ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

Розділ З. Сучасна українська освіта і головні напрями її реформування

Структура освіти

У структурі освіти України розрізняють загальну освіту, яка є обов'язковою і стосується всіх дітей, та професійну освіту, яку молодь обирає відповідно до власних потреб, можливостей і вимог ринку праці.

Загальна освіта — традиційно та згідно із законодавством — включає три ступені: початкова школа, основна школа і старша школа, які функціонують окремо або разом. Загальна тривалість навчання у середній школі — 12 років.

Навчанню у школі передує дошкільна освіта, що здійснюється в дитячих яслах, садочках, іноді — у недільних школах, дитячих будинках, у сім'ї тощо. Кожна дитина, готуючись до школи, повинна одержати тут певні знання, уміння та навички, передбачені базовим компонентом дошкільної освіти в підготовчих групах садочка.

Початкова школа є чотирирічною. До неї вступають діти шестирічного віку. Зберігаючи наступність із дошкільним періодом навчання, школа забезпечує учням елементарні уміння вчитися, а також мовленнєві, читацькі, обчислювальні уміння та навички, певні знання про довкілля і цілісність світу, духовний, психічний, соціальний і фізичний розвиток людини, становлення первинних ціннісних орієнтацій.

Основна школа дає базову загальну освіту як фундамент повної середньої освіти. Тут завершується становлення умінь та навичок самостійної діяльності, розширюється інформативне поле і, відповідно, світогляд дитини, глибше диференціюються ціннісні орієнтації, зміцнюються воля і характер. На цьому етапі також виразніше виявляють себе схильності дитини до тієї чи іншої сфери діяльності й забезпечується наступний перехід до профілізації.

Старша школа є останнім етапом загальної середньої освіти, що характеризується глибшою диференціацією, профілізацією, підвищеною увагою до вивчення окремих предметів. Цей ступінь повинен забезпечити остаточний вибір дитиною своєї професії і навіть частково допомогти їй набути певної компетенції в обраній сфері. Завдяки своїй урізноманітненій структурі старша школа забезпечує можливість її закінчення всім дітям, незалежно від їхніх здібностей.

Структура загальної середньої освіти охоплює також "супутні" й допоміжні навчальні заклади, зокрема:

а) гімназії (переважно II—III ступені) — з поглибленим вивченням окремих предметів і з певними вимогами до відбору учнів;

б) ліцеї (III ступінь) — з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

в) спеціалізовані школи (І—III ступені) — з поглибленим вивченням окремих предметів;

г) школи-інтернати (І—III ступені) — з частковим або повним державним утриманням;

ґ) приватні школи (різних рівнів), іноді трактовані як авторські;

д) спеціальні школи (школи-інтернати) — для дітей, що мають особливі потреби фізичного або розумового характеру;

е) санаторні школи (різних рівнів) — для дітей, що потребують тривалого лікування;

є) школи соціальної реабілітації— для дітей, що потребують спеціальних умов виховання та ін.

Професійна освіта — здійснюється у вищих і середніх навчальних закладах — академіях, університетах, інститутах, консерваторіях, коледжах, технікумах, училищах (педагогічних, медичних, державних, але функціонують і самооплатні господарсько-розрахункові заклади).

На підставі державного ліцензування та акредитації всі ці заклади поділяються на чотири рівні: 1-й рівень — технікуми, училища та ін.; 2-й рівень — коледжі, число яких разом із закладами першого рівня сягало у 2008 р. 590; 3—4-й рівні — академії, університети, консерваторії, інститути — всього 232.

При вищих навчальних закладах створюються різні дочірні наукові, навчальні та виробничі структури — інститути, центри, філії, лабораторії, коледжі, ліцеї, гімназії, відділення тощо.

Реформування системи вищої освіти передбачає перехід до ступеневої підготовки фахівців — бакалаврів, спеціалістів, магістрів.

З метою підвищення професійної кваліфікації та перепідготовки кадрів функціонує підсистема післядипломної освіти. Навчання в ній, як правило, пов'язане з механізмом переатестації спеціалістів, зокрема й учителів.