Зовнішня політика України - Чекаленко Л.Д. - Проблема власності в українсько-молдовських відносинах

За угодою між Молдовою та Україною про взаємне визнання прав і врегулювання відносин власності від II серпня 1994 р. молдовська сторона зобов'язувалася передати власність країні, з якою уклала цю угоду. За підрахунками молдовської сторони, на території України перебували 245 об'єктів молдовської власності. Загальна вартість молдовських об'єктів становила 453,8 млн. рублів за цінами 1991 р. Це в основному санаторії, пансіонати, бази відпочинку і підприємства в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях. Україна не має об'єктів соціально-культурної сфери на території Молдови, окрім Дністровського водопроводу сільськогосподарського водопостачання.

Досить складними виявилися й питання, пов'язані з залізницею, адже сім ділянок молдовської залізниці пролягали територією України. На них розташовано 12 залізничних станцій та низка об'єктів інфраструктури молдовської власності. Залізничні об'єкти охороняла молдовська поліція. Це ускладнювало вирішення питання. Підписаний з молдовською стороною документ про передачу залізниці не було узгоджено з Фондом держмайна України, а частина статей угоди суперечили законодавству України.

Першу угоду між урядами України і Республіки Молдова про діяльність залізничного транспорту було підписано 20 березня 1993 р. У документі підтверджувалося право власності на залізничний транспорт у межах своїх територій, що відповідало Закону України "Про підприємства, заклади і організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1992). Молдовська сторона всіляко зволікала з розглядом майнових питань залізниці, блокуючи переговорний процес. З 1993 р. від молдовської сторони надходили урядові телеграми про неузгодженість позицій щодо залізниці, хоча зазвичай під час двосторонніх переговорів досягався консенсус. Так, у червні 1993 р. з молдовського міністерства транспорту надійшла телеграма про неможливість виконання досягнутих рішень. Пізніше тему транспорту молдовська сторона постійно пов'язувала з незавершеністю делімітації та демаркації українсько-молдовського кордону.

Жодних офіційних документів, які вирішували б питання майнових відносин між державами, не було підписано й під час візиту в Україну 13—14 грудня 1993 р. Президента Республіки Молдова. Завдяки наполегливості української сторони, яка оголосила, що в односторонньому порядку може привласнити всі молдовські залізничні об'єкти, розташовані на українській території (нота МЗС України уряду Республіки Молдова від б квітня 1994 p.), 14 квітня 1994 р. (Київ) відбулися переговори з зазначеного питання. Врешті-решт сторони врегулювали майнові відносини. У серпні 1994 р. уряди двох країн погодили питання про розподіл майна залізничного транспорту між залізницями України і Республіки Молдова після делімітації та демаркації кордонів. Експерти Міністерства транспорту України ввійшли до складу комісії, що розглядала питання кордонів.

Спільній українсько-молдовській комісії з питань розподілу майна залізничних об'єктів і дільниць, розташованих на суміжних територіях, утвореної в лютому 1997 р. за рішенням двосторонньої міжурядової комісії з питань торговельно-економічного співробітництва, було доручено до 1 червня 1997 р. передати залізничне майно України і Молдови у власність країнам розташування. Молдовська сторона проігнорувала українську пропозицію розглянути вже готовий перелік молдовської власності. На запропоновані переговори української сторони (тричі) Молдова не відреагувала. Хоча в листопаді 1997 р. двосторонні переговори з зазначених питань усе-таки відбулися, але молдовська делегація не підписала жодного документа, мотивуючи це відсутністю повноважень.

З 17 березня 1998 р. Україна була змушена розпочати оформлення власності цих об'єктів в односторонньому порядку. В листопаді — грудні 1998 р. передано на баланс Львівської залізниці майно залізничних об'єктів, розташованих на дільниці Мамалиґа — Ларга — Сокиряни (територія Чернівецької області), оформлено також кадрову й технічну документацію. Львівська залізниця і державне підприємство "Залізниця Молдови" затвердили технологію роботи на цій дільниці, керування рухом поїздів покладено на українську сторону.

Відповідно до домовленості, досягнутої в Києві на другому засіданні спільної українсько-молдовської комісії з питань розділу майна об'єктів залізничного транспорту, розташованих на суміжних територіях України і Республіки Молдова (7 квітня 1999 p.), об'єкти залізничного транспорту на території Одеської області передано на баланс Одеської залізниці (станції Климентове, Кучурган, Болград, Фрікацей, Лиман, Рені, роз'їзди Карабуцени, 121 км).

20 травня 1999 р. в Одесі відбулася нарада представників державної адміністрації залізничного транспорту України і державного підприємства "Залізниця Молдови". За підсумками наради було

укладено договір про спільну діяльність між Укрзалізницею і ДП "Залізниця Молдови", затверджено зміни до тимчасової технології роботи дільниць Слободка — Тимкове — Ковбасна — Рибниця, Роздільна — Кучурган — Новосавицька — Бендери, Бендери — Чимішлія — Бесарабяска — Болград — Етулія — Рені — Джурджулешти. Після розподілу залізничного майна між Республікою Молдова і Україною розглянуто проект "Технології роботи прикордонного переходу Рені — Джурджулешти — Галац", досягнуто домовленостей з питань тарифної політики та взаємодії залізниць України і Республіки Молдова. Узгодженню технології роботи прикордонного переходу Рені (Україна) — Джурджулешти (Молдова) — Галац (Румунія) мали сприяти тристоронні консультації представників залізничних адміністрацій України, Молдови і Румунії.

Зважаючи, що українською і молдовською територіями пролягають міжнародні транспортні коридори, питання розподілу майна залізничного транспорту між Україною і Молдовою є досить актуальним. У результаті наполегливої позиції української сторони шодо розв'язання питання власності на залізничному транспорті вдалося досягти певних компромісів з молдовською стороною. Однак постійне ухиляння молдовською стороною від прийняття рішень щодо власності на території України було ознакою, з одного боку, інших, далекосяжних намірів керівництва Молдови щодо власності України, а з другого — повторення сценарію українсько-румунських переговорів з низки важливих питань для суверенної Української держави.

Україна і Молдова є сталими партнерами і мають досить розгалужені двосторонні зв'язки. Це зумовлено багатьма чинниками, зокрема спільним кордоном, взаємозалежністю економік, наявністю значної кількості українців у Молдові — понад 600 тис. чоловік і понад 250 тис. молдован в Україні, які проживають в Одеській, Закарпатській і Чернівецькій областях; схожістю культур, релігій тощо.

Двостороння співпраця спирається на розгалужену договірно-правову базу відносин, яка становила понад 170 документів (станом на 2005 p.). Тільки в березні 1993 р. у Кишиневі були підписані 24 міжурядові угоди з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва. Низку документів з питань двостороннього співробітництва було підписано під час візиту до Києва в грудні 1993 р. Президента Республіки Молдова М. Снєгура. Широке коло питань подальшого розвитку взаємовигідного співробітництва між країнами було обговорено під час зустрічей Президентів України і Молдови у 1994 і 1995 pp.

У результаті плідних переговорів прем'єр-міністрів двох держав у серпні 1995 р. в Кишиневі було досягнуто порозуміння з пріоритетних питань широкомасштабного економічного співробітництва. Серед 16 підписаних документів більшість торкалася питань запровадження вільної торгівлі, взаємного захисту інвестицій, запобігання подвійному оподаткуванню, створення фінансово-промислових груп, спільних підприємств і фірм, відкриття філіалів банків України і Молдови тощо. Багато питань дипломатичної сфери — про дипломатичні представництва, співпрацю в галузі інформації між зовнішньополітичними відомствами обох країн, про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах — були врегульовані внаслідок досягнення порозуміння з молдовською стороною на початку 1995 р. під час візиту до Молдови Міністра закордонних справ України.

У 1994 р. були створені українсько-молдовські спільні комісії з торговельно-економічного співробітництва, на які покладено врегулювання майнових та прикордонних питань, поліпшення торгово-економічного співробітництва.

Молдова вирішує політичні та економічні завдання, які за своєю проблемністю схожі з українськими. Так, у країні відбувається подолання економічної кризи, боротьба з інфляцією, молдовський лей (грошова одиниця) став конвертованим і стабільним. Міжнародні фінансові структури надають Молдові фінансову (у розмірі 600 млн. доларів) та технічну допомогу. Країни СНД традиційно посідають перші місця у торговельно-економічному співробітництву Молдови: на їхню частку припадає в середньому понад 60 % усього обсягу зовнішньої торгівлі країни. Значні преференції в економічній співпраці Молдови надала сусідня Румунія. З цією країною жваво розвивається торговельний обмін, який щорічно зростає майже удвічі.

Молдова у 90-ті роки експортувала в Україну товарів на суму 70 млн. доларів, а імпортувала з України в середньому на суму 232 млн. У 1995 р. обсяги торгівлі становили 189,9 млн. доларів (експорт — 144,8, імпорт — 45,1 млн. доларів), а в 2005 р. — 763,1 млн. доларів (експорт становив 679 млн. доларів та імпорт 84,1 млн.).