Історія економіки та економічної думки - Козюк В.В - Місце А. Маршалла в історії економічної думки

А. Маршалл - засновник кембриджської школи політичної економії, творець нового напряму в економічній теорії, який увійшов у науку як неокласичний і відомий під назвою "маршаллівська революція". Головними теоретичними і методологічними здобутками А. Маршалла е:

o створення економічної теорії, де органічно поєднуються досягнення класичної економічної науки і маржиналізму;

o обґрунтування доцільності введення у науковий обіг терміна "економікс" замість "політична економія". Вчений вважав, що "економікс" більше відповідає змісту і методології створеної ним неокласичної економічної теорії. Політична економія остерігається торкатися багатьох політичних питань, які практик не може ігнорувати, тому вона є наукою - чистою і прикладною, а не одночасно і наукою, і мистецтвом. Ось чому її краще позначити широким терміном "економічна наука" (економікс), ніж більш вузьким терміном "політична економія". За ініціативи вченого назва "політична економія" в 1902 р. у Великій Британії була замінена на "економікс". Незабаром це було зроблено також у США;

o власне тлумачення предмета політичної економії, або економіксу. З одного боку, А. Маршалл трактував політичну економію як науку про багатство, але з іншого - як науку про людину, яка відчуває на собі вплив різних факторів. Економіка ж цікавиться переважно тими мотивами, які впливають на поведінку людей. На думку вченого, ця наука досліджує людство в його повсякденному житті, вивчає сферу індивідуальних і суспільних дій, найбільш тісно пов'язана зі створенням матеріальних основ добробуту. "Політична економія, або економікс, - писав А. Маршалл, - займається вивченням того, як люди існують, розвиваються і про що вони думають у своєму повсякденному житті". Вчений вважав, що предметом дослідження політичної економії є "головним чином, ті спонукальні мотиви, які найсильніше та найстійкіше впливають на поведінку людини в господарській сфері її життя";

o розробка власної класифікації економічних благ. Згідно з нею економічні блага поділяються на матеріальні й нематеріальні. В останніх А. Маршалл виокремив зовнішні (репутація, ділові зв'язки) та внутрішні (особисті якості людини, ділові здібності, професійна майстерність тощо). На відміну від А. Сміта, вчений вважав, що багатство створюється не лише у сфері виробництва, але й у сфері послуг.

У 1908 р. кембриджську економічну школу очолив Артур Сесія Пігу (1877-1959), який у праці "Багатство і добробут" почав досліджувати проблеми добробуту, шляхи досягнення його максимуму та роль держави в його зростанні. Остаточно теорія добробуту була сформована у монографії "Економічна теорія добробуту" (1912), що неодноразово перевидавалася в 1920-1980-х роках.

Ральф Хоутрі розробляв монетарну теорію економічного циклу. У працях "Добра і погана торгівля" (1913), "Капітал і зайнятість" (1937) доводив, що причиною економічних циклів є коливання грошового попиту та зміни у наданні кредитів. Як наслідок, пом'якшення циклічних коливань можливе у разі розумної грошово-кредитної політики.

Традиції математичної школи розвивав Френсіс Ісидро Еджуорт (1845-1926). У статтях і праці "Математична психологія" (1881) досліджував питання обмеження конкуренції та цінової дискримінації, запропонував теорію обміну, в якій аналізував бартерний обмін з погляду кількісного виміру корисності не одного, а декількох (мінімум двох) благ.

Учений доводить, що ринкова рівновага є зіставленням корисностей і тягарів (відчуттів, протилежних корисностям). Покупці будуть оцінювати придбані блага з погляду їх корисності, а оцінки продавців будуть визначатися відчуттями тягаря витрат на їх виробництво. Зробив висновок ("теорема Еджуорта"), що ціна встановлюється в інтервалі між оцінками граничних учасників обміну: чим більше учасників обміну, тим вужчі межі ціни, за якою може відбутися обмін. Ф. Еджуорт запропонував функцію корисності (U = U (x,y)) та її графічне зображення - криву байдужості1 - відображення ситуації, за якої споживач здійснює вибір між двома товарами, які приносять йому однакову корисність.