Інформаційна політика - Почепцов Г.Г. - Проблема спаму

Для довідки. Розсилання незапитуваної кореспонденції електронною поштою обходиться європейському бізнесу в 2,25 млрд євро щорічно. Такі цифри навів на засіданні Європейської комісії комісар ЄС з інформаційних технологій Ерккі Лійканен. За його словами, кількість рекламних листів, що надходить європейським бізнесменам, за даними на липень 2003 року становить від 30 до 48%, тоді як у квітні 2001 року їх було всього 7%.

На думку Райана Хемліна, який займається розробкою протиспамних засобів у Microsoft, проблема спаму може вирішитися вже через пару років^*100. Правда, перед цим користувачів чекає значно більший шквал незапитуваної пошти, ніж спостерігається зараз, говорить Хемлін. На його думку, у майбутньому році 65% всієї електронної кореспонденції буде спамом.

*100: { http://www.korrespondent.net/main/72403}

На боротьбу з несанкційованими розсиланнями реклами електронною поштою буде витрачено близько 18 млрд дол. США. Ця астрономічна сума включає затрати на закупівлю і впровадження фільтруючого програмного забезпечення та нарощування обсягів дискового простору для збереження пошти. Збитків від витрат на рівні продуктивності праці Хемлін навіть не враховує, а ця цифра, безсумнівно, буде досить значною.

Рішенням проблеми спаму зараз займаються провідні IT-компанії і провайдери Інтернету, включаючи Microsoft і AOL. Велику увагу цій проблемі приділяють і уряди багатьох розвинених країн світу, зокрема США та країн Європейського Союзу.

Так, Європейська Комісія оприлюднила своє послання щодо спаму під час конференції ОБСР з проблем спаму, яка проводилась 2–3 лютого 2004 р. (Нещодавнє дослідження національних підходів, проведене ОБСР, свідчить про значні розбіжності, що ускладнюють вирішення проблеми спаму.) Найважливішим кроком для країн ЄС стала найшвидша транспозиція Директиви про приватність і електронні комунікації (2002/58/ ЕС) до національного законодавства. Лише деяким країнам вдалось упровадити положення директиви в національне законодавство вчасно, але кожний громадянин ЄС зараз має можливість безпосередньо звертатися до її положень у національних судах. На цей час 7 з 15 країн членів не впоралися з транспозицією – Бельгія, Німеччина, Греція, Франція, Люксембург, Нідерланди і Португалія.

Директива залишає країнам можливість самостійно визначитися із засобами для забезпечення ефективної заборони спаму і відповідними органами нагляду. В деяких країнах цим опікується Уповноважений із захисту приватності, в інших – Уповноважений з прав споживачів чи Національний орган з регулювання телекомунікаційного ринку.

Найбільшу правову проблему становить розрізнення приватних і бізнесових одержувачів, оскільки на листування останніх Директива не поширила правила заборони спаму, залишивши це на розсуд національних урядів.

Нещодавно Датська Нижня Палата ухвалила закон про заборону спаму, одноголосно проголосувавши 4 листопада 2003 р. за новий закон про телекомунікації. Палата прийняла поправки, згідно з якими від відправника незамовленої розсипки вимагається надання доказів для підтвердження згоди на це одержувача, тим самим ускладнюючи процеси прямого маркетингу орендування адресних списків і виконання трюку під назвою "скажи своєму другові".

В Австрії Директива була запроваджена вчасно. Антиспамове законодавство набуло чинності у серпні 2003 р. Як і в Голландії, Австрійський Уряд відмовився поширити заборону спаму на усіх фізичних осіб, включаючи робочі адреси електронної пошти. Однак на відміну від Австрії, вони вже мали захист, вимагаючи одержання обов'язкової попередньої згоди одержувачів розсилок (схема "opt-in") за старим законом про телекомунікації. Відповідно до Директиви (стаття 13) усі фізичні особи підпадають під захист за схемою "opt-in", у той же час країнам-членам залишено свободу вибору для поширення цього захисту на бізнес адреси.

В Італії також було ухвалено, що займатися спамінгом, тобто відправляти повідомлення електронною поштою без дозволу одержувача, – це злочин, який карається штрафом (до 90 тисяч євро) і навіть карними санкціями (ув'язненням на термін від шести місяців до трьох років). Усі ці суворі заходи будуть застосовуватися, якщо незаконне використання даних було здійснено "з метою отримання прибутку для себе або для третіх осіб або з метою завдання збитку". Не важливо, що електронні адреси потенційних жертв не є таємною інформацією. У будь-якому випадку, згода має бути отримана до відправлення послання, і одержувача має бути чітко поінформовано про те, з якою метою будуть використовуватися його особисті дані. Якщо ж спам надходить до Італії через кордон, італійська влада радить звертатися до суду тієї країні, звідки надійшло повідомлення.