Основи економічної теорії - Крупка М.І. - Ціноутворення на ринку праці

Заробітна плата - це основний вид доходу. Для більшості домогосподарств вона є головним джерелом формування їх бюджетів. У розвинутих країнах на заробітну плату припадає переважна частка національного доходу. Заробітна плата - це ціна або винагорода, яку виплачують найманому працівникові за використання його робочої сили. Цей особливий вид ціни ще називають ставкою заробітної плати. Вивчаючи заробітну плату, необхідно аналізувати як механізм установлення її ставок, так і її динаміку.

Механізм визначення ставок заробітної плати неоднаковий для різних моделей економічної системи. Для командної економіки, що існувала в Україні до початку 90-х років, характерним було встановлення ставок заробітної плати неринковим способом. На той час заробітна плата та працевлаштування суворо контролювалися. Зарплата встановлювалася згідно з тарифною системою. На додаток до тарифів, які визначалися централізовано в Москві, існували ще й премії, що їх нараховували й видавали працівникам підприємства. Тарифні ставки встановлювали згідно з рівнем кваліфікації працівників. Існувала мінімальна тарифна ставка для працівників найнижчої кваліфікації, а також коефіцієнти, надбавки за старанність і наполегливість у роботі. Централізоване визначення ставок заробітної плати породжувало "зрівнялівку" в оплаті праці, а відтак, і в споживанні.

Різниця в заробітках кваліфікованих і некваліфікованих працівників була невеликою. Все це пригнічувало стимули працівників до високоефективної праці, що проявилося в низьких темпах зростання ефективності виробництва.

В ринковій економіці ставки заробітної плати встановлюються переважно ринковим механізмом, хоч на них здійснюють вплив і неринкові сили, про що буде сказано далі. Заробітна плата виступає тут як один із видів ціни, що встановлюється під впливом попиту та пропозиції на ринку праці.

Щоб дати кількісну характеристику заробітної плати, слід знати її ставки в одиницю часу: за годину, день, тиждень тощо. А для цього необхідно знати кількість годин відпрацьованих робітником за день, тиждень, місяць. Зароблена працівником платня виплачується йому у вигляді певної суми грошей, що становить номінальну заробітну плату. Купівельна спроможність останньої залежить від рівня цін тих товарів і послуг, на які вона витрачатиметься. Чим вищі будуть ціни, тим менше відповідних благ зможе придбати людина за свою зарплату. Через те, поряд із номінальною в економіці виділяють також реальну заробітну плату, тобто ту кількість товарів і послуг, котру можна придбати за номінальну зарплату. Реальну зарплату можна обчислити, поділивши номінальну заробітну плату на рівень цін. Номінальна і реальна заробітна плата можуть змінюватися як в одному, так і в різних напрямах. У 90-х роках номінальна заробітна плата в Україні зростала надзвичайно високими темпами, водночас реальна заробітна плата помітно знизилася, оскільки ціни споживчих товарів та послуг зростали значно швидше, ніж номінальна заробітна плата. У 1999 р. рівень реальної заробітної плати становив близько 31% від показника 1990 р.

Реальну заробітну плату в окремих країнах, регіонах, різних сферах зайнятості порівнюють на основі показника середньої заробітної плати. Середня номінальна заробітна плата в Україні у 1999 р. становила близько 190 грн. на місяць. Як видно з табл. 4, середні ставки заробітної плати істотно відрізняються в різних країнах.

У ринковій економіці, як вже наголошувалося, заробітна плата - це ціна, що виплачується за використання праці. Отже, як і ціну будь-якого іншого товару, її можна досліджувати за допомогою "старих наших знайомих" - попиту І

Таблиця 4. Середня заробітна плата в деяких країнах світу

пропозиції. Розглянемо, як формуються попит і пропозиція на ринку праці, що належить до ринків факторів виробництва або ресурсних ринків.

Ринок пращ як і будь-який інший вид ринку, має такі основні характеристики: суб'єкти ринку, що визначають попит та пропозицію; ринкові посередники; ринкова ціна; конкуренція. Його функціонування узгоджується з вимогами відомих нам законів попиту та пропозиції. Водночас цей вид ринку є специфічним порівняно з іншими його видами. Виділимо найважливіші його особливості.

1. Ринок праці належить до ресурсних ринків, а отже, має своєрідних суб'єктів порівняно з ринками споживчих товарів. Продавцями послуг праці є домогосподарства, дієздатне населення, а основними покупцями виступають фірми та урядові інституції.

2. Важливу роль на ринках праці відіграють профспілки, асоціації виробників, а також держава, котра втручається у взаємовідносини між працею та капіталом.

3. Заробітна плата є таким видом ціни, котрий зачіпає життєві інтереси більшості людей. Зниження її рівня, як правило, викликає певну соціальну напругу в суспільстві.

4. Попит на працю, як і на будь-які інші види економічних ресурсів, є похідним попитом. Він залежить значною мірою від попиту на ті блага, які виробляють за допомогою праці.

5. Робоча сила - це специфічний ресурс. Оскільки в дослідженнях ринків праці йдеться про людей із плоті і крові, а не про товари із пластмаси і металу, необхідно брати до уваги те, що люди прагнуть надійності й стабільності, вони хочуть мати стабільну, достатню для прожиття заробітну плату.

Перелічені особливості ринку праці виявляються через попит і пропозицію праці, а отже, і в ціні - заробітній платі.

Фірми наймають робочу силу з метою отримання прибутку. Чим більше в одиницю часу праця створює продукту, тобто чим вищою є продуктивність праці, тим більшим, за інших рівних умов, буде прибуток фірми. Тому попит на працю залежить від рівня її продуктивності. Простежується закономірність: чим вища продуктивність праці, тим вищий попит на неї. У свою чергу, якщо сукупна пропозиція праці в межах національної економіки є незмінною, а попит на неї зростає, то має підвищуватися і середній рівень реальної заробітної плати. Основна причина того, чому існують значні відмінності у рівнях середньої заробітної плати між країнами (про що свідчать дані табл. 4),- це різниця в рівнях продуктивності праці між ними. Із табл. 5 випливає, що динаміка заробітної плати значною мірою визначається темпами зростання продуктивності праці.

Таблиця 5. Зростання продуктивності і заробітної плати у деяких країнах світу *

* Зростання продуктивності тут визначається як середньорічні темпи приросту валового національного продукту на душу населення з 1980 по 1992 р. Зростання заробітної плати визначається як середньорічні темпи приросту заробітної плати на одного працівника у промисловості з 1980 по 1991 р.

Причини падіння темпів зростання продуктивності праці можна згрупувати за двома рівнями: макрорівнем та мікрорівнем, як це зроблено у табл. 6. Ретельне їх вивчення дозволить краще зрозуміти, чому в Україні продуктивність праці є низькою порівняно з розвинутими країнами та чому у нас низький середній рівень заробітної плати, який до того ж упродовж 90-х років значно впав. У табл. 6 "зірочкою" виділені причини, які найбільше впливали на негативну динаміку продуктивності праці в Україні. У 90-х роках в Україні простежувалося не зменшення темпів зростання продуктивності праці, а абсолютне зниження ЇЇ рівня порівняно з досягнутим раніше. Це, а також деякі інші причини, і зумовило різке падіння середньої реальної заробітної плати в нашій економіці в цей період.

Таблиця 6. Причини падіння темпів зростання продуктивності праці

Індивідуальний попит окремої фірми на робочу силу можна зобразити графічно за допомогою кривої індивідуального попиту. Вона показує, як змінюється потрібна фірмі кількість праці у разі зміни ставки заробітної плати за інших однакових умов, що впливають на попит на працю. Крива а на рис. 2 - це крива попиту окремої фірми на працю. Вона збігається з кривою граничного продукту праці у грошовому виразі (МRP1). Для визначення кількості людино-днів праці, потрібних фірмі за будь-якої заробітної плати, потрібно лише взяти ставку, яка відповідає вибраній нами заробітній платі на вертикальній осі, і за допомогою кривої іі буде виявлено відповідну їй кількість людино-днів, що відкладається по горизонтальній осі.

Існує обернена залежність між заробітною платою і кількістю найманих робітників. Криві попиту на працю так само як і криві попиту на будь-який інший ресурс мають спадний нахил, що зумовлено дією закону спадної віддачі, про що вже йшлося у попередній темі.

Поряд із попитом на працю для окремої фірми в економіці виділяють галузевий та ринковий попит на робочу силу. Галузевий

Рис. 2. Крива попиту на працю для окремої фірми

Попит на робочу силу - це сума величин попиту на неї окремих фірм певної галузі за кожним можливим рівнем ціни праці. У свою чергу ринковий попит на робочу силу є сумою обсягів попиту на робочу силу певного виду усіх галузей за кожним можливим рівнем ціни такої праці. Наприклад, ринковий попит на некваліфіковану працю в якомусь регіоні країни є сумою обсягів попиту фірм, які використовують цей вид праці.

Іншою ринковою силою, що впливає на ставки заробітної плати, є пропозиція праці. Як і попит, вона теж є динамічною стороною ринку праці і змінюється під впливом багатьох причин. В умовах досконалої конкуренції ринкова пропозиція робочої сили графічно зображується у вигляді кривої Би Що показує зростання кількості пропонованої праці у зв'язку з підвищенням ставок заробітної плати (рис. 3). Отже, крива ринкової пропозиції конкретного виду праці плавно підійматиметься, відображаючи той факт, що за відсутності безробіття фірми змушені платити вищі ставки заробітної плати, щоб найняти більшу кількість працівників. Чому? Тому що фірми повинні заохочувати додаткових робітників з інших галузей і місцевостей, з різних посад.

Загальна пропозиція праці в межах національної економіки залежить від трьох визначників: чисельності народонаселення; частини працездатних людей, які готові працювати; кількості годин, відпрацьованих кожним працівником. На кожен з них частково впливають економічні сили.

Народонаселення. Чисельність населення змінюється за розмірами, і на ці зміни деякою мірою впливають економічні сили. Наприклад, доведено, що коефіцієнт народжуваності і темп чистої імміграції (імміграція мінус еміграція) є вищими в період економічного піднесення. Проте багато змін у народонаселенні пояснюються позаекономічними факторами.

Робоча сила. Частку загального народонаселення чи деяких його груп, таких як чоловіки, жінки чи підлітки, які готові працю вати, називають коефіцієнтом участі групи у робочій силі. Цей коефіцієнт змінюється під дією багатьох чинників. Звичайно, зростання попиту на працю, а відтак і зростання заробітків,

Рис. 3. Крива ринкової пропозиції праці

тягнуть за собою збільшення частки народонаселення, схильного до праці. Адже коли попит на працю високий, більше заміжніх жінок і літніх людей входитимуть до складу робочої сили. І навпаки, робоча сила має тенденцію до зменшення, коли заробітки і попит на працю падають.

Відпрацьовані години. Ставка заробітної плати не тільки впливає на чисельність зайнятих, вона є також головним чинником, що визначає кількість відпрацьованих годин. Це пояснюється тим, що робітники обмінюють своє дозвілля на доходи. Відмовляючись від дозвілля для того, щоб працювати більше, вони отримують додатковий дохід, за який купують потрібні блага. Якщо це так, то робітників можна розглядати як своєрідних торговців, що обмінюють дозвілля на товари і послуги.

Підвищення ставки заробітної плати означає зміну у відносних цінах товарів та послуг і дозвілля. Товари та послуги стають дешевшими відносно дозвілля, оскільки за кожну відпрацьовану годину їх можна купити більше, ніж раніше. Зворотною стороною такої зміни є те, що дозвілля стає дорожчим відносно товарів і послуг, оскільки кожна година спожитого дозвілля є ціною (альтернативною вартістю) більшої кількості товарів і послуг, від яких доводиться відмовлятися.

Така зміна у відносних цінах зумовлює ефект доходу й ефект заміщення. Ефект заміщення у разі зростання заробітної плати спонукає робітника споживати більше відносно дешевих товарів та послуг і менше - відносно дорогого дозвілля, тобто обмінювати більше дозвілля на товари. Ефект доходу, однак, спонукає споживати більше як товарів та послуг, так і дозвілля.

В умовах досконалої конкуренції рівноважна ставка заробітної плати і рівноважний рівень зайнятості певного виду праці визначаються в точці перетину ринкових кривих попиту (DL) та пропозиції праці (Sl). На рис. 4 рівноважна ставка заробітної плати - PLi, а кількість найнятої праці Q|. За умов, коли на ринку праці проявляються монопольні сили, що обмежують дію сил конкуренції, ставка заробітної плати може відхилятися від рівноважного рівня в той чи інший бік. Монопольну силу може мати покупець робочої сили певного виду. Тоді економісти говорять, що ринок праці відповідає моделі мондпсонії. Монопсонічна влада може бути повною, якщо одна велика фірма є єдиним покупцем на конкретному ринку праці. В інших випадках на ринку праці може переважати олігопсонія. Вона є тоді, коли незначна кількість фірм у змозі наймати основну масу праці, що пропонується конкретним ринком.

Дослідження динаміки ставок заробітної плати на ринках праці, на яких проявляються монопсонічні сили, дали змогу економістам зробити такий висновок: за інших однакових умов монопсоніст максимізує свій прибуток шляхом найму меншої кількості робітників і при цьому виплачує ставку заробітної плати меншу, ніж в умовах конкуренції. Монопсоніст - наймач праці - вважає вигідним для себе зменшувати зайнятість, щоб знизити ставку заробітної плати, а відтак і витрати виробництва. Монопольна влада на конкретному ринку праці може проявлятися і з боку продавців робочої сили. Це відбувається тоді, коли в якійсь галузі утворюється потужна профспілка, здатна диктувати фірмам власні умови щодо рівня заробітної плати в галузі.

На практиці монопольні сили з боку покупців та продавців на конкретному ринку праці можуть накладатися, "тиснути" одна на одну. Тоді виникає ситуація, за якої монополія на одному боці ринку праці фактично усуває монопсонію на іншому його боці. Як наслідок, ставка заробітної плати на такому ринку може бути встановлена на рівні, близькому до рівноважного.

На ціну праці, поряд із покупцями та продавцями, впливає також уряд. Одним із прикладів державного втручання у ринок праці є мінімальна заробітна плата, механізм і методи встановлення якої були розроблені ще у 1928 р. Міжнародною організацією праці (МОП). Основною метою встановлення мінімальної заробітної плати, як зазначається в Рекомендації МОП № 135, є надання особам, які працюють за наймом, необхідного соціального захисту щодо мінімально допустимих рівнів заробітної плати.

На практиці мінімальна заробітна плата встановлюється відповідними владними структурами даної країни і її рівень залежить від досягнутого країною рівня економічного роз

Рис 4. Заробітна плата на конкурентному ринку праці

витку. Наприклад, у США з часу прийняття у 1938 р. Закону про справедливі умови найму існує федеральний мінімум заробітної Плати. Якщо в 1938 р. мінімальна заробітна плата становила 25 центів за годину, то в 1981 р. вона зросла вже до 3,35 дол. за годину. В 1996 р. федеральний мінімум заробітної плати становив 4,75 дол. на годину. В деяких штатах США рівень мінімальної заробітної плати був дещо вищим. Зараз вона поширюється приблизно на 90% усіх робітників та службовців США.

Мінімальний розмір заробітної плати - популярна тема для політичних дискусій. Відношення економістів до призначення з боку держави рівня мінімальної заробітної плати неоднозначне. Так, з часу запровадження мінімальної заробітної плати в США навколо цього питання ведуться постійні диспути. Особливо гострими вони були у 80-х роках.

Ті, хто виступав у цей період за незначне підвищення чи проти будь-якого підвищення мінімальної заробітної плати, обґрунтовували це її негативним впливом на інфляцію та молодих працівників. Якщо мінімальна заробітна плата буде підвищена, стверджували вони, це стане поштовхом до загального підвищення заробітної плати, що, у свою чергу, підвищить ціни і зумовить новий виток інфляції.

Вони також стверджували, що фірми, котрі не будуть спроможними платити підвищений мінімум заробітної плати, муситимуть звільнити частину своїх працівників. Деякі взагалі можуть збанкрутувати. Оскільки більша частина працівників, що отримують мінімальну заробітну плату, вийшла на ринок праці вперше, особливо постраждають від звільнення молоді працівники. Було підраховано, що від 100 тис. до 200 тис. робочих місць буде втрачено за кожні 10% підвищення заробітної плати.

Ті, хто в США виступає за істотне підвищення мінімальної заробітної плати, стверджують, що зменшувана купівельна спроможність, як наслідок інфляції, примушує робітників, котрі отримують цей мінімум, жити в злиднях. Вони також не погоджуються з тим, що мінімальна заробітна плата стосується більшою мірою молодих робітників.

Гострі політичні дискусії навколо мінімальної заробітної плати точаться з початку 90-х років і в Україні. За цей час ЇЇ рівень неодноразово переглядався. Якщо на початок 1990 р. мінімальна заробітна плата становила 70 крб. на місяць (цей рівень було визначено ще в 1972 р), то у грудні 1991 р. у зв'язку з посиленням інфляційних процесів, було запроваджено новий її рівень - 400 крб. З середини 1996 р. до середини 2000 р. мінімальна заробітна плата зросла з 15 грн. на місяць до 118 грн. Зараз на черзі стоїть завдання запровадження погодинної мінімальної ставки заробітної плати.

Формування ціни праці відповідно до законів попиту та пропозиції дозволяє проілюструвати, як ринкова економіка відповідає на добре відомі нам питання: що, як і для кого виробляти. Коли, наприклад, споживачі вирішують, що малолітражні легкові автомобілі є кращими (економічнішими), ніж інші типи легкових автомобілів, попит на працю робітників, які виробляють малолітражки почне зростати, внаслідок чого зросте і заробітна плата цих робітників. Підвищення заробітної плати в одній галузі економіки стимулює відтік робітників відповідної кваліфікації з інших галузей. Таким чином, підвищення заробітної плати у відповідь на попит споживачів малолітражок визначає" які саме продукти і послуги повинні вироблятися.

Оскільки заробітна плата робітників буде зростати, фірми, що виробляють малолітражки, будуть вишукувати працезберігаючі технології для того, щоб укласти контракти вже з меншою кількістю робітників. Фірми купуватимуть більше капіталу і найматимуть менше праці. Отже, ринковий механізм визначить, якою має бути технологія виробництва малолітражок.

І, нарешті, підвищення заробітної плати, а відтак і реальних доходів робітників, які виробляють малолітражки, дозволить їм І їхнім сім'ям підняти свій життєвий рівень. Водночас на інших підприємствах доходи робітників впадуть. Відповідно до цього буде отримана відповідь на питання: хто має споживати більше товарів та послуг, вироблених економікою?