесло". І нібито якийсь вчинок був лише невеликим жартом, але він перетворився на роки перебування у виховній колонії. Школа такого досвіду зажадала від тебе високої плати-позбавила волі, але, з іншого боку, - надала тобі можливість виправити перед законом та державою власну помилку.

Інколи стає себе дуже жаль - начебто і не хотів нічого поганого зробити, а вийшло... Буває й так, що в душі виникає ненависть до тих, хто був поруч і не підказав, не допоміг. "У них все зараз гаразд, а в мене - не так. Мені довелося жити в колонії". І від цього охоплює злість, стає боляче і підступає туга: "чому в мене не так, як у інших... Чому?" .

Спробуємо розібратися в твоїй ситуації. В тебе є різний життєвий досвід - і такий, як у всіх людей, і відмінний від інших тим, що тобі довелося пережити у період позбавлення волі. Ти вже знаєш, за які вчинки карає закон, як проходить процедура суду, що чекає потім. Як і те, як живуть, вчаться, працюють вихованці колонії. Але чи хочеш ти собі такої долі на все життя?

Мабуть, все ж таки людині краще жити на волі і визначати, планувати, будувати самій власне життя. Тобі поки що відомий лише шлях, який ти вже пройшов - шлях до колонії. А чи ти знаєш, яким є інший шлях, який веде до життя без порушення закону?

Як жити на волі, як жити так, щоб не знати горя, як побудувати своє життя так, щоб воно тобі подобалося і давало радість. Ти хочеш жити так, аби було добре, щоб радіти життю, аби жити не гірше за інших людей... Цим усе сказано - жити так, як живуть зараз інші. Добре, коли ти молодий, коли ти вільний, коли здоровий і маєш сили, надію на добро і кохання. Та чи вмієш ти розраховувати свої сили, щоб досягти всього, що є добре?

То що ж ти далі робитимеш? Як далі думаєш жити?

Юначе, не потрібно вирішувати складнощі життя самотужки. Якщо у тебе виникають проблеми і тобі потрібна консультація, звертайся". Далі наводяться назви, адреси, телефони районних відділень Соціальних служб для молоді, в яких можна отримати найнеобхіднішу інформацію і підтримку.

Працювати у пенітенціарних установах соціальному педагогу необхідно у тісній співдружності з психологом, починаючи з етапу психодіагностики новоприбулих в'язнів. Це, насамперед, потрібно для виконання таких спільних функцій:

- вивчення і узагальнення особистісних та групових характеристик засуджених з метою використання їх для виявлення індивідуальних особливостей поведінки та встановлення наявності в ув'язнених певних психологічних якостей;

- виявлення у середовищі спецконтингенту групи "ризику" (людей із психічними відхиленнями; схильних до проявів агресії, самогубства або членоушкодження; схильних до конфліктування; потенційних утікачів та організаторів нападу на персонал установи), тобто тих, хто потребує профілактичного обліку;

- оцінки перспектив розвитку особи, прогнозування можливої індивідуальної поведінки та поведінки у групі засуджених на основі виявлення особистісних характерологічних якостей та особливостей соціально-психологічної обстановки;

- виявлення, запобігання та усунення негативних психологічних явищ, які стосуються як окремої особистості, зокрема, так і групи загалом; надання психолого-педагогічної допомоги як засудженим, так і персоналу установи;

- формування позитивного морально-психологічного клімату у групах (загонах); надання рекомендацій персоналу пенітенціарного закладу щодо особливостей роботи як з окремими в'язнями, так і їх групами;

- пропаганда та поширення найновіших психолого-педагогічних знань серед обслуговуючого персоналу;

- сприяння в організації та проведенні наукових досліджень у галузі психології і пенітенціарної педагогіки та впровадженні їх результатів у практичну діяльність.

У період адаптації позбавлених волі до умов ізоляції з метою вивчення їх індивідуальних особливостей їх соціальному педагогу стануть у пригоді дані психодіагностичних досліджень. Практикою доведено, що доцільними для групової роботи із засудженими у цей час є такі опитувальники: ЧХТ (методика визначення рис характеру і темпераменту), САН (методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності та настрою), соціо-метрія, експрес-діагностика тривожності Спілбергера, тест міжособистісних відношень Т.Лірі та ін. Для індивідуального вивчення особистості засудженого оптимальними методиками є опитувальники: ММРІ (Мінне-сотський багатофакторний особистісний опитувальник), малюнковий тест фрустрацій Розенцвейга, тест відношень кольорів Люшера, опитувальники Айзенка, методика 16-факторного дослідження особистості Кеттелла, методика діагностики показників та форм агресії Басса-Дарки. Згідно з методичними рекомендаціями начальника управління виховної та соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом Державного департаменту України з питань виконання покарань С.І.Скокова комплексне використання названих тестів та методик в умовах позбавлення волі дозволить успішно вирішити різноманітні діагностичні складнощі, на основі яких доцільно вибудовувати всю соціально-педагогічну діяльність (Сколов С.І. Психологічна служба в установах кримінально-виконавчої системи України // Практична психологія і соціальна робота. - 2002. - № 6. - С. 54-58.).

Позбавлення волі, як правило, викликає депресивний стан, стрес, тугу, меланхолію у засудженого. За умови неготовності чи невміння переборювати такий настрій, можуть виникати певні ускладнення від конфліктів з однокамерниками до суїцидальних спроб. Подібний стан можуть викликати сумні новини від рідних. Соціальному педагогу в цих умовах бажано діяти за вже відомими рекомендаціями (див. підрозділ 2.2.) . Однак у співдружності з психологом можна використати кімнату психоемоційного розвантаження з метою проведення тематично цілеспрямованих сеансів релаксо-педії. Такі сеанси доцільно чередувати із заняттями з психокорекції, для яких у виправних установах призначається ця кімната. Інтер'єр її створюють з урахуванням забезпечення сприятливих умов для психорелаксації та фізичної релаксації клієнта. Стіни фарбують у спокійні тони помірної насиченості, обставляють комфортабельними м'якими меблями, передбачають м'яке спокійне освітлення. Оздоблюють пейзажними композиціями, акваріумом. Добре, якщо тут є живі квіти. Для потреб релаксопедичних сеансів необхідні магнітофон і записи релаксуючої музики. Прикладом такої музики може бути музика латвійського композитора Раймонда Паулса, написана ним для відомого кінофільму "Довга дорога в дюнах".

Методика проведення релаксопедичних сеансів у кімнаті психоемоційного розвантаження з метою саморегуляції та викорінення шкідливих звичок клієнта. Важливим для релаксопедії є таке поняття, як самонавіювання (автосуґестія). У процесі його здійснення суб'єкт (суґестор) і об'єкт (суґе-ренд) збігаються. Самонавіювання призводить до підвищення рівня саморегуляції, що дозволяє суб'єкту викликати в себе певні відчуття, сприйняття, керувати емоціями і соматичними реакціями. Основними засобами самонавіювання є вербальні самоконструкції чи відтворення подумки певних ситуацій, однозначно пов'язаних із потрібною зміною психічного чи фізичного стану. Прикладом цілеспрямованого самонавіювання є поширене у системі підготовки спортсменів автогенне тренування (від гр. autos - сам і genos-походження). Аутотренінг-істотний засіб удосконалення людини, оскільки допомагає розвитку концентрації уваги і уяви, умінню контролювати мимовільну розумову активність з метою підвищення ефективності значимої для суб'єкта діяльності.

Прихильником використання автотренінгу з педагогічною метою (релаксопедія) стали в другій половині ХХ століття російські вчені Є.Г.Рейдер, С.С.Лібіх, І.Ю.Шварц. У ході розробки педагогічних модифікацій автотренінгу вони виявили основні відмінності навіювання в гіпнотичному стані та самонавіювання в рамках автогенного тренування. Так, зокрема, коли в гіпнотичному стані залежність суґеренда від суґесто-ра яскраво виражена і постійна, то в стані автотренінгу вона мінімальна. Контроль за власним станом у першому випадку зовнішній, пасивний, а в другому-внутрішній, активний. Навички самовпливу постійно нагромаджуються і зберігаються тривалий час. Важливим є те, що в автогенному стані самопочуття активно формується самим учасником автотренінгу відповідно до визначеної ним програми.

Для проведення релаксопедичних сеансів потрібно на добровільній основі формувати групу учасників, які б виявили бажання навчитися саморегуляції, саморелаксації, самовихованню та самовикоріненню шкідливих звичок. З такою групою слід провести 2-3 навчальні заняття тривалістю до 30 хвилин. Мета цих занять - спочатку навчити клієнтів вводити себе у стан психічного та фізичного спокою, пізніше викликати у своєму тілі благотворні відчуття тепла і важкості.

Наводимо "фотографію" тренувального релаксопедичного сеансу, розробленого на основі методики І.Ю.Шварца.

Вступна частина

- Для проведення заняття з релаксації прошу сісти у м'які крісла і зайняти найзручнішу для відпочинку позу. Орієнтувальна поза "кучера надрожках". Я рахуватиму до десяти. Коли скажу "десять", заплющіть очі. У ході автотренінгу я вимовляти муде які фрази голосніше. Подумки або й пошепки повторюйте їх. Адже я говоритиму від вашого імені.

Раз - два... Забуваємо, що ми знаходимося у виправному закладі. Ми - на волі.

Три - чотири ... Слухаєте тільки мій голос. П'ять - шість ... Ніякої критики, тільки мій голос. Сім - вісім... Повністю заспокоюємося .

Дев'ять - десять ... Очі заплющили. Слухаємо музику. Вникаємо у її настрій.

(Соціальний педагог включає релаксуючу музику в стереозапису. Хвилинку - півтори вона звучить з достатньою силою звуку, після цього керівник поступово стишує її звучання, але не виключає. Музика продовжує звучати "за кадром").

Основна частина

1. Усі думки зникають. Розсіюються як ранковий туман. Я занурююсь у спокій.

2. Я занурююся у спокій...

Подумки повторили і відчули занурення у спокій. Звільняємося від скованості й напруження. Я лежу на березі липневого моря ... Чути шерхіт хвиль на пляжному піску... Кигичуть чайки ... Зникають роки і століття...

Я наодинці із шерхотом хвиль, сонцем і чайками... Я все глибше і глибше занурююся у спокій.

3. Усі моїм 'язи приємно розслаблені для відпочинку... Відчуйте це приємне розслаблення...

Голос мій то з'являтиметься, то зникатиме. Занурюйтеся у хвилі власної уяви і викликайте в собі благодатне відчуття спокою... Кожний мій мускул розслаблений і в'ялий... Самі виробляйте в собі цей стан... Усе моє тіло відпочиває ... Мені легко і приємно ... Відходять усі болі й тривоги ... Мені легко...

4. Я спокійно відпочиваю... Я ні про що не думаю...

Я лежу біля шурхітливої хвилі й дивлюся в блакитне небо .... Високо вгорі спокійно і тихо пливуть хмарки ... Шурхотить на піску піниста хвиля ... Кигичуть чайки ...

Я дедалі глибше занурююся у спокій ... Спокій, наче м'яка ковдра, окутує мене ... Я начебто висну в повітрі... Дихається легко, вільно ... Я тану як легенька хмаринка в небі ... Відчуваю повний фізичний і психічний спокій... Працюєте ви всі гарно. Вільно і легко увійшли в стан фізичного і психічного спокою.

Повний фізичний і психічний спокій....

Переходимо до відчуття наступного стану: відчуття важкості в тілі.

5. Відчуваю важкість у тілі.

М'язи напружувати не потрібно. Залишайтеся розслабленими ...

Тіло поступово наповнюється важкістю ...

Обважніли руки, ноги ...

Важкими стають кисті рук ...

Усе тіло начебто налите свинцем ...

Тіло приємно обважніло ...

Обважніло ...

Цілковитий фізичний і психічний спокій ... Тіло приємно обважніло...

6. Відчуваю приємне тепло у всьому тілі... Приємно гріє липневе сонце ... Подумки повторили і уявили собі це ... Уявили ...

Спину шовковисто облягає нагрітий сонцем пісок ...

Шурхотить поряд тепла хвиля моря ...

Кровоносні судини в тілі розширені ...

Приємне тепло струменить у всьому тілі ...

Здорова гаряча кров приємно гріє тіло із середини ...

Приємне тепло огорнуло все тіло ...

Я навчився розширювати судини в тілі ...

Я сам виробив стан фізичного і психічного спокою, важкості й тепла у всьому тілі.

Заключна частина - вихід із стану релаксації

Я гарно відпочив... Відчуваю легкість у всьому тілі ... Відчуваю бадьорість і свіжість ... Сповнений силою і бадьорістю ...

Готовий до належної, правильної організації свого життя...

(Поступово релаксуюча музика вводиться "в кадр". Хвилину звучить у тиші, даючи можливість учасникам сеансу глибше проникнутися сформованими відчуттями. Поступово керівник знову виводить її "за кадр").

- Я буду рахувати до десяти. Коли скажу "десять", очі відкрити.

Раз - два ... Важкість у тілі зникає ...

Тіло легшає...

Три - чотири ... Відходить із тіла тепло ... Стає прохолодніше ...

П'ять - шість ... З кожним вдиханням відходять тепло і важкість із

тіла.

Сім - вісім ... Настрій прекрасний, хочеться жити і діяти. Дев'ять - десять ... Очі розплющили. Глибоко вдихнули повітря. Потягнулися і посміхнулися.

Після опрацювання технології проведення автотренінгу соціальний педагог отримує можливість уводити після основної частини (перед заключною) будь-які педагогічно доцільні програми: саморегуляції, навчальні, викорінення шкідливих звичок та інші.

Наприклад, "Програма відновлення природної радості" може звучати так: "Я вертаю на стежки свого дитинства... Червень ... Сонце ... Тепла хвиля ріки ... Чисто, тепло і легко на серці, як хмарці в небі ... Радість життя ... Сповнює кожну клітинкутіла ... Пахне м'ятою і лепехою... Кумкають жаби на плесі ... Тихенький вітерець бавиться у листі могутнього явора... Легко і сонячно на серці ... Неначе сміття, вимітаються з життя цигарки, спиртне, наркота ... Залишається чистий, світлий і радісний день ... Повертається здоров'я... Повертається чисте і світле дитинство ... Повертається готовність почати нове життя... Все похмуре і темне лягло на шляху випадково ... Вимітаю його... Повертається природна радість дитинства і з нею здоров'я".

Подібні програми залежно від обстановки соціальний педагог може складати сам. Але найкраще, коли клієнт, навчившись сам себе вводити у стан автотренінгу, з метою саморегуляції, самовиховання та самовдосконалення складатиме власні програми саморозвитку на основі власного досвіду та позитивно імпресуючих моментів свого життя.

Для того щоб збудити в учасника програм потяг до саморозвитку, доцільно використати короткі образні притчі американського мислителя Олександра Еверетта, розповіді про йогів, різноманітні випадки, які засвідчують ефективність доцільного самонавіювання.

Для прикладу наведемо одну з притч О.Еверетта "Ваша сила всередині вас. Ефект герані".

"Але що ж це за сила? Усе живе, включаючи і нас самих, виростає із насіння (сім'я), в якому є все для життя і росту. Коли ми народжуємося, у нас є все, щоб вижити і рости. Але, коли ми виростаємо, ми перестаємо вірити в це і починаємо звертатися в різні інстанції за допомогою. Що ж стосується, наприклад, насіння квітки, то з нього виростає прекрасна рослина без будь-якої побічної допомоги. Очевидно, ви помітили, як інколи бур'ян пробивається крізь асфальт. Ви ж, якщо ви тільки не заядлий кар'єрист, навряд чи зможете зламати асфальт руками. Одного разу в саду, біля паркану, я посадив герань. Я не думав, що вона здатна вирости більше ніж на 20-30 сантиметрів. Але біля паркану їй не вистачало сонця, і вона почала тягнутися вгору. Їй так хотілося бути геранню, що вона витягнулася майже на два метри, дотягнулася до світла і зацвіла без будь-якої побічної допомоги. Сила, яка допомогла рослині зламати асфальт чи перемогти іншу перепону, - це бажання бути самим собою, розкрити і віддати все краще, що дане тобі природою, незважаючи ні на які обставини. Хіба ви гірші від бур'яну чи герані? Усе, що вам потрібно, аби бути самим собою, уже закладено у вас самих. Повірте, вся сила, вся енергія, які вам потрібні, уже у вас".

Знадобляться для пробудження віри у власні сили, можливостей самореалізації та самовдосконалення матеріали преси, приклади з реального життя, розповіді про боротьбу за себе "справжнього" відомих людей світу.

Наприклад, розповідь про талановитого американського боксера, відомого у спортивному світі під іменем Мохаммеда Алі: "У великий спорт підліток потрапив абсолютно випадково. Дванадцятирічному хлопчику батьки подарували велосипед. Але далеко поїхати на ньому він не зміг. В той же день вуличний бешкетник відібрав велосипед у майбутнього чемпіона, залишивши йому "на пам'ять" синець під оком. Ридаючи, пограбований понуро повертався додому. Побачивши знайомого поліцейського Джо Мартіна, поскаржився йому на свою долю. Хранитель порядку, почухавши потилицю, відповів: "Я, звичайно, постараюся щось зробити, але моя тобі порада, малий, - навчися битися...". Через чотири роки амбіційний юнак зателефонував своєму майбутньому тренеру Ан-жело Данді: "Анжело Данді, ви повинні стати моїм тренером. Адже через два роки я обов'язково стану олімпійським чемпіоном!". "Справді?", - перепитав тренер. " Так ! -гаряче відповів майбутній чемпіон. - А потім я стану найкращим боксером у світі !". Пізніше Анжело згадував, що хотів посміятися і повісити трубку, але замість цього у нього вирвалося: "Приходь". І він не прогадав. Якраз через два роки в Римі Мохаммед Алі (Кассіус Клей) став олімпійським чемпіоном у напівважкій вазі. А після цього йому судилася слава справжнього "ідола" боксу".

Соціальному педагогу, приступаючи до роботи у колонії, важливо не потонути в справах, хаотично намагаючись охопити всю ділянку роботи зразу з усім її різноманіттям елементів унікальності та випадковості. Щоб не трапилося цього, головну увагу слід сконцентрувати на визначальних напрямах своєї діяльності.

Стратегія соціально-педагогічної діяльності соціального педагога в умовах роботи в пенітенціарній установі:

1) вивчити вимоги чинного законодавства, яке регулює діяльність кримінально-виконавчої системи (новий Кримінальний кодекс України, Указ Президента України від 22.04.1998 року "Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань", Положення про психологічну службу установ виконання покарань, яке було затверджене наказом № 33 від17 березня 2000 року), закони України, що стосуються пенітенціарної системи держави, пенітенціарної політики України та пенітенціарної опіки;

2) ознайомитися із загальновизнаними міжнародними нормами утримання засуджених у пенітенціарних установах (зокрема, Міжнародними стандартними правилами поводження із в'язнями, європейськими пенітенціарними правилами, Конвенцією проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність різновидів поводження й покарання);

3) шляхом самоосвіти поглиблювати на основі найновіших досягнень науки свої знання форм, засобів та методів соціально-педагогічної діяльності у виправних установах; поглиблювати знання основ загальної, вікової, педагогічної ,кримінально-виконавчої психології; ознайомлюватися з основами психотерапії, сексології, психогігієни, психології праці, суґестології, психолого-педагогічного консультування, методами саморегуляції, самонавчання і самовиховання; зміцнювати свої знання, необхідні для психолого-педагогічного патронату розвитку особистості як складно організованої системи у світлі вимог автентичної педагогіки та філософії нестабільності й глобальних проблем людства;

4) на основі вимог чинного законодавства та вивчення конкретних особливостей та умов діяльності виправної установи з допомогою адміністрації та соціально-психологічних служб розробити концепцію соціально-педагогічної діяльності в пенітенціарній установі; на основі її скласти плани перспективної та річної роботи;

5) у співдружності з психологом вивчати новоприбулих засуджених; складати їх психолого-педагогічні характеристики, на основі яких формувати картотеку соціально-педагогічної паспортизації;

6) на основі даних соціально-педагогічної паспорти