Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983)

Англійський економіст і громадський діяч, член Британської академії, професор Кембриджського університету

Основні твори - "Економічна теорія недосконалої конкуренції" (1933), "Нагромадження капіталу" (1956)

Дж. Робінсон досліджувала проблеми зрушень у механізмі ринкової конкуренції, монополізації ринків, механізму монополістичного ціноутворення. Для Робінсон монополія є явищем не тільки ринку, а й концентрованого виробництва. Концентрацію ж виробництва вона пов'язувала з економією на масштабах. Порівнюючи поведінку компаній в умовах досконалої і недосконалої конкуренції, Робінсон показала, що великі компанії мають можливість продавати свою продукцію за вищими цінами, ніж за умов досконалої конкуренції.

Робінсон ввела в економічну теорію поняття "дискримінація". Мова йде про сегментацію ринку монополією на основі врахування різної еластичності попиту по ціні у різних категорій споживачів; маневрування цінами однакових товарів для різних груп споживачів та на географічно відокремлених ринках. "Золоте правило" монопольної політики цінової дискримінації полягає в тому, що найвища ціна встановлюється там, де попит слабо еластичний, а найнижча - на ринках з високою еластичністю попиту.

Аналізуючи поведінку монополій, Робінсон намагається оцінити доцільність цінової дискримінації для суспільства. На її думку, з одного боку, монополія, яка використовує дискримінацію в цінах у порівнянні з монополією, що не практикує такої поведінки, схильна підвищувати обсяги виробництва. З іншого боку, цінова дискримінація, зберігаючи монопольно високі ціни, веде до неефективного розподілу і недовикористання ресурсів. Загалом, монополізація виробництва, на думку Робінсон, в будь-якому випадку справляє негативний вплив на розподіл багатства між людьми.

Критичне ставлення до монополізації економіки є притаманним і теорії монопсонії. Наслідки монопсонії Робінсон аналізує на прикладі ринку праці, коли велика фірма (монопсоніст) купує послуги праці неорганізованих робітників. В цьому випадку монопсоніст нав'язує останнім умови угоди, за яких реальна заробітна плата може бути нижчою за граничний продукт праці робітника. На думку Робінсон, це є ніщо інше, як експлуатація праці. Факторами, що протидіють експлуатації, вона вважала законодавство про мінімальну заробітну плату і політику профспілок.

В теорії нагромадження капіталу Робінсон зробила спробу синтезувати фактори, що впливають на довгострокове зростання економіки

- співвідношення прибутку і заробітної плати, обсяг капіталу і характер технічного прогресу, ступінь монополізації в економіки, зростання народонаселення тощо, а також визначити причини відхилень від сталого зростання.

Робінсон формулює ідеальні умови сталого економічного розвитку

- умови "золотого століття". Найважливіші з них: нейтральний технічний прогрес, в умовах якого продуктивність праці, заробітна плата одного робітника і капіталоозброєність праці підвищуються в однаковій пропорції, а норма прибутку залишається постійною; гнучкість і рухливість реальної заробітної плати. Остання має підвищуватися разом із зростанням обсягів виробництва на душу населення; вільна конкуренція, як обов'язкова умова такого зростання заробітної плати; накопичення капіталу в умовах золотого століття залежить тільки від темпів технічного прогресу і приросту зайнятого населення.

Робінсон вважає, що порушення цих умов є причиною нестабільного розвитку капіталізму. На думку Робінсон, існують оптимальні темпи нагромадження капіталу, при якому зростання ефективного попиту відповідає зростанню обсягів виробництва. Занадто високі темпи нагромадження обумовлюють надмірно високу частку прибутку в доході і низьку частку найманої праці. В цьому випадку розвиваються інфляційні процеси, знижується рівень життя робітників, що спонукає їх боротися за підвищення грошової заробітної плати. Занадто низький темп нагромадження призведе до зниження норми і частки прибутку і тим самим зменшить стимули для економічного зростання і сприятиме стагнації.