Політологія - Гетьманчук М.П. - 20.1. Посилення міжнародної злочинності — один із негативних наслідків глобалізації

20.1.Посилення міжнародної злочинності — один із негативних наслідків глобалізації

20.2.Міжнародні політико-правові підстави протидії транснаціональній злочинності

20.3.Основні види міжнародної злочинності, їх витоки та різнорівневий політичний вплив. Компетенції та завдання ОВС, інших правоохоронних органів України у протидії міжнародній злочинності

20.1. Посилення міжнародної злочинності — один із негативних наслідків глобалізації

Важливим чинником розвитку сучасної світової цивілізації стала глобалізація як специфічне суспільно-політичне явище. Відомий німецький дослідник цих процесів наприкінці XX ст. У. Бек у праці "Що таке глобалізація? Помилки глобалізму — відповіді на глобалізацію" схильний розглядати и як "діалектичний процес, котрий створює транснаціональні соціальні зв'язки і простори, знецінює локальні культури і сприяє виникненню третіх культур", "непоборну умову людської діяльності наприкінці XX століття". Негативним наслідком глобалізації є посилення злочинності та набуття нею нових рис, особливо транснаціонального характеру. Протидія такій злочинності може бути успішною лише за умови кооперації та координації міжнародних правоохоронних зусиль. Усе інше, що стосується боротьби зі злочинністю у національно-державних рамках кожної із країн, є значною мірою явищем неоднорідним і тому — відносним. Правоохоронна політика держави за умов глобалізації змушена враховувати всю складність ситуації, спричиненої нею, та прагнути до максимального продуктивного поєднання можливостей національного (особливого) права з досвідом застосування права європейського і світового (загального). Вочевидь, лише за цієї умови можна сподіватися на досягнення успіху в боротьбі з транснаціональною злочинністю.

Причинно-наслідковий зв'язок між аспектами розвитку сучасного політичного та економічного життя планети і процесами, які відбуваються у сфері правоохоронної діяльності, простежується доволі чітко. До особливостей реалізації цього належать:

— поширення демократії, що може сприяти поглибленню конфліктів, спалахам насильства, розвитку вандалізму та тероризму, оскільки лібералізація суспільних відносин відповідно призводить до лібералізації у трактуванні злочинності, значного пом'якшення ступеня відповідальності за порушення законності та правопорядку, що не може не впливати на сучасні світові процеси;

— перевага ринкових відносин в економіці, формування так званого "ринкового" лібералізму, що призводить до руйнації усталених форм економічного співіснування;

— зростання рівня корумпованості апарату влади та управління;

— взаємна інтеграція світової економіки, що супроводжується виникненням та подальшим укрупненням транснаціональних промислово-виробничих груп та корпорацій. Інтернаціоналізація світової економіки неминуче призводить не лише до розвитку легальної підприємницької діяльності, а й до злочинної ділової активності, яка не обмежується національними межами;

— трансформація систем виробництва та ринку робочої сили, яка докорінно змінила усталений ще в середині XX ст. спосіб організації виробництва, сприяє значному посиленню процесів міграції капіталу та робочої сили, для яких уже не існує жодних національних кордонів;

— швидкість технологічного оновлення, що сформувала основи для так званої "інформаційної революції";

— революційні процеси у функціонуванні сучасних засобів масової інформації, що супроводжуються відображенням у них диктату ідеології споживацтва.

Результати сучасної глобалізації реально впливають на стан злочинності та боротьби за її подолання. Серед політичних та економічних процесів, що реально вплинули на зміну природи сучасної злочинності, політологи виділяють ті з-поміж них, які властиві останньому десятиліттю XX ст., а саме:

а) розпад СРСР;

б) трансформації в рамках Європейського Союзу, що зумовили зміни у візовому режимі, послабили митний та паспортний контроль у Західній Європі;

в) соціально-політичні та економічні реформи в Китаї у напрямку капіталізації економіки цієї країни;

г) підписання Північно-Американської угоди про вільну торгівлю (НАФТА).

Не можна не відзначити і того, що останнім часом ми стали очевидцями звуження суверенітету країн як результату здійснення глобалізаційної політики провідних країн світу, а також фактів дезінтеграції та розпаду низки країн світу.

Виникають криміногенні проблеми, здатні неабияк формувати особливий статус нинішньої злочинності. До найважливіших з них належать:

а) проблема зайнятості населення, чимало якого перебуває поза межею необхідної кількості працюючих, здатних забезпечити стабільний стан виробництва у країнах світу. Науково доведено, що для цього достатньо залучення лише 20 % населення планети. Натомість виникає запитання про роль незайнятої частини, котрій уготовано пасивне споглядання і в перспективі ймовірне працевлаштування поза виробничою сферою, де, як відомо, воно часто реалізується з порушенням закону. Наявні також можливості активного супротиву безробітних, якщо умови вирішення їхніх проблем не покращуються або покращуються надто мляво. У цьому разі зростає загроза застосування силових методів розв'язання конфліктів;

б) проблема ринків фінансових операцій, котра безпосередньо пов'язана з тим чинником, що нині понад 80 % фінансового капіталу перебуває у "вільному плаванні", і це сприяє розвитку фінансових спекуляцій. Водночас ми є свідками небаченого розвитку фінансових систем, через які щодня перекачується до одного трильйона доларів, значного зростання швидкості переведення грошей через національні кордони. Зниження можливості їх ідентифікації сприяє проведенню незаконних операцій та "відмиванню" грошей, а використання в рамках міжнародних розрахунків обмеженої кількості валют (долар США, євро, англійський фунт стерлінгів чи японська ієна) об'єктивно сприяє процесам криміналізації у сфері міжнародної фінансової діяльності;

в) проблема суттєвого зниження здатності національних урядів управляти суспільством, боротися зі злочинністю. Політика глобалізації неодмінно формує тенденцію до уніфікації законодавства, чим реально звужує можливості врахування національного досвіду вирішення важливих питань правоохоронної діяльності.

Сьогодні злочинність як суспільно-політичне явище перейшла кордони країн, набула рис явища міжнародного, транснаціонального. Низка визначень транснаціональної злочинності, що відображають її особливості, котрі сформувалися в умовах здійснення сучасних глобалізаційних процесів, уже сформульовані та перебувають в обігу. Наприклад, Всесвітня конференція з організованої злочинності на рівні Міністрів, що відбулась у Неаполі (Італія) у листопаді 1994 р., запропонувала застосовувати це визначення щодо процесів, пов'язаних з переміщенням потоків інформації, грошей, фізичних об'єктів, людей чи інших матеріальних (нематеріальних) засобів через державні кордони, причому жоден із суб'єктів цього процесу не представлений державою.

Міжнародна глобалізація, що здійснюється на засадах широкої інтеграції учасників суспільно-політичних та економічних процесів, не може не спричинити такого ж рівня змін, які відбуваються у рамках розвитку сучасної організованої злочинності. На думку низки дослідників цього явища, можна виявити об'єктивні процеси, котрі безпосередньо сприяють переростанню злочинності у свій транснаціональний різновид. По-перше, це розвиток міжнародних зв'язків у політичній, економічній та соціальній сферах. По-друге, формування транснаціональних корпорацій у певних галузях промисловості. По-третє, об'єднання представників різних країн світу в міжнародні громадські організації. І, по-четверте, це "розмивання державних кордонів", що виявляється у значному спрощенні візового режиму між низкою держав світу та відкритості сучасного суспільства для широких потоків робочої сили.

Очевидно, що результатом сучасної глобалізації стали і зміни, пов'язані зважливими міграційними процесами у сучасному світі. Ці тенденції було проаналізовано у черговій доповіді ООН про розвиток людини за 2004 p., де зафіксували факт збільшення кількості мігрантів, що проживають за межами своєї історичної батьківщини із 76 млн осіб 1996 р. до 175 млн осіб 2000 р. Нелегальна міграція сягнула масштабів у ЗО млн осіб щороку. Внаслідок цього сформувалися доволі значні за чисельністю діаспори різноманітних етнічних груп у провідних країнах Заходу, зокрема, китайська, кількість якої, за різними статистичними даними, сягає від ЗО до 50 млн осіб. Активність міграційних процесів доповнено значним зростанням фінансових потоків, що надходять до країн, які розвиваються, і зросли від ЗО млрд дол. СИТА 1990 р. до 80 млрд дол. США 2002 p.

Ці факти свідчать про наявність процесів, які можуть реально впливати на стан транснаціональної злочинності, формують умови для перенесення дій тих чи інших організованих злочинних груп із одних держав на території інших, фінансово стимулюють розвиток транснаціональних організованих злочинних груп.

Відповідно до прийнятої 15 листопада 2000 р. Генеральною Асамблеєю ООН "Конвенції ООН проти транснаціональної злочинності", транснаціональний злочин вважається таким за умов:

— скоєння його у декількох країнах;

— наявної підготовки, планування, керівництва або контролю за його скоєнням в одній країні за умов, що вони скоюються в іншій;

— скоєння злочину в певній країні за участю злочинної групи, що функціонує у понад одній країні;

— скоєння злочину в одній країні за умови, що його суттєві наслідки наявні в іншій країні.

На думку білоруського дослідника В. Меркушина, транснаціональні злочини не лише скоюються на території декількох країн, а й відзначаються своєю систематичністю, чим відрізняються від дій звичайних організованих злочинних груп, які навіть за умови наявності значних можливостей можуть здійснювати лише поодинокі міжнародні акції, а також залучають неабиякі фінансові потоки та засоби, які можна зіставити з розмірами національного валового продукту певних країн, що іноді призводить до залежності економік цих країн від діючих на її території транснаціональних злочинних організацій. Російський дослідник транснаціональної злочинності І. Годунов виділяє такі притаманні їй риси:

а) наявність складних за структурою дій;

б) набуття різновиду промислу;

в) надання незаконних економічних вигод;

г) злочинна підприємницька діяльність.

Отже, транснаціональну організовану злочинність (ТОЗ) можна розглядати як суспільно-політичне явище, що відображає сукупність дій порівняно великих, стійких та керованих організованих груп людей, що мають соціально-небезпечний характер, спрямовані проти основних прав і свобод людини та громадянина, скоюються на території двох або більше країн, відповідальність за які передбачено міжнародним і національним кримінальним законодавством.

Розвиток та інтенсивність ТОЗ сьогодні тісно пов'язані з політичною та економічною нестабільністю в різних регіонах планети. Ми маємо справу з фактами, коли цілі регіони випадають з-під контролю центральних властей у країнах світу (наприклад, Колумбія та інші регіони Латинської Америки), що дає змогу посилення впливу злочинних організованих груп. Низка регіонів Латинської Америки, Центральної Азії, Південного Китаю за цих умов стали регіонами, в яких широко культивуються нарковмісні рослини, а сепаратистські рухи стали благодатним середовищем для розвитку наркобізнесу та торгівлі людьми. Важливими чинниками, котрі сприяють розвиткові ТОЗ, є корупція, внутрішні конфлікти та протистояння, які наявні в певних країнах світу. В одних випадках державний апарат корумпований та перебуває у змові з такими злочинними формуваннями, фактично виконуючи їхню волю, в інших — у випадку не легітимності та різкого зниження авторитету урядів, які не мають повного контролю над підвладною територією, що перебуває під їх юрисдикцією, — формується сприятливий ґрунт для функціонування ТОЗ.

Розгортанню цього різновиду злочинності сприяють, окрім економічних та політичних чинників, і правові. По-перше, це відмінність кримінального законодавства та організації діяльності правоохоронних органів у різних країнах світу. Ступінь цих відмінностей буває настільки великою, що ризик бути притягнутим до кримінальної відповідальності значною мірою визначається місцерозташуванням злочинної організації. Тому транснаціональні злочинні організації намагаються закріпитись у районах найменшого ризику, звідки здійснюють незаконні дії.

По-друге, є чинник цілеспрямованої дезорганізації правоохоронних структур, що спостерігається скрізь на державному рівні, і неабияк сприяє розповсюдженню ТОЗ. У сучасних умовах транснаціональні злочинні формування

не можна подолати лише традиційними засобами, використовуючи національні правоохоронні структури.

Отже, сукупність зовнішніх (міжнародних) чинників та внутрішніх (національних) умов забезпечує не лише наявність, а й подальшу трансформацію ТОЗ, яка виявляє надзвичайно високу ступінь адаптованості до зміни ситуації і різноманітних умов, зокрема й до процесів її стримування за допомогою правоохоронних органів.