Інформаційна політика - Почепцов Г.Г. - Рада з питань інформаційної політики при Президентові України.

З метою найбільш повного забезпечення права громадян на інформацію, поліпшення координації діяльності органів державної влади у процесі розроблення і реалізації державної інформаційної політики та відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України у квітні 2001 року відповідним Указом Президента було створено Раду з питань інформаційної політики при Президентові України (http://www.pre-zident.gov.ua/authofstate/prezidlist/prezidentadmin/inform_politic) як консультативно-дорадчий орган, яку очолив сам Президент України. Рада у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, а також відповідним Положенням.

Основними завданнями Ради з питань інформаційної політики є:

· аналіз ситуації, що склалася в інформаційному просторі України;

· попередній розгляд проектів нормативно-правових актів, що стосуються інформаційної сфери;

· аналіз стану додержання законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань інформаційної політики;

· розроблення пропозицій та рекомендацій для органів державної влади з питань їх діяльності, спрямованої на забезпечення права громадян на інформацію та свободи діяльності засобів масової інформації, а також вдосконалення взаємовідносин органів державної влади та засобів масової інформації.

Рада для виконання покладених на неї завдань має право:

– одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади необхідні матеріали та інформацію;

– утворювати в разі потреби експертні та робочі групи, залучати в установленому порядку до участі в їх роботі посадових осіб центральних та місцевих органів виконавчої влади, вчених, фахівців, представників об'єднань громадян;

– заслуховувати на своїх засіданнях керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій з питань, що належать до її компетенції.

Реалізація рішень Ради може здійснюватися шляхом видання в установленому порядку актів та доручень Президента України, підготовки відповідних законопроектів.

До складу Ради з питань інформаційної політики при Президентові України входять (станом на 15 грудня 2002 p.): Президент України (Голова Ради), Глава Адміністрації Президента України (заступник Голови Ради), Керівник Головного управління інформаційної політики Адміністрації Президента України (секретар Ради), голова Асоціації мережевих телерадіомовників (за згодою), Голова Державного комітету зв'язку та інформатизації України, голова Національної спілки журналістів України, президент Національної радіокомпанії України, Керівник Управління стратегічних ініціатив Адміністрації Президента України, головний редактор газети "Урядовий кур'єр",

Генеральний директор Українського національного інформаційного агентства, Голова Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України.

Міжвідомча комісія з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України. Міжвідомча комісія з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України є консультативно-дорадчим органом. У своїй діяльності Комісія керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України та відповідним Положенням. Утворена відповідно до Указу Президента України від б грудня 2001 року №1193. Повноваження і склад цієї Комісії затверджено Указом Президента України від 22 січня 2002 року №63.

Основними завданнями Комісії є:

· аналіз стану і можливих загроз національній безпеці України в інформаційній сфері та узагальнення міжнародного досвіду щодо формування та реалізації інформаційної політики;

· аналіз здійснення галузевих програм і виконання заходів, пов'язаних із реалізацією міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади державної політики в інформаційній сфері;

· розроблення і внесення Президентові України та Раді національної безпеки і оборони України пропозицій щодо:

– визначення національних інтересів України в інформаційній сфері, концептуальних підходів до формування державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки держави;

– здійснення системних заходів, спрямованих на вдосконалення інформаційної політики України, реалізацію державної стратегії розвитку і захисту національного інформаційного простору та входження України у світовий інформаційний простір;

– удосконалення системи правового та наукового забезпечення інформаційної безпеки України;

– розвитку інформаційної інфраструктури держави, зокрема з питань модернізації її матеріально-технічної бази та належного фінансового забезпечення;

– організації та порядку міжвідомчої взаємодії міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки;

– удосконалення системи оперативного інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України (в тому числі альтернативною інформацією) у сфері національної безпеки і оборони.

Основні проблеми, вирішенню яких має сприяти Комісія:

· входження України у світовий інформаційний простір на рівноправній основі;

· посилення інформаційних прямих і зворотних зв'язків між владними структурами і суспільством;

· розвиток національної інформаційної інфраструктури, створення інформаційно-аналітичних систем органів державної влади, прискорення процесів модернізації матеріально-технічної бази та забезпечення захисту інформаційних ресурсів;

· ефективна протидія іноземній інформаційній експансії та спробам використання національного інформаційного простору для здійснення інформаційно-пропагандистських агресій, дискредитації українських державних і суспільних інститутів, намагань дестабілізувати соціально-політичну обстановку, завдати шкоди міжнародному іміджу України тощо.

Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України. З метою концентрації зусиль у сфері захисту інформації за рішенням Президента України у вересні 1999 року на базі Головного управління урядового зв'язку СБ України із залученням фахівців Державного комітету України з питань державних секретів та технічного захисту інформації було створено Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України (http://www.dstszi.gov.ua/), який став головною структурою в державі з питань криптографічного та технічного захисту інформації. Правовою основою для здійснення покладених на Департамент завдань є: Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні (затверджено Указом Президента від 22.05.98 №505/98), а також нова редакція Положення про технічний захист інформації в Україні (затверджено Указом Президента від 27.09.99 № 1229/99).

Для забезпечення реалізації державної політики в цих особливо важливих сферах діяльності та здійснення державного управління ними, а також з метою забезпечення захисту інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України визначено як орган державного управління. Надання Департаменту такого статусу пояснюється тим, що ряд його функцій, визначених нормативно-правовими актами, мають загальнодержавне значення, а рішення Департаменту, прийняті у межах його компетенції, мають обов'язковий характер для всіх суб'єктів України. Наприкінці 2000 року Президентом України вперше було затверджено Положення про комітет, яким нормативно встановлено його основні завдання та функції.

До основних завдань Департаменту належать:

· формування та реалізація державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, криптографічного та технічного захисту інформації;

· забезпечення у встановленому порядку спеціальними видами зв'язку Президента України, посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

· забезпечення Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України урядовим зв'язком з вищим командуванням Збройних Сил України, іншими військовими формуваннями, командуванням військових об'єднань у мирний та воєнний час;

· виконання в межах своєї компетенції контрольно-наглядових функцій щодо захисту інформації, необхідність охорони якої визначена законодавством.