Політична економія - Ніколенко Ю.В. - § 2. ВИДИ РИНКУ

Пізнати ринок як економічну категорію неможливо без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою. Для цього слід вибрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є складним і багатогранним явищем економічного життя.

Доцільно розпочати розгляд структури ринку з точки зору об'єктів купівлі-продажу. Історично першим виник ринок споживчих товарів і послуг для населення. Він обслуговує масового споживача, є свідченням стабільності й життєздатності економіки, всього суспільства. Споживчий ринок задовольняє фізіологічні та соціальні потреби людей у матеріальних і духовних благах. Він безпосередньо відображає виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. На ринку споживчих товарів і послуг обертається велика кількість різноманітних продуктів і формуються більш спеціалізовані ринки. Наприклад, у межах споживчого ринку розрізняють ринки продуктів харчування, одягу, взуття, предметів побутової техніки, ліків, комунальних, транспортних, культурних послуг тощо.

Ринок засобів виробництва сформувався пізніше, на другому етапі розвитку ринкових відносин, але набув пріоритетного значення. Він складається із ринку засобів праці (машин, обладнання, устаткування, приладів, будівельних споруд, виробничих комунікацій тощо) і ринку предметів праці (матеріалів, сировини, паливних ресурсів, металів, які підлягають обробці і т.п.). Формування сучасного ринку засобів виробництва має виключне значення для економіки України. Його розвиток та удосконалення дозволить підвищити технологічний рівень вітчизняного виробництва, прискорити науково-технічний прогрес, адаптуватися в конкурентному світовому середовищі.

У розвиненій ринковій економіці все більшого значення набуває ринок праці. Це посередник між роботодавцями та найманими працівниками. Ринок праці охоплює відносини, які розпочинаються при наймі людини на роботу і завершуються звільненням з неї. Об'єктом ринку праці є послуги праці, незалежно від того, втілюються вони у конкретних продуктах, виробах чи є послугами безпосередньо, наприклад, послуги лікаря, вчителя, юриста. Формування ринку праці приведе до створення належних умов для вільного вибору професії або виду діяльності, добровільного вирішення кожною працездатною особою своєї зайнятості чи незайнятості у суспільному виробництві.

Ринок нерухомості формується для торгівлі землею, об'єктами, що на ній збудовані, в тому числі житловими будинками. Суб'єктами цього ринку є фізичні та юридичні особи, які можуть купувати об'єкти нерухомості як для особистого (квартира, будинок), так і для виробничого споживання (приміщення для офісу, земля для сільськогосподарського призначення тощо).

Ринок науково-технічних розробок та інформації має своїми об'єктами продукти "ноу-хау", винаходи, патенти, ліцензії, проекти, програми математичного забезпечення та іншу наукову інформацію. Цей ринок ще називають ринком інтелектуальної власності. Ринок науково-технічних розробок та інформації обслуговує всі сфери людської діяльності. Без впровадження новітніх досягнень науки і техніки у виробництво неможливо примножити національне багатство країни, підвищити добробут її громадян, забезпечити їхнє духовне та інтелектуальне зростання. Економічний розвиток сучасного суспільства набагато залежить від доступу до інформаційних ресурсів. Особливе місце у цьому сегменті ринку належить новим інформаційним технологіям і комп'ютерам. Вони прискорюють прогрес, дають можливість людям обмінюватися інформацією незважаючи на кордони. Люди роблять купівлі через систему "Інтернет". Комп'ютер став невід'ємним складником життя людей, як телефон. В Україні формування ринку науково-технічних розробок та інформації має багато проблем та ускладнень. Винаходи та розробки, які створюють талановиті українські вчені, не мають попиту з боку вітчизняного виробника.

Фінансовий ринок складається із ринків капіталів (інвестицій), кредитів, цінних паперів, валюти. Це складна і найважливіша сфера специфічних економічних відносин з приводу купівлі-продажу фінансових ресурсів. Такий ринок більш характерний для розвинутих країн. Він формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує обіг платіжних коштів, кредитів, цінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі фінансовий ринок створює гнучкий механізм мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення потреб суспільного відтворення.

Ринок капіталів здійснює інвестиції, тобто вкладення у розвиток виробничої і невиробничої сфери економіки. Кредитний ринок є окремою сукупністю відносин між позикодавцями (кредиторами) і одержувачами позики в товарній або грошовій формі.

Ринок цінних паперів у вигляді акцій, ощадних сертифікатів, векселів та інших зобов'язань є прямим продовженням кредитного ринку, але має самостійне значення. Цінні папери - це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випустили, і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є власниками їх.

Ринок цінних паперів має два складники: первинний ринок (емісія цінних паперів, випуск їх у обіг) і вторинний, який займається перепродажем цінних паперів на фондовій біржі. Через це ринок цінних паперів називають ще фондовим ринком.

Валютний ринок - це такий ринок, де об'єктом купівлі-продажу є різні національні валюти. Функціонування даного ринку зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. На валютному ринку здійснюються операції зовнішньої торгівлі, інші розрахунки між країнами, міграції капіталів і т. п.

Така класифікація ринків є найбільш поширеною в сучасній економічній науці і практиці. Проте розрізняти види ринків можна й за іншими критеріями.

Наприклад, фахівці маркетингу виділяють ринок виробника, ринок продавця і ринок покупця залежно від того, хто з них має більше влади чи ваги у процесі обміну товарів.

За територіальною ознакою ринок поділяють на місцевий, національний (внутрішній) та світовий (зовнішній).

Місцевий ринок розташований у певному місці (на певній території). Він може існувати у вигляді селищного, міського, районного, обласного чи регіонального ринків. Сукупність ринків всередині країни складає національний (внутрішній) ринок. Акти купівлі-продажу на внутрішньому ринку здійснюються у національній валюті. Світовий ринок - це сукупність національних ринків, пов'язаних між собою стійкими товарно-грошовими відносинами. Він ґрунтується на міжнародному поділі праці. Світовий ринок спочатку характеризувався обміном сировинними ресурсами і сільськогосподарськими продуктами. На сучасному світовому ринку широко представлена готова продукція у вигляді різноманітної техніки, одягу, продуктів харчування, цінних паперів, інтелектуальної власності тощо.

З точки зору чинного законодавства виділяють легальний (офіційний) і нелегальний (тіньовий) ринок.

Нелегальний (тіньовий) ринок заборонений законом. Він є продовженням тіньової економіки, що являє собою несанкціоновану господарську діяльність. Тіньовий ринок має таку ж саму структуру, що й легальний (офіційний) ринок, тобто його елементами є предмети споживання, засоби виробництва, кредит тощо. Міжнародна практика до тіньової економіки відносить два компоненти:

o заниження або приховування від обліку доходів;

o доходи, отримані від незаконної в країні діяльності.

Перший компонент пов'язаний з легальними видами діяльності, доходи від якої приховуються з різних причин. Насамперед, це приховування доходів від податкових органів. Другий компонент пов'язаний з нелегальною або "чорною" економікою. Це наркобізнес, проституція, торгівля людьми, органами тощо. "Чорний" ринок виникає внаслідок нездорових потреб окремих людей і намагання інших нажитися на цьому. Несанкціонована діяльність зумовлює розвиток шахрайства, зловживання чиновників владних структур.

Залежно від рівня конкуренції економісти розрізняють чотири ринкові структури або моделі ринку: ринок чистої (досконалої) конкуренції, ринок монополії, олігополії і монополістичної конкуренції.

Ринок чистої конкуренції характеризується наявністю великої кількості незалежних продавців, які виробляють стандартизовану продукцію. Продавець не може встановити ціни, вищої від ринкової, тому що покупець може вільно купити товар за ринковою ціною в іншого продавця. Отже, проблема встановлення ціни для виробника тут фактично не стоїть. Ринок інформований, відсутні штучні бар'єри при входженні на ринок того чи іншого виробника.

Ринок чистої монополії - це ринок, де одна фірма є єдиним продавцем продукції чи послуг. Виробник "диктує" ціну. Покупець або погоджується з даною ціною, або відмовляється від купівлі. Замінники продукції відсутні. Існує дефіцит необхідної інформації. Значні штучні бар'єри при входженні у галузь.

Олігополія відрізняється невеликою кількістю виробників і високою концентрацією виробництва. Виробники виробляють стандартизовану і диференційовану продукцію, тобто різні види даного продукту (певний асортимент легкових автомобілів, металорізальних верстатів тощо). Між виробниками існує взаємозалежність при визначенні ціни і обсягів виробництва. При встановленні ціни можливі змови. Тут розгортається боротьба за якість товарів і послуг, за престиж.

Ринок монополістичної конкуренції характеризується порівняно значною кількістю виробників, які виробляють диференційований продукт. Продаж товарів відбувається в широкому діапазоні цін. Поряд з ціновою, значну роль відіграє нецінова конкуренція (реклама, марка товару, методи реалізації тощо).

Кожен вид ринку не існує сам по собі. Всі вони взаємопов'язані між собою, утворюючи розгалужену ринкову систему. Вона діє не тільки в межах тієї чи іншої країни, а й глобально, охоплюючи своїм впливом значну частину світового господарства.