Політологія - Гетьманчук М.П. - 19.4. Рівень забезпечення міліцією прав і свобод громадян

Забезпечення прав і свобод громадян у службовій діяльності поліції (міліції) — проблема складна й актуальна, вона з суто філософсько-правової, етичної все більше переміщається в політичну площину, про що свідчить низка нормативно-правових документів міжнародного рівня. Особливої гостроти вона набула у нашій державі. Права людини є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світу. Адже саме стан справ у сфері забезпечення свобод громадянина є тим критерієм, за яким оцінюють рівень демократичного розвитку будь-якого суспільства. Ці норми права зобов'язують дотримуватися прав людини як працівників поліції зарубіжних країн, так і українських правоохоронців.

Сучасна філософія взаємовідносин громадян і поліції (міліції) орієнтує останніх на пошук шляхів цивілізованого і гуманного відношення до гідності, честі та достоїнства будь-якої людини. Так, у ст. З Європейської конвенції про захист прав людини наголошено, що ніхто не повинен піддаватися тортурам або нелюдському ставленню, що принижує людську гідність. Метою поліції, згідно з положеннями, передбаченими Європейським кодексом поліцейської етики, прийнятим у грудні 2001 р. Комітетом Міністрів Ради Європи, є забезпечення громадського спокою, дотримання закону та порядку в суспільстві; захист та дотримання основних прав та свобод людини у тому вигляді, в якому вони закріплені, зокрема, в Європейській конвенції про права людини; попередження злочинності та боротьби з нею; надання допомоги та послуг населенню.

На підставі П'ятої поправки до Конституції США жодна людина не може під дією примусу змусити свідчити проти себе у кримінальній справі. Конституція закріплює, зокрема, право особи на користування допомогою адвоката для захисту. Якщо особа не має змоги винайняти адвоката, його мають призначити безкоштовно. Жодна сила чи примус не мають бути застосовані для отримання визнання, що гарантує кожному громадянину й захищає його від свавілля поліції. Поліцейський зобов'язаний повідомити затриманого про причини арешту, згідно з ордером на затримання. У найкоротший термін такий ордер має бути пред'явлено арештованому тощо.

У США діють суворі санкції щодо правопорушень у службовій діяльності поліцейськими органами і підрозділами. Це такі факти, що дискредитують працівника: зв'язок зі злочинними елементами, нетерплячість щодо представників різних релігійних конфесій, нечесність, бійка, зловживання алкогольними напоями, вживання наркотиків, словесна образа громадян і колег. За ці та інші правопорушення працівників поліції притягають до кримінальної або адміністративної відповідальності та звільняють зі служби.

У Великій Британії традиційно наявні нормативно-правові акти, в яких законодавець обґрунтовує рішення щодо затримання та арешт підозрюваних осіб. Особливу увагу щодо прав людини під час затримання або арешту зосереджено на нормативно-правових актах США. Так, у четвертій поправці вказано, що "люди мають право на захист їхніх особистості, житла, документів та особистого майна від необґрунтованого обшуку та затримання. Для здійснення цього заборонено видавати ордер, якщо для цього немає достатньої підстави, підтвердженої свідченням під присягою. В ордері мають бути чітко вказаними місце обшуку та прізвище особи, перелік речей, що підлягають затриманню чи вшученнкі'. Дії я оскарження полі дейськихслідчих дій, обшуку або затримання як неконституційних, потрібно передусім чітко встановити, чи щ дії насправді були обшуком, або затриманням. Якщо так, тоді з'ясовують, чи був цей обшук, або затримання необґрунтованими, враховуючи наявність чи відсутність ордера як юридичного визнання цих дій.

Наприклад, Закон 1984 р. про поліцію та кримінальні докази (Police and Criminal Evidence Act — PACE) затвердив для громадян кілька важливих гарантій. Процесуальні кодекси докладно описують процедури затримання та допиту підозрілих, правила ставлення до них (кодекс С), процедури магнітофонного запису розмов (кодекс Е). Деякі з цих процедур не менш важливі, ніж статті самого закону. Поліції Великої Британії надано широкі повноваження щодо зупинення та обшуку підозрюваних або автомобілів без ордеру на підставі обґрунтованої підозри, з метою пошуку наркотиків, крадених речей або інших заборонених предметів. Закон зобов'язує складати протокол про будь-який здійснений обшук.

У найбільш демократично розвинутих країнах діяльність поліції перебуває під пильним оком громадськості. Так, у прийнятому королівською комісією документі про створення столичної поліції в Англії задекларовано те, що суспільне благо бажає, щоб поліція була сильною й ефективною для підтримання громадського порядку і попередження злочинності. Водночас воно вимагає, аби влада поліції контролювала і була обмеженою, щоб незаконно не обмежувати свободу особистості. Рішенням цієї проблеми є компроміс. Поліція має бути могутньою, але не тиранічною; ефективною, але не надто прискіпливою; вона має бути невід'ємною силою держави і підлягати контролю.

Серед причин порушень поліцією (міліцією) прав і свобод людини — недосконале чинне законодавство. Найгучніші порушення чистоти закону, — згідно з Лон Л. Фуллер, — походять не від нижчих рівнів ієрархії посад, а від самого законодавця. До них належать невизначені й суперечливі закони, які змінюються за чиєюсь примхою або у відповідь на... політичний тиск, таємні способи правового примусу, приховані в темних куточках кодексів, та ще тисяча інших способів заплутати те, що, за припущенням, має бути головним джерелом суспільного порядку. П. Воробій стверджував, що необгрунтовані чи недостатньо обґрунтовані законоположення, особливо кримінального законодавства, надзвичайно шкідливі для всього суспільного життя, для всіх умов існування суспільства, саме тому... законодавець повинен не сім, а сімдесят сім разів відміряти, перш ніж вирішити.

Отже, у практиці вітчизняного кримінального законодавства часто трапляються випадки незаконного розуміння і тлумачення працівниками міліції певних понять і термінів, допущено чимало помилок під час кваліфікації злочинців та адміністративних порушень. Побудова ефективної сучасної системи щодо конституційного захисту прав та свобод громадянина України вимагає нового, філософського переосмислення сутності й місця людини в соціумі — як найвищої соціальної цінності, формування нових моделей взаємовідносин міліції та населення, підготовки працівників міліції нової формації, що відповідає міжнародно-правовим стандартам етики поліцейського. Питання прав і свобод людини та громадянина на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюють рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства загалом, зокрема і в діяльності поліції (міліції) всіх демократичних держав світу.

На підставі вищевказаного можна зробити такі висновки:

по-перше, міліція, як єдиний елемент політичної системи, виконує важливу соціально-правову і політичну функцію з захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держав від незаконних посягань;

по-друге, на стан забезпечення і зміцнення законності в ОВС суттєво впливає політика держави, спрямована на вдосконалення їх службово-професійної діяльності, тісно пов'язаної з правовою і кадровою політикою. Суттєвим недоліком державної політики та ідеології, а також ЗМІ, є недостатня увага піднесення престижу і ролі міліції, виховання в суспільстві поваги до правоохоронців, формування в них честі, гідності, патріотизму, вірності присязі та своєму народу;

по-третє, на стан функціонування ОВС, забезпечення ними громадського порядку й законності суттєво впливає політико-правова діяльність керівників і лідерів політичних партій, рухів, суспільно-громадських об'єднань під час проведення політичних і громадських акцій, що може призвести до злочинів як з боку учасників, так і з боку міліції;

по-четверте, особовий склад органів і підрозділів внутрішніх справ бере активну участь у громадсько-політичному житті суспільства, особливу відповідальність покладено на нього під час організації та проведення виборчих кампаній; міліція незалежна від впливу партій та громадських об'єднань, що ставлять політичну мету, а забезпечує законність і правопорядок, виконуючи важливе соціально-політичне завдання. Крім того, дехто з працівників міліції став депутатом різних рівнів, що зобов'язує їх виконувати важливі соціально- політичні функції;

по-п'яте, через бурхливі процеси в політичному житті України, міліція, об'єктивно беручи в них участь як орган, який забезпечує законність, правопорядок і безпеку, також долучається під час проведення мітингів, інших політичних і громадських акцій, чим відволікаються її значні сили, а це збільшує службові навантаження, підвищує морально-психологічну напругу, створює реальні можливості конфліктів з учасниками громадсько-політичних акцій;

по-шосте, нині на стан і функціонування адміністративно-службової діяльності ОВС все більше впливає не лише внутрішня й зовнішня політика держави; представники міліції є активними учасниками миротворчих процесів, провадять активну боротьбу з транснаціональною злочинністю. Міжнародні політичні контакти сприяють об'єднанню зусиль держав та їх правоохоронних органів у боротьбі з загальним злом — злочинністю, створюють чималі можливості для обміну професійним досвідом з правоохоронцями інших країн.

Отже, поліція (міліція) — невід'ємний атрибут держави та її політичної системи.

Запитання для самоконтролю

1. Яке історичне значення поліції (міліції)?

2. У чому відмінність між теоретичним і практичним розумінням поліції ( міліції)?

3. Актуальність морального смислу діяльності працівників ОВС.

4. Якими є завдання поліції (міліції) сьогодні?