Історія економічних вчень - Тарасевич В.М. - 8.2. Економічна думка України XIX - початку XX ст.

З першої половини XIX ст. економічний розвиток українських земель характеризувався промисловим переворотом, занепадом феодально-кріпосницької системи господарювання та кріпосницької мануфактури, поширенням товарно-грошових відносин і проникненням капіталістичних відносин в сільське господарство, руйнуванням селянських господарств, поглибленням розшарування селянства і подальшим використанням вільнонайманої праці й машин, поступовим формуванням класів капіталістів і найманих робітників. Реальна соціально-економічна багатоукладність економіки, взаємодія різних соціальних прошарків визначала розвиток відповідних їх інтересам економічних ідей, концепцій і теорій.

Представники дворянсько-ліберальної думки виражали інтереси не тільки прогресивних дворян, а й селян - кріпаків.

Василь Каразін (1773-1842) - засновник Харківського університету, - був прихильником "прусського" шляху розвитку сільського господарства, не пропонував ліквідувати поміщицьке володіння землею, але виступав проти зловживань поміщиків і висував проекти реформування аграрних відносин, деякі з яких втілював у власному маєтку у Харківській губернії. Він вважав прогресивною інтенсифікацію землеробства, вдосконалення методів обробки землі, використання сільськогосподарської техніки, перехід від трипільної до багатопільної системи.

Каразін вважав, що головною причиною відставання України від європейських держав є однобічний аграрний розвиток. Саме тому пропонував форсованими темпами розбудовувати промисловість шляхом прийняття державою відповідних законів, надання власникам фабрик певних привілеїв, залучення до промисловості іноземного підприємницького капіталу, акціонування підприємств.

Дмитро Журавський (1810-1856) - видатний економіст і статистик, - на основі ґрунтовних економіко-статистичних досліджень визначив породжену кріпацтвом бідність селян головною причиною низького рівня розвитку сільського господарства та промисловості. Пропонував розвивати крупну промисловість за державні кошти, зняти бюрократичні перепони для дрібної промисловості, фінансово відокремити селянське господарство від поміщицького.

Журавський висунув проект поступового визволення селян від кріпосної залежності на основі договірних відносин між селянами та поміщиками.

Михайло Балудянський (Балуг'янський) (1769-1847) - професор кафедри політичної економії Головного педагогічного інституту, згодом - ректор Санкт-Петербурзького університету, - автор численних проектів, записок з адміністративного права, фінансів, аграрних відносин, місцевого управління і наукових праць багатьма мовами (наприклад, "Про національне багатство. Теорія Адама Сміта"), багато з яких з міркувань цензури не було опубліковано і зберігаються в архівах у вигляді рукописів.

Викладання політичної економії Балудянський не зводив до вчення про державне господарство і економічну політику, як це було тоді прийнято. Він вивчав систему меркантилістів, фізіократів і А. Сміта, визначав їх теоретичні засади й причини формування. Критично проаналізувавши економічні погляди меркантилістів та фізіократів, Балудянський свої власні погляди будує на основі теорії Адама Сміта, визначає джерела багатства нації, роль поділу праці, обміну, грошей в становленні вільної економіки капіталістичного типу на основі невтручання держави в економічне життя. Він був противником кріпацтва і виступав за звільнення селян, вважав найдоцільнішим передачу селянам землі на відкуп або в оренду з правом спадковості, що відповідало прогресивній капіталізації сільського господарства.

Йозеф Ланг (1775-1819) - юрист, перший викладач політичної економії в Харківському університеті, - в своїй праці "Про вищий принцип політичної економії" (1807 p.), розвиваючи ідеї "Економічної таблиці" Ф. Кене, поділив економіку на сільськогосподарський, промисловий і грошовий сектори та аналізував їх за допомогою простих лінійних рівнянь та цифрових прикладів, створюючи так звані національні баланси. Ланг запропонував статичну модель національної економічної рівноваги. В "Основних напрямках політичної арифметики" поглибив свою модель макроекономічного кругообігу, виділяючи нові сектори - сільськогосподарський, промисловий та служилий. Між ними вирізняв потоки продуктів та послуг та дослідив зв'язок трьох балансів у вигляді системи лінійних рівнянь. В роботі "Що є гроші?" він висунув ідею матричних таблиць, яка на початку 70-х pp. XX ст. стала основою таблиць "Фондові потоки" - Flow of Funds (FOF) та "Матриці соціальних рахунків" - Social Account Matrices (SAM).

Прихильники ліберально-буржуазної думки виражали інтереси дрібної та крупної буржуазії, що зароджувалася. Осередками такої думки були громади та журнал "Основи".

Громади виникли спочатку в Києві, Чернігові та Полтаві, об'єднавши університетських викладачів, вчителів, письменників, урядовців. Вони займалися переважно науковою й видавничою справою, культурно-освітньою діяльністю. Відмежовуючись від революційного руху, вони сприяли розвитку національної культури на засадах релігії та сімейної моралі. Політичні прагнення були обмежені ідеєю федеративного державного устрою за національною ознакою.

На сторінках журналу дискутувалися проблеми пореформеного аграрного розвитку, нових форм панщини, поліпшення становища селянства шляхом перерозподілу податків, регулювання відносин найму на рівні європейських форм робітничого законодавства, організації акціонерних компаній та їх вплив на становище робітничого класу й селянства.

Активні діячі громад Володимир Бєлозерський (1825-1899), Микола Костомаров (1817-1885), Олександр Кістяковський (1833- 1885) та інші вважали реформу 1861 р. необхідною, але половинчастою, тому що скасовувалося лише кріпосне право поміщика над селянами, а залишилося кріпосне право самодержавця над населенням, яке треба скасувати конституційно. Для забезпечення швидкого капіталістичного розвитку обґрунтовували необхідність урядової децентралізації та народної централізації шляхом передачі частини повноважень губерніям, підтримки промислових акціонерних компаній та державного фінансування будівництва шляхів сполучення.

Економічні погляди революційної та радикальної демократії найбільш повно представлено в роботах М. Драгоманова та С. Подолинського.