Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Фрідріх фон Візер (1851-1926)

Професор політекономії Віденського університету

Основний твір - "Витоки і основні закони господарської цінності" (1884)

Методологія.

Серед представників австрійської школи Візер виділяється, в першу чергу, тим, що вперше здійснює спробу пов'язати між собою теорії витрат виробництва і граничної корисності шляхом застосування останньої до пояснення процесу ціноутворення виробничих факторів. Для досягнення поставленої мети вчений використовує принцип граничних прирощень і формує теорію, в якій встановлюється зв'язок між благом і суб'єктивною оцінкою споживача, а також визначається внесок факторів на основі об'єктивних умов виробництва. Тим самим, Візер розробляє загальні положення про раціональне використання виробничих ресурсів і виходить на поняття альтернативних витрат.

Здійснюючи пропаганду, удосконалення й популяризацію основних ідей австрійської школи, Візер вводить до наукового обігу такі відомі сучасникам терміни, як "гранична корисність", "вмінення", "закони Госсена".

Теорія цінності.

Візер розглядає граничну корисність як цінність окремих екземплярів блага і досліджує її динаміку. "Цінність (у розумінні граничної корисності) виникає у результаті суміщення двох елементів - позитивного і негативного. Це складена величина, вірніше, різниця двох величин.... Позитивний елемент - це насолода, яку отримують від корисності благ. Всякий приріст корисності, що базується на купівлі нового блага, є бажаним"4. "Негативний елемент витікає із байдужості, яку люди за своєю природою відчувають до благ. Лише за примусом ми переносимо значення корисності на благо, процес перенесення має перебороти відомий опір, інтенсивність якого змінюється під впливом обставин. Чим більшою є необхідність, тим швидше і міцніше ми тримаємося за блага, тим меншим буде наш опір: він зовсім переборюється, коли необхідність підіймається до найвищої точки, і ми ідентифікуємо долю благ зі своєю власною долею і в їхній втраті вбачаємо нашу власну загибель"5. Величина негативного елемента, на думку Візера, збільшується при зростанні запасу благ.

Таким чином, робить висновок вчений, рух цінності не завжди відбувається паралельно руху корисності. Спочатку із зростанням запасу блага, його цінність, рівно як і корисність, також зростає. Потім цінність запасу перестає зростати, у той час як його корисність продовжує своє зростання. Сама ж величина корисності може бути визначеною шляхом множення граничної корисності останньої одиниці блага на число одиниць, з яких складається запас.

Теорія вмінення.

Виробництво певних благ вимагає спільної участі декількох виробничих факторів. Для виділення частки участі кожного з них у процесі створення готового продукту Візер пропонує вивчення результативності різних комбінацій цих факторів. Він припускає наявність трьох факторів виробництва (х, у, і) і, відповідно, трьох виробничих процесів, в яких ці фактори приймають участь у різних комбінаціях. Якщо допустити, що результати цих процесів можуть бути виражені у вигляді наступних рівнянь:

то на їх основі можна визначити, що:

Розмір участі фактора визначається "граничним виробничим внеском", тобто мінімальним економічно обґрунтованим внеском виробничого фактора. Останній вимірюється граничним продуктом, який формується на основі виробленого за допомогою даного фактора блага з найменшою граничною корисністю. Тобто, із великої кількості споживчих благ, що були вироблені за допомогою певного фактора виробництва, виділяється благо з найменшою граничною корисністю. Саме воно і вважається граничним продуктом виробничого фактора.

На основі цього вчений формує положення, яке надалі отримало назву "закону Візера": гранична корисність граничного продукту зумовлює ціну виробничого блага, яке застосовувалось при його створенні, і відповідну частину витрат виробництва. Останні, у свою чергу, визначають корисності інших, "неграничних" споживчих продуктів, вироблених із вказаного блага.

На основі даного закону Візеру вдалося сформувати нове розуміння витрат виробництва, відоме під назвою "альтернативних витрат". їх Візер називає витратами, що не були здійснені внаслідок того, що ресурси були використані для виробництва інших благ.