Політична економія - Ніколенко Ю.В. - § 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Форми організації підприємницької діяльності різноманітні. Основними є такі: одноосібне володіння (приватне, сімейне), товариство (партнерство), корпорація (акціонерне товариство).

За одноосібного володіння все майно належить одній особі, яка самостійно управляє підприємством, отримує весь дохід і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання, за підприємницький ризик. Це найбільш проста і досить поширена в країнах з ринковою економікою форма бізнесу. Так, із 20 млн діючих у США підприємств (без сільського господарства) близько 80% є одноосібними. Ця форма підприємництва особливо поширена у роздрібній торгівлі, консультативному бізнесі, громадському харчування і т.ін. Перевагами такої форми підприємництва є: простота організації, повна самостійність, свобода і оперативність, висока зацікавленість, поєднана з такою ж відповідальністю за ефективність роботи, невеликі організаційні витрати, гнучкість режиму роботи тощо. Недоліками даної форми організації бізнесу є: обмежені можливості до збільшення капіталу і обсягу виробництва. Розширення виробництва здійснюється в основному за рахунок капіталізації прибутку. Оскільки власник підприємства несе повну відповідальність за його фінансовий стан, то у випадку фінансової скрути його майно згідно з рішенням суду може бути направлене на задоволення вимог кредиторів і погашення боргів. Він сам повинен володіти знаннями з різних сфер.

Другою організаційно-правовою формою підприємництва є партнерство або товариство. Воно є природним продовженням одноосібного володіння. Це така форма організації бізнесу, коли дві чи більше осіб ведуть справу як співвласники на підставі договору. Є два види партнерств: а) звичайне або генеральне; б) з обмеженою відповідальністю. Партнери об'єднують свої фінансові ресурси та вміння вести справу. Вони розподіляють ризик, прибуток і збиток на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні. Звичайне партнерство передбачає необмежену відповідальність кожного співвласника. Кожен учасник несе повну відповідальність за справи фірми як своїм внеском у загальний капітал, так і своїми особистими коштами. Товариство з обмеженою відповідальністю відрізняється від звичайного (повного) тим, що його члени несуть відповідальність за зобов'язаннями фірми лише своїм внеском у загальний капітал. Частка партнерств у ринковій економіці невелика, так само, як і їхня питома вага в грошовому обігу. Вони поширені в таких сферах економічної діяльності, як медицина, юриспруденція (адвокатська та нотаріальна діяльність), бухгалтерія. Це зумовлено економічними особливостями цієї форми підприємництва.

Переваги партнерства перед одноосібними володіннями виявляються в наступному:

по-перше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об'єднання капіталу кількох осіб. Банки активніше дають кредити таким фірмам;

по-друге, удосконалюється управління фірмою, оскільки з'являється можливість розподілу управлінських функцій, повноважень, спеціалізація його членів відповідно до кваліфікації та схильності, що сприяє кращому, більш раціональному і ефективному використанню ресурсів порівняно з одноосібними володіннями. Крім того, вони можуть найняти і професійних менеджерів;

по-третє, як і одноосібні володіння вони користуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується як його особистий дохід.

Але партнерства не позбавлені недоліків (обмежень). Серед них можна відзначити такі:

по-перше, можуть виникати непорозуміння між партнерами, розбіжності їхніх інтересів, що ускладнює процес управління та прийняття виважених правильних рішень;

по-друге, хоча фінансові можливості партнерств і ширші, ніж в одноосібних, вони часто виявляються недостатніми для прибуткового функціонування;

по-третє, у партнерствах завжди присутній елемент непередбачуваності, пов'язаний не з господарською діяльністю, а з несподіваним виходом будь-якого учасника;

по-четверте, членам партнерства загрожує ще більша, ніж одноосібним володінням, відповідальність. Кожний партнер відповідає не тільки за свої невдалі рішення, але і за своїх партнерів. У разі банкрутства кожний з учасників може втратити більше, ніж вклав у справу. Компаньйон, якому належить 1% власності фірми, відповідає так само, як і той, кому належить 99% (це, звичайно, не стосується партнерств з обмеженою відповідальністю).

Значні ускладнення виникають також під час реорганізації підприємства, переорієнтацією на інший вид діяльності.

Таким чином, партнерська форма організації підприємництва доцільна для тих підприємців, які прагнуть збільшити свої фінансові можливості та співпрацювати з компаньйонами.