Зовнішня політика України - Чекаленко Л.Д. - Українсько-італійські відносини

Одним із найактивніших партнерів України в зовнішньоекономічних зв'язках є Італійська Республіка, яка входить до першої п'ятірки за обсягами товарообороту, посідає третє місце серед основних партнерів України за наданими послугами. Зовнішньоторговельний оборот між країнами у 90-х роках становив у середньому 700 млн. доларів. При цьому Україна мала позитивне сальдо торгівлі. Пожвавлення торгово-економічного співробітництва з Італією на початку нового тисячоліття характеризує зростання обсягів експорту та імпорту товарів: у 2005 р. за цими показниками Італія серед європейських країн посідала друге місце після Німеччини. Товарообіг між країнами перевищив 2,4 млрд. доларів.

В українському експорті основне місце займає сировина, а в імпорті — промислова продукція. Головні статті експорту в Італію — продукти рослинного походження (борошно, шрот із насіння олійних культур, посівне насіння, рослини й насіння для парфумерної промисловості), продукція харчової промисловості (тверді відходи від рослинних жирів), мінеральні продукти (глини, руди і концентрати ніобієві, цирконієві), шкіряна сировина, шкіра великої рогатої худоби, текстиль і текстильні вироби, товари широкого вжитку. Імпорт в Україну такий: шкіра натуральна і штучна, деревина й вироби з неї, текстиль і текстильні вироби, вироби з чорних металів (столові, кухонні вироби), машини, устаткування, механізми (холодильники, морозильні камери, центрифуги, посудомийні машини, установки й доїльні апарати, устаткування для переробки молока, машини для очищення насіння, друкарське устаткування, верстати для обробки деревини).

Італійські бізнесмени виступили з пропозиціями щодо інвестування української банківської і фінансової сфери, а також агропромислового комплексу; налагодження випуску виробництва залізобетонних шпал на основі італійської технології, сірників на Львівському фанерному комбінаті; виробництва плитної продукції; випуску високохудожніх меблів на базі діючих українських підприємств; виробництва лаків для меблевої продукції; виробництва плодоовоче-

вих консервів дитячого харчування на Миколаївському та Одеському заводах дитячого харчування; виробництва та переробки м'ясопродуктів у Чернівецькій і Сумській областях, виробництва та переробки м'яса птиці в Полтавській області; реконструкції млин заводів у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській і Харківській областях тощо. Італія також брала участь у кредитуванні й реконструкції Лисичанського нафтопереробного комбінату та інших об'єктів. В Україні діють майже 150 спільних підприємств; італійські інвестиції становлять 2,1 % всього обсягу інвестицій в економіку нашої держави. Тривалою негативною тенденцією у співробітництві України з Італією є перевага в українському експорті сировини, а в імпорті — промислової продукції.

Розвиток політичних контактів між країнами започатковано 28 грудня 1991 p., коли Італія визнала незалежність України, і вже в березні 1992 р. було відкрито посольство Італійської Республіки в Україні. Україна спиралася на підтримку Італії і в розв'язанні фінансових питань: завдяки наполегливості Італії Україні було надано фінансову допомогу країнами "Великої сімки". Саме Італія доклала зусиль стосовно запобігання скороченню запропонованої нашій державі фінансової допомоги за рішенням саміту країн у Неаполі 1994 p.; проведення реструктуризації українського боргу; надання підтримки Україні з боку ЄС, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародного валютного фонду. Під час першого офіційного візиту Президента України Л. Кравчука в Італію (18—20 квітня 1993 р.) сторони парафували міждержавний Договір про дружбу і співробітництво та низку міжурядових угод про співпрацю в конкретних галузях. Під час головування Італії в Центральноєвропейській Ініціативі (ЦЄІ) у березні 1994 р. Україну було прийнято до цієї організації як асоційованого члена. Італія сприяє розвитку співробітництва між Європейським Союзом і Україною.

Водночас загальна аморфність та невизначеність політики Заходу стосовно України тривалий час не давали можливості для вироблення обґрунтованої концепції двосторонніх стосунків між Україною та Італією. Не сприяло розбудові українсько-італійських відносин і ускладнення (1994) внутрішньополітичної ситуації в Італії: безперервна політична боротьба за владу, корупційні скандали, відставки урядів, посилення соціального напруження, конфлікти між виконавчою і судовою гілками влади тощо.

2—5 травня 1995 р. в Італійській Республіці з офіційним візитом перебував Президент України Л. Кучма, який підписав у Римі базовий Договір про дружбу і співробітництво між країнами. Згідно з документом була заснована Українсько-італійська рада з економічного, промислового та фінансового співробітництва, що створювало сприятливі умови для поглиблення двосторонніх контактів. У жовтні 1996 р. в Україні перебував глава італійської держави — Президент О. Скальфаро. Договірно-правова база відносин поповнилася Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та виявлення ухилянь від сплати податків; домовленостями про співробітництво в космічній, енергетичній та машинобудівній галузях; угодами про співробітництво в галузі освіти, культури й науки, зокрема Програмою культурного співробітництва на 1996—1999 pp. тощо.

У червні 2005 р. Україну відвідала італійська урядова делегація, учасники якої обговорили з українським керівництвом широке коло питань щодо активізації українсько-італійського двостороннього співробітництва, зокрема налагодження сталого політичного діалогу на різних рівнях міждержавного спілкування та взаємодії у консульській сфері й питаннях євроінтеграції. У складі делегації перебувала група представників ділових кіл Італії на чолі з першим заступником міністра з питань зовнішньої торгівлі міністерства виробничої діяльності Італії. Окремим пунктом програми візиту італійської делегації було проведення "круглого столу" за участі підприємців і промисловців двох країн.

Країни зацікавлені у співробітництві зі створення, використання та експлуатації супутникових систем. Італія виступила одним із ініціаторів створення регіональної супутникової системи — проекту наукового космічного апарата "Цезар". Міністерства внутрішніх справ країн співробітничають у питаннях боротьби зі злочинністю, наркобізнесом; міністерства транспорту — у сфері пасажирських і вантажних перевезень. Розширилося військове співробітництво. В парламентах обох країн утворені Асоціації дружби "Україна — Італія" та "Італія — Україна".

Італія відкрила низку кредитних ліній для України з метою фінансування проекту виробництва алюмінієвої фольги на Запорізькому алюмінієвому комбінаті та погашення заборгованості Лисичанського нафтопереробного комбінату (ВАТ "Линос") "Вест Дойче Ландесбанку". Остання проблема була найактуальнішою у сфері двостороннього економічного співробітництва країн, від якої значною мірою залежало подальше надходження в Україну іноземних інвестицій. Уряд Італії надав Україні фант (600 тис. євро) на проект дослідження ситуації і вироблення рекомендацій щодо поводження з твердими побутовими відходами у Маріуполі, Хмельницькому й Червонограді. Тендер на реалізацію ґранта здобула італійська компанія Gaia.

Італія є важливим партнером для України не тільки в сфері економіки, а й політики. Розвиток українсько-італійських контактів на найвищому рівні відбувався під час головування Італії в Євросоюзі (2003). Саме в цей період ЄС, надавши нашій країні статус сусіда, схвалив масштабний план під назвою "Ширша Європа", покликаний врегулювати відносини цієї структури з всіма державами-сусідами. На фоні поглиблення італійсько-російських відносин стосунки з Італією на початку нинішнього століття виявили дистанціювання Італії від України, що було підтверджено заявами на вищому урядовому рівні італійських керівників, які не дали жодних шансів Україні щодо набуття членства в ЄС.