Політична економія - Ніколенко Ю.В. - § 2. УМОВИ ТА ПРИНЦИПИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Підприємництво іманентне товарному виробництву і ринку. Воно може розвиватися лише у певному економічному та правовому середовищі. Саме тому для безпосереднього відтворення підприємництва необхідні певні передумови. Передумовами підприємництва є:

а) наявність приватної власності;

б) розвинені товарно-грошові відносини;

в) відособленість і економічна свобода підприємців;

г) наявність конкурентного середовища.

Ці передумови тісно між собою пов'язані. Вони не існують одна без іншої. Підприємництво передбачає, насамперед, наявність у суб'єкта чітко визначеної сукупності прав і свобод щодо вибору виду господарської діяльності, джерел її фінансування, планування, доступу до ресурсів, організації й управління, збуту продукції тощо. Це означає відмову від командних методів вирішення господарських завдань, які здатні забезпечити тимчасовий господарський успіх, який у подальшому перекривається значними економічними втратами. Тому держава через систему законодавства, податково-бюджетні, грошово-кредитні важелі може здійснювати лише економічне регулювання підприємницької діяльності, визначати правове поле, але не втручатися в оперативно-господарську діяльність.

Підприємництво органічно зв'язане з економічною свободою. Так, наприклад, М.Фелью, автор книги "Підприємництво - це свобода" так трактує зв'язок свободи і підприємництва. Згідно з Фелью економічна свобода включає право на приватну власність на засоби виробництва, вироблений продукт, на дохід, на економічну ініціативу, на свободу займатися тією підприємницькою діяльністю, яка відповідає власному вибору. Вільне суспільство признає це право не тільки тому, що воно сприяє досягненню найвищого рівня продуктивності, але і з інших, не менш важливих двох причин.

Економічна свобода визначає особисту свободу і дає можливість кожному розвиватися на основі своїх власних поглядів і цінностей. Заперечувати економічну свободу означає заперечувати особисті достоїнства і право людини розпоряджатися своєю долею. Держава, розробляючи відповідні норми, визначає не лише рамки свободи, але й наслідки свободи. Визначаючи ці норми, держава тим самим вказує, що свобода не має нічого спільного з вседозволеністю. Економічна свобода робить можливою організацію виробництва і розподіл багатства без довільного втручання влади, диктату режиму, заснованого на привілеях. У вільних економічних системах багатство виробляється і розподіляється в умовах демократії і ринкових відносин.

Отримання прибутку є важливою метою для підприємця, однак не самоціллю. Для нього головне - використання прибутку для ще більшого його зростання шляхом розширення, модернізації, структурної перебудови свого бізнесу. В умовах підприємництва змінюється співвідношення між матеріальною заінтересованістю і мотивацією трудової діяльності. Для підприємця останнє висувається на перший план.

Класичним прикладом підприємницької діяльності, ефективного менеджменту може бути фірма "Форд моторз". Ще в 1915 р. Генрі Форд пішов на такий нечуваний ризик: установив на своїх заводах найвищу в країні денну ставку заробітної плати, найкоротший робочий тиждень і водночас почав знижувати ціни на свої автомобілі, довівши їх до рівня найдешевшого автомобіля в США. Такі заходи могли привести фірму Форда до краху, чого власне і очікували інші підприємці. Але їхні очікування не справдилися. Через сім років ця фірма довела виробництво і реалізацію автомобілів до 1 млн 150 тис. Такий "хід" Форда привів до того, що більше двох десятків років він нероздільно панував на автомобільному ринку США. Це була перемога розуму людини на благо людини.

Одна з найхарактерніших рис цивілізованого підприємництва полягає в тому, що кожний підприємець, реалізуючи свої цілі, водночас здійснює господарську діяльність в інтересах суспільства. Адже щоб отримувати більший прибуток і бути конкурентоспроможним, необхідно постійно дбати про науково-технічний прогрес, підвищувати якість, розширювати і оновлювати асортимент продукції як виробничого призначення, так і особистого споживання, добиватися зниження витрат на її виробництво.

Розвиток підприємництва неодмінно пов'язується з постачанням на ринок якісніших і дешевших товарів. З цього приводу ще А.Сміт, говорячи про економічну природу підприємця, зазначав: "Він має на увазі лише свій власний інтерес, дбає про свою власну вигоду, причому в цьому випадку він невидимою рукою спрямовується до мети, яка зовсім не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дієво служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм".

Підприємництво ґрунтується й розвивається на певних економічних важелях, які реально забезпечують, а не просто декларують самоуправління, свободу господарського вибору, можливість інвестування доходу тощо. Іншими словами, підприємництво передбачає наявність конкурентного середовища, конкурентного режиму господарювання. Тільки конкуренція є тим інструментом, який змушує кожного підприємця незалежно від сфери діяльності здійснювати все те, що йому притаманне як певній сформованій соціальній страті суспільства. Прибуток, рентабельність господарської діяльності - важливі показники підприємництва, але недостатні. Отримувати все більший прибуток і підвищувати рівень рентабельності можна іншими способами (штучним формуванням дефіциту, необґрунтованим підвищенням рівня цін, відсутністю боротьби за зниження витрат на виробництво одиниці продукції), які не притаманні істинному підприємництву. Необхідна також система законів, які б не тільки визначали правила "гри" на ринку, але й захищали б підприємництво і забезпечували б стабільне ринкове середовище.

Названі умови підприємницької діяльності передбачені Законом України "Про підприємництво". У ньому, зокрема, зазначається, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. В цьому ж Законі сформульовані такі принципи підприємництва:

- вільний вибір діяльності;

- залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства;

- вільне наймання працівників;

- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;

- вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення податків і платежів, установлених законодавством;

- самостійне здійснення підприємцем, як юридичною особою, зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частини валютної виручки на свій розсуд.

Підприємницька діяльність - необмежене поле прикладання зусиль. Вона різноманітна, як різноманітні людські потреби. Але незалежно від виду і сфери підприємницька діяльність завжди здійснюється у певній організаційно-правовій формі - у формі підприємства чи фірми.