Інформаційна політика - Почепцов Г.Г. - Рекламний ринок.

У 2001 році вважалося, що важливим кроком має стати заборона чи вилучення з іноземних програм реклами, за яку не оплачено українським підприємствам, або заміна її вітчизняною. Окрім того, слід було припинити діяльність корпунктів загальнонаціональних і регіональних мовників, котрі замість виготовлення регіональної аудіо-відео продукції перетворились у рекламні агентства. Такі агентства "вимивали" і так мізерні рекламні кошти з місцевих рекламних ринків, знищуючи тим самим дрібних мовників. У цілому ринок телерадіореклами оцінювався експертами в 210 млн у. о., але реальних рекламних коштів на ньому лише 32– 34 млн у. о. Решта – задекларована вартість часу на саморекламу, звернення та оголошення державних органів та органів місцевого самоврядування. Тобто, реальний обсяг рекламних надходжень до українських телерадіоорганізацій становив у 2000 році понад 180 млн грн. Обсяг реально сплачених коштів за рекламу за експертними оцінками за 2002 рік становив приблизно 12,2% від загально обсягу ринку, обрахованого на підставі офіційних прайсів, для телебачення і приблизно 23% для радіо. Тобто, якщо виходити з експертних оцінок загального рекламного бюджету телебачення країни на 2002 рік майже в 700 мільйонів доларів США, реально було сплачено за рекламу, за тими ж експертними оцінками, приблизно 81–85 млн дол. Переважний обсяг надходжень від реклами зосереджується в найбільших загальнонаціональних телерадіокомпаніях.

З прийняттям змін до Закону України "Про рекламу" ситуація змінилася. Сьогодні спостерігаються тенденції до зростання рекламного ринку, ринок поступово почав виходити з тіні, легалізуватися. Вже у 2003 році відбулося досить велике і навіть непередбачуване фахівцями зростання загального рекламного бюджету України, що становив понад 2 мільярди гривень. Із цього бюджету тільки загальнонаціональні канали заробили близько півмільярда гривень (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Доходи телекомпаній України від реклами за 9 місяців 2003 р.

Отже, усім державним ЗМІ слід звертати більше уваги на можливість фінансового вирішення багатьох творчо-технічних питань завдяки активнішому залученню рекламного продукту на державні телерадіоканали.

Нові засоби масової інформації. Нині практично всі центральні друковані ЗМІ виробляють електронні копії газет (журналів) для мережі інтернет, формують електронні архіви власних видань, пропонують сучасні пошукові системи. Досить інформативними є веб-сайти газет "День", "Зеркало недели", "Сегодня", "Факты и комментарии" та ін. Крім того, в Україні створено спеціальні електронні видання, що не мають аналогів серед друкованих ЗМІ: наприклад, Інтернет-видання ProUa, UaToday, MigNews, "Експерт-центр" та ін. Створення таких засобів інформації не потребує значних фінансових та організаційних витрат. Достатньо нечисленного (до 10 осіб) колективу професіоналів, 10–15 тис. доларів – і протягом місяця в мережу видається якісна інформаційно-аналітична продукція. Це зумовлено тим, що створення і реєстрація друкованих ЗМІ потребують набагато більше організаційних, часових, фінансових і технічних ресурсів. Слід також відзначити, що найбільші теле- і радіокомпанії також мають свою сторінку в Інтернеті, де можна ознайомитися з їхніми останніми новинами, взяти участь у різних конкурсах, зробити музичне замовлення тощо.

За даними Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, в Україні створюються якісні інформаційні сервери, що пропонують в Інтернеті різноманітні інформаційно-аналітичні, довідкові та інші матеріали. Прикладами цього є інформаційно-аналітичний центр "Ліга" (правова інформація), Український фінансовий сервер (економічна інформація), сервери новин у різних сферах життя – Korrespondent.net, Форум та ін. Однак слід зазначити, що за експертними оцінками до 9% загальної кількості вітчизняних веб-сайтів розташовані за межами України (з них 5% – у Росії, 4% – в інших державах). Одна з причин цього – можливість безплатного розміщення інформації на окремих іноземних серверах у межах визначеної квоти. В Україні такого сервісу практично немає.

Свобода слова. Без свободи слова, вільного обміну інформацією, незалежної "четвертої влади" існування демократичного суспільства неможливе. Останнім часом в Україні спостерігалися намагання впровадити політичну цензуру як на загальнодержавному, так і на регіональному та місцевому рівнях; тиск органів державної влади на засоби масової інформації з метою зміни їх політичного курсу; знищення засобів масової інформації за допомогою невиправдано високих сум відшкодування моральної шкоди; маніпулювання масовою свідомістю; вибіркова підтримка засобів масової інформації з боку державної влади та створення нерівних умов для діяльності інформаційних суб'єктів. Так, за даними Спілки журналістів України і Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, у 1999 р. було подано 2258 судових позовів проти засобів масової інформації з вимогою сплатити позивачам понад 90 млрд грн, що майже втричі перевищує Державний бюджет. За 3,5 року свого існування газета "День" пережила понад 45 перевірок, 26 судових позовів на загальну суму 3,5 млн грн. Прикриваючись твердженням про "моральні збитки", тлумачення якого в українському законодавстві доволі розпливчасте, ображені чиновники, бізнесмени, деякі політики вимагають від газет і журналістів мільйонних компенсацій за кілька рядків опублікованого інформаційного тексту. Проте, з прийняттям змін до Закону України "Про інформацію", а саме Статті 47-1 "Звільнення від відповідальності", ситуація дещо покращилася. В цій статті, зокрема зазначається: "Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості".

Однак, є й інший бік проблеми. Зокрема це стосується рівня і якості подання інформації засобами масової інформації. Як наголошується в заяві Уповноваженого з прав людини від 11 серпня 2000 p.: "Інформаційне "кілерство" брутально порушує права людини, завдає непоправної шкоди демократичним засадам суспільства"^*87. Уповноважений з прав людини вважає, що суспільство має бути захищеним від мас-медіа та репортерів, які на замовлення поширюють чутки та напівправду, плутають власні думки про подію із самими подіями, втручаються у приватне життя особи, використовують мас-медіа для порушення прав і свобод людини, приниження їхньої честі, гідності і репутації, для незаконного оприлюднення конфіденційної інформації. Саме вони нерідко перебирають на себе права такого собі "генерального судді" – істини в останній інстанції, стають легкою здобиччю олігархів і корупціонерів у вирішенні їх корпоративних інтересів, привносять в українську журналістику найгірші риси і смаки західних мас-медіа, знижують етичний і духовний рівень журналістики, її соціально-політичну значущість.

*87: { Див. http://www.ombudsman.kiev.ua.}

Як наслідок, потужна енергія слова сьогодні спрямовується переважно не на консолідацію суспільства навколо його історичних і сьогоденних, духовних і державницьких цінностей, а на їх розмивання та розхитування суспільства, породження зневіри людей у можливості побудови кращого життя. Яскравим свідченням цього є вітчизняний телеекран, з якого зникає народна пісня, український гумор, поезія, популяризація народних звичаїв і традицій. Натомість відбувається активна дегуманізація інформації, пропагуються насильство, жорстокість, розпуста, моральна і духовна убогість. Позбавлені об'єктивної інформації, люди переживають згубний морально-психологічний стрес, депресію.

Так, за висновками експертів Українського центру економічних досліджень, з 2380 повідомлень, вміщених протягом місяця лише у п'яти газетах ("Факты", "Киевские ведомости", "Столичная газета", "Независимость", "Україна молода"), 76 повідомлень стосувалися вбивств; 212 – зґвалтувань; 53 – самогубств, випадків насильства, крадіжок, замахів; 231 – хуліганських вчинків, 159 – аварій; 106 – іншої соціально-негативної інформації. Це становить понад 35% усієї дослідженої інформації.

Контроль за дотриманням прав людини на конфіденційну інформацію Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вважає пріоритетним у своїй діяльності. Адже в умовах застосування найновіших технологій, комп'ютерних та телекомунікаційних засобів, нових баз транскордонної передачі інформації можливість накопичувати і поширювати інформацію про особу з'являється не лише у державних чиновників, працівників спецслужб, а й у кримінальних структур, котрі використовують її у корисливих цілях. Сьогодні проблема захисту конфіденційної інформації постала дуже гостро і набула транснаціонального характеру. Все частіше світ приголомшують факти незаконного збирання інформації про громадян без їхнього відома, використання її з метою шантажу, компрометації та розправи над людьми.

Засобам масової інформації належить також важлива роль у формуванні позитивного іміджу України. Завданням державних ЗМІ у цій справі є: акцентування уваги на успіхах українців у всіх сферах суспільного життя (у науці, мистецтві, бізнесі, державній службі, медицині, спорті); широке висвітлення досягнень в економіці, внутрішній і зовнішній політиці; використання виховного значення державних свят, відзначення сучасних героїв. Сьогодні існує конкретний внутрішній механізм забезпечення позитивного іміджу держави – інформаційно-аналітичний телепроект "Україна: день за днем", у реалізації якого беруть участь усі без винятку державні телерадіокомпанії. Триває організаційне становлення Державної телерадіокомпанії "Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення", основним завданням якої є телевізійне мовлення на закордонну аудиторію. Уже отримано ліцензію на супутникове мовлення, подано пакет документів щодо роботи в кабельних мережах. Сьогодні супутникова служба УТР веде мовлення на 67 країн світу. У найближчій перспективі планується організація мовлення не тільки на Євразію, а й на Центральну Америку та Австралію. Активним формуванням позитивного іміджу України за кордоном уже кілька десятиліть займається Всесвітня служба українського радіо (іномовлення), яка має постійну аудиторію у світі серед етнічних українців та іноземних громадян. Водночас Україна не може використати увесь потенціал цієї служби через те, що майже всі передавачі, які транслюють її програми, вимкнено, а 6 потужних мегаватних передавачів, які згідно з ліцензією мають розповсюджувати інформацію служби українського іномовлення, нині здано в оренду компанії "Голос Роси" та іншим іноземним компаніям.

Слід зазначити, що в інформаційній сфері України спостерігаються позитивні зміни. Так, для забезпечення інформаційної присутності України за кордоном налагоджено співпрацю з інформаційними агентствами багатьох країн світу. Розвивається зарубіжна кореспондентська мережа Укрінформу. Національна радіокомпанія України веде міжнародне мовлення чотирма мовами (українською, англійською, німецькою, румунською). У березні 2003 р. розпочала мовлення державна телерадіокомпанія "Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення", що веде мовлення в експериментальному режимі загальним обсягом 16 годин на добу та розповсюджує свій сигнал у 67 країнах світу. З метою програмного наповнення каналів мовлення УТР розпочато роботу щодо формування централізованого відеофонду кращих телевізійних продуктів, створених вітчизняними державними виробниками. Крім того, розроблено Типовий договір між журналістом і редакцією, який унормовує діяльність творчих колективів в інформаційній сфері. Вдосконалено механізм оплати праці та пенсійного забезпечення журналістів державних та комунальних ЗМІ. За активної участі місцевих органів виконавчої влади в низці областей запроваджено комп'ютерний набір і верстку в редакціях, офсетний друк в кущових і районних друкарнях різної форми власності, створено єдині мережі електронного зв'язку між редакціями комунальних газет і поліграфічними підприємствами. З метою створення умов для реалізації конституційних прав громадян на інформацію, забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади створено Єдиний веб-портал органів виконавчої влади. На широке обговорення громадськістю щоквартально виноситься доповідь про роботу Кабінету Міністрів із розв'язання актуальних проблем суспільного життя.

На Українському радіо розпочато реалізацію медіа-соціологічного проекту "Влада слова", мета якого – налагодження дієвого співробітництва між громадянами, органами виконавчої влади і політичними партіями для формування громадянського суспільства, забезпечення свободи слова. Для уніфікації чинного законодавства, що унормовує інформаційну сферу, та приведення його у відповідність до вимог міжнародного права розробляється Інформаційний кодекс України. З метою створення передумов для впровадження системи громадського телерадіомовлення проаналізовано світовий досвід функціонування громадського телерадіомовлення, можливі соціально-економічні та політичні наслідки його запровадження.