Інформаційна безпека - Остроухов В.В. - 9.1. Системно-структурний аналіз підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки у провідних країнах світу

9.1. Системно-структурний аналіз підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки у провідних країнах світу

9.1.1. Актуальність проблеми підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки в умовах розвитку інформаційного суспільства

Створення та становлення молодої європейської держави - незалежної України припали на переломний етап розвитку сучасної цивілізації - перехід до інформаційного суспільства як нової суспільно-економічної формації.

Якщо узагальнити існуючі підходи до визначення поняття "глобальне інформаційне суспільство", то на сьогодні під ним розуміють:

- суспільство нового тилу, яке формується внаслідок нової глобальної соціальної революції, в основі якої "вибуховий" розвиток і конвергенція інформаційно-комп'ютерних технологій (ІКТ);

- суспільство знань, в якому головною умовою благополуччя кожної людини і кожної держави стає знання, яке отримане завдяки безперешкодному доступу до інформації й уміння нею оперувати;

- суспільство, в якому обробкою інформації зайнято більше людей, ніж обробкою сировини і матеріалів;

- глобальне суспільство, в якому обмін інформації не буде мати ні Часових, ні просторових, ні політичних кордонів, в якому за допомогою наукової обробки даних і підтримки знань будуть прийматись найбільш продумані, обґрунтовані і своєчасні рішення з метою покращення якості життя в усіх його аспектах;

- суспільство, яке, з одного боку, сприяє взаємопроникненню культур, а з другого - відкриває кожній національній культурі нові можливості для самореалізації.

Тільки за умов вирішення визначених та інших проблем можливе формування єдиного, достатньо захищеного інформаційно-комунікаційного простору країни як частини світового інформаційного простору, забезпечення рівноправної участі України в процесах інформаційної та економічної інтеграції.

Світовий цивілізаційний процес на сучасному етапі характеризується глобалізацією, прогресуючим зростанням значущості високих інформаційних технологій, підвищенням ролі інтелектуального ресурсу та менеджменту, соціальних, науково-технічних і гуманітарних чинників економічного прогресу, воєнного потенціалу держав.

Усі ці та інші цивілізаційні риси зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник і основний важіль прогресивних змін, викликають потребу в модернізації освіти, забезпеченні її пріоритетного розвитку. Освіта стає визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства, важливим стратегічним ресурсом зміцнення держави, її авторитету та конкурентоспроможності на міжнародній арені, забезпечення незалежності, національної оборони і національних інтересів.

Інформаційному суспільству (ІС) відповідає і новий вид економіки - інформаційна економіка, в якій суттєво змінюються місце і роль людини. Людина, її здібності завжди відігравали головну роль у суспільному виробництві, але якщо в індустріальному суспільстві переважаючою була фізична праця, то в ІС вже превалює інтелектуальна праця. На початку XI ст. нею в розвинутих країнах займались вже дві третини працюючих. Тому визначальну роль почав відігравати "капітал людини ", концепція якого отримала розвиток саме в наш час. До основних елементів капіталу людини, як правило, відносять:

- капітал освіти (знання - загальні і спеціальні);

- капітал підготовки на виробництві (кваліфікація, навички, досвід);

- капітал здоров'я;

- капітал міграції (забезпечує мобільність працівників);

- мотивація до економічної (професійної) діяльності.

Таким чином, в ІС, в умовах прискорення технологічного розвитку, загострення конкуренції, глобалізації економіки, саме знання, творчі здібності, кваліфікація, практичні навички розглядаються як основний ресурс і потенціал людини, суспільства та держави.

Проблеми підготовки фахівців для структур забезпечення інформаційної безпеки (ІБ) актуальні вже для багатьох країн світу. Першочерговий інтерес викликає досвід підготовки фахівців у США, Російській Федерації, КНР, деяких країнах ЄС та в Україні.

Напрями, зміст та обсяги підготовки фахівців у цих країнах визначаються:

- ступенем їх уразливості в інформаційному просторі й, у першу чергу, в кіберпросторі;

- ступенем розуміння загроз інформаційній безпеці з відповідною адекватною реакцією органів державного (корпоративного) управління;

- визначеними завданнями кадрового забезпечення наявних і перспективних структур, які відповідають за інформаційну безпеку особистості, суспільства і держави.

Аналіз систем підготовки фахівців ІБ у провідних країнах світу і в Україні свідчить про достатньо спільні підходи до їх формування та розвитку, як у техносфері, так і в гуманітарній сфері.

1. Провідні країни перейшли до масової підготовки фахівців з ІБ.

2. Підготовка фахівців ІБ, як правило, проводиться за трьома групами галузей знань:

- фахівці у галузях безпеки і військових наук (інформаційна безпека, переважно технічні фахівці);

- фахівці у галузях інженерії (технічні фахівці);

- фахівці у галузях соціальних наук, бізнесу і права (гуманітарні фахівці).

Основною за чисельністю в усіх зазначених країнах є підготовка технічних фахівців ІБ. Визначені спільні проблемні питання підготовки фахівців права зі спеціалізаціями в напрямі інформаційного права, розслідування комп'ютерної злочинності тощо. Отримують розвиток тенденції комплексування навчальних планів і змісту підготовки фахівців певного напряму елементами підготовки суміжних напрямів.

Базова підготовка фахівців ІБ з вищою освітою у ВНЗ суттєво доповнюється розвиненою курсовою підготовкою, яка у визначених країнах (крім КНР) має переважно комерційний характер. У США та КНР реалізуються масштабні проекти перепідготовки персоналу органів державного, корпоративного і військового управління з питань ІБ. У КНР реалізуються масштабні заходи з адаптації населення до інформаційного суспільства.

Достатньо актуальними є проблеми професійного відбору та су* проводження фахівців, зокрема в процесі їхньої професійної діяльності, виховної роботи, профілактики комп'ютерної злочинності серед фахівців ІБ.

Загалом можливо стверджувати, що нарощення кількісних показників розвитку систем підготовки фахівців ІБ забезпечує певні якісні перетворення, зокрема на рівні прийняття рішень органів державного та міжнародного управління з питань розвитку ІС та забезпечення ІБ.

Заслуговує на вагу роль і місце морально-психологічної підготовки під час навчання військовослужбовців. Морально-психологічного забезпечення особового складу збройних сил (ЗС) різних держав показує, що незважаючи на їх широкий спектр і специфічні особливості, структури морально-психологічного забезпечення виконують такі основні завдання:

- формування поглядів і переконань військовослужбовців, які відповідають характеру державної військової політики;

- забезпечення органів військового управління й особового складу оперативною воєнно-політичною та службовою інформацією;

- впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців з метою формування в них мотивації до військової служби;

- забезпечення матеріальних і духовних стимулів до виконання навчальних і бойових завдань;

- задоволення культурних, релігійних та інформаційних потреб військовослужбовців;

- реклама військової служби, створення та культивація позитивного іміджу збройних сил у суспільній свідомості та ін.

Результати досліджень морально-психологічної підготовки в ЗС НАТО свідчать, що в ній найбільш чітко виділяються такі напрями: формування й розвиток у військовослужбовців високих військових і професійних рис; позитивна мотивація до військової служби; виховання в особового складу почуття патріотизму, відданості національним цінностям; напрацювання навичок виживання в полоні Й підготовка до ведення тривалих бойових дій в екстремальних умовах; проведення занять з фізичного виховання особового складу.

При цьому головними завданнями морально-психологічної підготовки в провідних країнах НАТО є такі:

- формування у свідомості військовослужбовців переконань про дійсно демократичний характер своїх держав та їх інститутів.

про перевагу їх моральних цінностей над Іншим світом, про важливість і необхідність збройних сил для захисту національних інтересів;

o пропаганда ідей про наявність воєнної загрози;

o формування образу ворога;

o формування у свідомості військовослужбовців ідеї моральної обґрунтованості будь-яких дій щодо ворога під час бою;

o розвиток в особового складу здатності зберігати холоднокровність і почуття відповідальності в найнебезпечніших обставинах, протистояти негативному інформаційно-психологічному впливу противника;

o соціальний захист прав і пільг всіх категорій військовослужбовців, зокрема і пенсіонерів збройних сил.

Військово-політичне керівництво країн НАТО розглядає церкву як важливий інститут, який впливає на формування моральних принципів і норм поведінки, виховує особовий склад у дусі моральних цінностей, які склалися в цьому суспільстві. Релігійний вплив спрямований на формування у військовослужбовців таких рис, як: відданість, відповідальність, дисциплінованість, терпимість, фізична й духовна гармонія, високий моральний дух, самовідданість і самопожертва" а також на забезпечення відповідності морально-психологічних рис існуючим нормам. Релігійний вплив у збройних силах як одна із форм створення високої морально-психологічної стійкості у військовослужбовців має сталу тенденцію до посилення, спрямована на закріплення в особового складу стереотипів соціальної поведінки й автоматизму у виконанні поставлених завдань як таких, що не підлягають сумніву.