Історія економіки та економічної думки - Юхименко П.І. - Чинники фінансової глобалізації

Сучасні дослідники процесу фінансової глобалізації визначають сім груп чинників, під впливом яких перебуває її розвиток (табл. 11.7).

Таблиця 11.7. Чинники розвитку фінансової глобалізації

Група чинників

Наслідки впливу чинників

Регулятивні

Переміщення повноважень із державного рівня

на міждержавний — ослаблення ролі держави у фінансах;

регіоналізація фінансової діяльності;

вільний рух капіталу;

посилення ролі ТНК;

критика ролі міжнародних організацій, перегляд їх значення

Чинники якісних змін у фінансах

Сек'юритизація;

активний інноваційний розвиток;

глобальні фінансові кризи та поширення "кризової

інфекції";

спекулятивний характер фінансового ринку; відрив глобальної фінансової системи від реальної економіки

Технологічні

Розвиток інформаційних технологій;

виникнення ринку глобальних електронних фінансових

послуг;

необмежені технологічні можливості здійснення фінансових угод

Політичні

Збільшення впливу політичних криз на стабільність фінансових ривків

Психологічні

Підвищення впливу психологічних очікувань учасників

глобального фінансового ринку

на розвиток подій на фінансових ринках

Чинники гуманізації

Посилення розриву між багатими та бідними людьми

і країнами, потреба зростання ролі людини та її особистості

у фінансах;

процес гуманізації фінансів; розвиток ринку етичних акцій

Інші

Зменшення трансакційних витрат; більший вплив екзогенних факторів на національні господарства;

значний вплив лібералізації фінансових ринків на товарні ринки;

можливість розв'язання глобальних проблем шляхом концентрації ресурсів на глобальних фінансових ринках

Під впливом цих чинників протягом 80—90-х років минулого століття відбулися і деякі зміни в міжнародній фінансовій системі. Перша з них стосується загальних, що координуються і регулюються, та грошово-бюджетних відносин, а також валютних курсів, переважно між головними гравцями великої трійки (США, Японія, ЄС). На практиці це визначають як глобальну грошову пропозицію і маніпуляції валютними курсами, оскільки з кінця 70-х років XX ст. координація фінансово-бюджетної політики не висувається на передній план економічної політики. Спроби багатонаціонального керування міжнародною ліквідністю зазнали краху після 1979 р. (заснування Європейського економічного і валютного союзу (ЄЕВС)). Виникла принципова невідповідність керування, що характеризує сучасний період, а саме інституційну відмінність між фінансовою системою, котра інтернаціоналізується, але залишається переважно з національними повноваженнями головних центробанків, та національними регулятивними механізмами фінансових ринків і установ.

Глобалізація фінансового ринку призводить до порушення залежності між динамікою ВВП і зростанням грошової маси, а також може зумовити інфляційні явища і поставити під загрозу всі монетарні спроби регулювання економіки. З порушенням такої динаміки у кінці 70—80-х років XX ст. А. Коган пов'язував різке збільшення цін у цей період (в 10 разів). Формування глобальної монетарної системи змінює й основне призначення власне грошей; вони перетворюються на звичайний товар, а спекуляції на зміні курсів валют — на найприбутковіші ринкові операції. Гроші почали виконувати функцію обслуговування віртуальної економіки, а валютні спекуляційні операції стають одними з найвигідніших ринкових операцій, причому на цьому наживається центральна країна світової доларової системи — США. Із надзвичайною емісією в доларах з метою покриття від'ємного сальдо у зовнішній торгівлі пов'язують глобальні інфляції у США в другій половині XX ст, Р. Гілпін зазначає, що США збирає з усього світу емісійний податок, що спричинює суперечки з іншими високорозвинутими державами світу. Ця ситуація значно підвищує ймовірність фінансових криз. Окрім того, таке фінансове становище створює передумови для переростання криз у кризи глобального характеру, а також поширення "кризової інфекції" внаслідок переоцінювання інвесторами та кредиторами сукупної ризикованості своїх інвестиційних і кредитних портфелів у результаті втрат у враженій кризою країні з подальшим вилученням найризикованіших активів в інших економіках.

Отже, за природою, мобільністю та масштабами застосування сучасних комунікаційних засобів найсприятливіші умови для розвитку глобалізації створюються на фінансових ринках. Для здійснення ефективної монетарної політики слід враховувати сучасні структурні зміни і тенденції розвитку фінансових ринків. Вияви їх є такими:

— якісно змінився власне міжнародний фінансовий сектор, що характеризується не тільки формуванням єврозони, а й внутрішніми змінами — об'єднанням банківського і страхового бізнесу;

— певні зміни відбулися у функціях фінансових інститутів, що охоплюють не лише традиційну сферу діяльності — кредитування та депозитне обслуговування, а й займаються інвестиційним бізнесом, що потребує розв'язання проблеми єдиних валютних розрахунків з метою уникнення спекулятивних мотивів;

— під впливом потужних процесів приватизації та формування відповідної інфраструктури розширився ринок акціонерного капіталу;

— у сучасних умовах активізації руху капіталів виникли нові види інвестиційних паперів (сучасні варіанти ф'ючерсів, опціонів та інших вторинних і гібридних цінних паперів);

— на світовому фінансовому ринку активно діють нові інститути, що займаються фінансовим страхуванням і перерозподілом фінансового ринку (хаджеві фонди та ін.);

- на тлі загального послаблення ролі національних центральних банків збільшується роль посередників і спостерігається спекулятивний характер їх діяльності;

—- застосування фінансовими закладами сучасних мікроелектронних технологій забезпечує їм цілодобову роботу на світових біржах, що потребує посилення контролю за їх діяльністю в межах національних держав і в міжнародних масштабах.

Усі зазначені вище зміни процесу монетарної глобалізації мають позитивні й негативні ознаки. До останніх належать: більші можливості для спекуляцій на зміні курсів валют, акцій та інших фінансових активів; посилення нестабільності, що може призвести до серйозних наслідків для світової монетарної системи. Щоб пом'якшити наслідки виявів цих негативів, потрібно сприяти зростанню відкритості національних економік шляхом мобілізації зусиль міжнародних інститутів стосовно подолання криз, забезпечення прозорості фінансових операцій (з дотриманням комерційної таємниці), збільшенню нових факторів виробництва, інформаційних та інтелектуальних ресурсів.

Серед позитивних ознак вияву глобального монетаризму вирізняють: 1) зменшення циклічних коливань для країн-учасниць; 2) зростання ефективності спільної економічної політики; 3) можливість використовувати бюджетні фонди ЄС з метою вирівнювання економічного розвитку та реструктуризації відсталих секторів економіки; підтримка національної валюти за допомогою заходів спільної монетарної політики; 4) зменшення податкових і митних перешкод. Зрозуміло, що для їх реалізації слід створити багаторівневу узгоджену управлінську структуру національних і глобальних ланок, яка б узгоджувала інтереси суб'єктів різних рівнів, попереджувала негативний вплив глобалізаційних явищ. Особливо це актуально для країн, які прямують до ринкової економіки.

Інший важливий аспект глобального монетаризму — розвиток концепції світових грошей і валютних відносин. За роки дискусій було напрацьовано багато різних пропозицій стосовно реформи міжнародної валютної системи (табл. 11.8).

У нинішніх умовах нестабільності валютних курсів, на думку М. Фрідмена, з метою забезпечення пристосування економіки окремих країн до умов світового ринку автоматично підтримувати рівновагу платіжних балансів можна шляхом ринкового курсоутворення — орієнтація на гнучкі під впливом попиту і пропозиції обмінні курси валюти. Цю тезу він відстоює з 1953 р. Як вважає автор монетаристської доктрини, ринок набагато ліпше виконає роботу валютної спекуляції, ніж уряд. У міру з'ясування практичної обмеженості національних засобів валютного регулювання і вичерпання можливостей маніпулювання міжнародною ліквідністю ідея гнучких курсів набувала життєвості. її підтримували Дж. Мід (Велика Британія), А. Мюллер-Армак, Л. Ерхард (ФРН): із середини 70-х років практично всі провідні валюти порівнюються за гнучкими курсами. Головна їх аргументація полягала в тому, що країнам, пов'язаним жорсткими обмеженнями цін і заробітної плати, гнучкі курси потрібні для підтримки як внутрішнього, так і зовнішнього балансів.

Спочатку це деякою мірою сприяло послабленню нагромадженого в міжнародних валютних відносинах напруження. Проте вже в наступному десятиріччі виявилося, що система гнучких курсів недостатньо ефективна як автоматичний регулятор платіжних балансів, не забезпечує їх стійкої рівноваги.

Таблиця 11.8. Пропозиції щодо реформи міжнародної валютної системи

Напрями та підходи економічної думки

Автори

Зміст пропозицій

Ортодоксальне кейнсіанство

А. Хансен (Гарвардський університет, Національне управління з планування ресурсів США)

Активна макроекономічна політика в межах міжнародних угод: компенсаційна програма податково-бюджетної політики і міжнародна кредитна політика. Посилення механізму адаптації на основі великої гнучкості курсу для усіх країн за винятком найбільших. Попередження депресій на основі співробітництва

Неокейнсіанство

П. Самуельсон і Р. Солоу (Массачусетський технологічний інститут), Д. Діллон (Міністерство фінансів США)

Збереження діючих систем фіксованих курсів, жорсткість прямого контролю цін і заробітної плати, зовнішньоторговельних обмежень

Підхід теорії "ключової валюти"

Дж. Вільям (Гарвардський університет)

Мультидевізний стандарт — декілька незабезпечених засобів ключових валют виконують роль номінального "якоря" для валют інших країн. Стабільність валютної системи підтримується на підставі координації національних грошово-кредитних політик і взаємних схем міжнародного кредитування

Товарний резервний стандарт

Ф. Грем (Принстонський університет)

Реалізація товарного стандарту і створення "Федеральної резервної корпорації" з метою емісії товарної резервної валюти, стосовно якої інші країни фіксують обмінні курси своїх валют. На внутрішньому ринку центральний банк здійснюватиме таргетування грошової пропозиції. Стабільність і розвиток міжнародної валютної системи підтримуватимуться за допомогою "ефектів демонстрації"

Чиказька школа

М. Фрідмен, Г. Джонсон і Г. Саймон (Чиказький і Лондонський університети)

Плаваючий курс, повна лібералізація валютного ринку і зовнішньої торгівлі. Мінімальне втручання держави в ринкову економіку. Введення правил грошово-кредитної і податково-бюджетної політики для стабільної та передбачуваної державної політики

Підхід "розширення міжнародної ліквідності"

Р. Гріффін (Єльський університет), Р. Руза (Американська фінансова асоціація), П. Якобсон (МВФ) та ін.

Збереження міжнародної системи фіксації курсів, перетворення МВФ на світовий центральний банк, конвертація міжнародних резервів в універсальну валюту

Австрійська школа

Ф. фон Хайєк, Л. фон Мізес, М. Ротбард, Г. Хазлітт, В. Рьопке

Введення товарного стандарту (ф. фон Хайєк), повернення до золотого забезпечення і вільна банківська діяльність (Л. фон Мізес), відновлення класичного золотого монометалізму (М. Ротбард), створення міжнародних грошей і міжнародної валютної конституції (Г. Хазлітт і В. Рьопке)

Еклектичний підхід "Групи Белладжіо"

Ф. Махлуп, Р. Гріффін, У. Феллнер та ін.

Загальне підвищення гнучкості обмінних курсів валют, зняття цінових і зовнішньоторговельних обмежень

Оптимальна "валютна зона"

Р. Манделл (МВФ)

Відновлення золотого стандарту або як альтернатива формування зон із високою фінансовою інтеграцією та спільною валютою, зокрема створення єдиної європейської валюти. Координація економічної політики у валютних союзах

Для гнучких валютних курсів характерні різкі, несподівані коливання, зумовлені здебільшого угодами валютних гравців, які спричинені виключно спекулятивними мотивами, а також цілеспрямованою дією урядів, що намагаються досягти конкурентних переваг для своїх країн. На мікрорівні внаслідок нестійкості обмінних курсів багаторазово збільшується ризик валютних втрат, ускладнюються міжнародні порівняння вартості факторів виробництва. Такі явища створюють значні перешкоди для підприємницької діяльності, інвестиційного процесу. На макроекономічному рівні зростання валютних курсів може зумовити інфляційні імпульси, провокуючи порушення рівноваги платіжного балансу. Отже, вони можуть мати негативні наслідки як для внутрішньої економіки країни, так і для міжнародних економічних відносин. Але, на думку неокласиків, процесу глобалізації, в якому найбільшого значення вони надають рівневі макроекономіки, відповідають саме національні гроші. Висування деяких із них на роль міжнародних валют має відбуватися виключно шляхом природного відбору, що здійснюють у процесі активізації економіки агенти зовнішньополітичних угод. У найрадикальнішому варіанті подібної позиції дотримувався М. Фрідмен, який активно виступав проти створення і розширення наднаціональних організацій та зміни національних валют якою-небудь колективною "технократичною і бездумною" грошовою одиницею.

Криза 2008—2009 рр
Розділ 12. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ В УМОВАХ РАДЯНСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ ТА ЙОГО ТРАКТУВАННЯ В ЕКОНОМІЧНІЙ ДУМЦІ
12.1. Виникнення економіки державного соціалізму в Україні
Встановлення робітничого контролю
Націоналізація
Політика "воєнного комунізму"
Нова економічна політика
Згортання НЕПу і формування командної економіки
12.2. Економічні проблеми розвитку України у період 40-х років XX ст.
Післявоєнна економіка
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru