Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Джон Роджерс Коммонс (1862-1945)

Професор Вісконсинського університету

Основні твори - "Правові основи капіталізму" (1924), "Інституціональна економічна теорія" (1934), "Економіка колективних дій" (1951)

У роботах Коммонса започатковано соціально-правовий напрям інституціоналізму. Економічні погляди Коммонса багато в чому були визначені його політичними переконаннями, які наближалися до ідеології та практики американського тред-юніонізму.

Теорія колективних дій.

Коммонс досліджує дії колективних інститутів, таких як сім'я, промислові корпорації, торгові об'єднання, тредюніони, держава. Покращення становища робочого класу він пов'язував з посиленням тред-юніонів та соціальними реформами. Тред-юніони перетворилися на невід'ємну складову розвинутого промислового суспільства, що вимусило підприємців налагодити з ними нормальні доброзичливі стосунки. Досягнення компромісу між капіталом і організованою працею можливе у разі створення уряду, який контролюється суспільною думкою та захищає інтереси капіталістів і робочих одночасно. Досягнення компромісу можливе тільки через колективні дії усіх зацікавлених сторін, удосконалення правових і юридичних норм.

Теорія трансакцій.

Відносини між капіталістами і робітниками, підприємцями та тред-юніонами Коммонс уявляв як юридичну угоду - трансакцію рівноправних сторін, укладену у відповідності із законами. В основі будь-якої трансакції знаходиться відчуження - привласнення прав власності та свобод, для чого потрібна взаємна згода сторін. Необхідною умовою трансакції є привласнення блага однією стороною та отримання контрагентом цінності не меншої, ніж та, яку має річ, що він обмінює.

Трансакційний процес дозволяє встановити "розумну цінність" виконання умов трансакції. Через юридичне врегулювання правил, за якими здійснюється трансакція, можуть бути усунуті всі внутрішні непорозуміння та конфлікти. Відповідно, загострення соціальних суперечностей в суспільстві Коммонс пояснював недоліками механізму юридичного врегулювання конфліктів, а їх вирішення пов'язував з можливостями трансакційного аналізу.

Лідером емпіричного напрямку класичного інституціоналізму був учень Веблена, відомий дослідник циклічних явищ в економіці, професор Колумбійського університету Уеслі Мітчелл (1874-1948). Певний час він очолював Національне бюро економічних досліджень США. Використовуючи математику і статистику, Мітчелл розрахував тривалість "малих" і "великих" циклів, сконструював модель безкризового розвитку економіки. Особливістю досліджень Мітчелла було використання величезного обсягу статистичного матеріалу, який відображав стан національного господарства країни. Обробка цих даних, представлених у вигляді динамічних рядів натуральних і вартісних показників, отримала назву "аналізу динамічних рядів".

Мітчелл вважав суспільну психологію, традиції та звичаї основними чинниками, що впливають на економічні явища та людську поведінку. Він підтримав критику Вебленом моделі раціонального гедоніста та розвинув його ідеї щодо підвалин реальної поведінки людини в економіці за допомогою статистичного аналізу.

У ціновому механізмі Мітчелл вбачав не дію законів попиту і пропозиції, а суперечливі мотиви людської поведінки. Розуміючи, що підприємці в своїй діяльності намагаються не задовольняти суспільні потреби, а отримати прибуток, Мітчелл виправдовував їх поведінку, оскільки вважав ії обумовленою існуючими інститутами, державою та власністю.