Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - Богдан-Зиновій Хмельницький (1595-1657)

Православний монах, духовний письменник, публіцист

Основні твори - "Про єдність церкви Божої" (1577), "Книжиця" (1588), "Апокрисис" (1598), "Послание ко всем в лядской земле живущим"

Вишенський вважав, що будь-яке багатство, яким володіють пани й духовенство і яке вони "пожирають", створене "працею й потом" кріпаків. Описав основні форми привласнення результатів праці селян і ремісників: панщину, оброк, податі, торговельний та лихварський прибуток. Критикуючи феодально-кріпосницький устрій та існуючу фільваркову систему, особливо так звану духовну кабалу церкви, що сама перетворилася на феодальний маєток, Вишенський наголошував, що одночасно зі зростанням багатства й розкошів панів, шляхти, торговців посилюються злигодні кріпаків, бідняків. Він стверджував, що майново-соціальна нерівність людей походить не від природи і не від Бога, а від земних несправедливостей.

В середині XVI ст. в Нижньому Подніпров'ї козаки заснували Запорізьку Січ, яка стала центральним осередком боротьби українського народу проти іноземного поневолення, праосновою нової української держави. На цих землях формувалося козацьке землеволодіння. Селяни були вільними. Основною формою землеволодіння середнього козака був хутір. При хутірних були "всякі пожитки" - луги, ниви, пасовища, пасіки, ліси. Козаки опановували необжиті землі, випалювали ліси, засновували слобідки, хутори. Багаті козаки, окрім землеробства і тваринництва, займалися різним промислом, ремеслом.

У 1648 році гетьманом Запорізького війська був вибраний Богдан Хмельницький. Під його проводом було здобуто перемогу у Визвольній війні 1648-1654 рр. та створено Українську Козацьку Державу.

Богдан-Зиновій Хмельницький (1595-1657)

Гетьман, видатний державний діяч, фундатор і будівничий Української Козацької Держави

Для економічних поглядів і політики Хмельницького характерна меркантилістська спрямованість - підтримка вітчизняної торгівлі, заохочення експорту та обмеження імпорту товарів, охорона купецьких прав, товарів і майна торговців, надання їм певних пільг (користування міським інвентарем, спорудами, дозвіл будувати нові споруди та торговельні приміщення, звільнення від сплати місцевих податків та внутрішніх торговельних мит). За часів Хмельницького державна влада підтримувала розвиток промисловості, перш за все, оборонної, та міських ремесел. За його ініціативою створено козацьку старшину, яка згодом перетворилася на українське дворянство, від влади феодалів звільнено міщанство, міста отримали право на самоуправління. З одного боку, Хмельницький намагався зберегти світські та церковні маєтки, а з іншого, - сприяв розвитку козацького та селянського господарства ринкового типу.

Безпосереднім продовженням реформаторських зусиль та ідей Хмельницького стали "Пакти і конституції законів і вольностей Війська Запорізького" (Конституція) Пилипа Орлика (1672-1742).

Конституція містить положення про захист приватної власності, недопущення обезземелювання рядових козаків та концентрації землі в руках старшин. Передбачено ревізію земельного майна козацьких старшин, скасування ненависних народові державних монополій, оренди, відкупів, інших економічних обов'язків, окремих видів податків.

Вперше було відокремлено державний скарб від гетьманського та передано його у розпорядження генерального підскарбія: "належить на розсуд Гетьмана при публічній згоді обрати Генерального скарбника, мужа видатного, заслуженого, багатого і прямодушного, який взяв би під свою опіку державну скарбницю, відав би млинами і всіма прибутками і дбав би про них не для власної, а для загальної потреби, враховуючи думку Гетьмана".

У 1654 році Україна увійшла до складу Російської держави на правах самостійної держави-автономії. Галичина залишилася в Речі Посполитій, Північна Буковина належала Молдавському князівству, Закарпаття - Угорщині. У другій половині XVII і в XVIII сторіччі господарський розвиток українських земель визначався переважно економічними системами Речі Посполитої і Росії. Швидке зростання поміщицького землеволодіння магнатів і козацьких старшин супроводжувалося збільшенням кількості безземельних та малоземельних селян, використання найманої робочої сили. Як на Лівобережній, так і на Правобережній Україні в промисловості (була представлена ремеслами і промислами) на зміну цеховому виробництву прийшла мануфактура, в якій разом з вільнонайманою працею застосовувалася і праця кріпосних. Масовий вихід збіднілого населення на заробітки свідчив про початок формування ринку робочої сили. Посилювалися ринкові зв'язки між населеними пунктами, регіонами, між Лівобережною Україною, Слобожанщиною, Північним Причорномор'ям, Західною і Правобережною Україною, зростала кількість ярмарків. Особливу групу торговців складали чумаки. З'явилися спекулянти і перекупники. Зароджується національна буржуазія.

Зазначені соціально-економічні реалії були в центрі уваги Г. Грабянки, С. Величка, Ф. Прокоповича та інших українських мислителів, державних діячів та церковнослужителів.

В "Літопису Самовидавця" засуджується закріпачення та знедолення селянства, посполитство, примусове ополячування й окатоличування, насадження унії, заборона українських шкіл, обмеження українців у інших правах. Автор літопису вважає, що життя народу погіршується в міру збагачення та посилення впливу гетьманів та старшин, поширення їхніх чисельних оренд. В той же час, він негативно ставився до відкритої збройної боротьби народних мас проти своїх гнобителів, виступав за пом'якшення суспільних суперечностей, помірковані дії та "соціальну гармонію".