Політична економія - Ніколенко Ю.В. - § 2. ДОВГІ ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛИ

Історія виявлення та аналізу довгих хвиль в економіці починається з середини ХІХ ст. У 1847 р. англійський вчений Х.Кларк висловив думку, що між двома світовими "економічними катастрофами", які мали місце у 1793 р. і 1847 р., минуло 54 роки, і що цей інтервал не є випадковим. На їх існування вказували У.С.Джевонс, М.І.Туган-Барановський, К. Каутський, В.Парето та ін. Проте створення теорії довгих економічних циклів справедливо пов'язується з іменем російського вченого М.Д.Кондратьєва. На основі аналізу динаміки товарних цін, процентної ставки, номінальної заробітної плати, обороту зовнішньої торгівлі, видобутку і споживання вугілля, виробництва чавуну і свинцю та інших показників в Англії, Франції і США М.Д.Кондратьєв виділив три великі цикли кон'юнктури. Кон'юнктура - це напрям і ступінь зміни показника або сукупності показників, які характеризують стан економіки країни. Довгі економічні цикли складаються з двох хвиль: довгої хвилі зростання економічної активності і довгої хвилі спаду економічної активності. М.Д.Кондратьєв дослідив два з половиною довгих економічних цикли.

Перший цикл: висхідна хвиля - (1787-1792) - (1810-1817);

низхідна - (1810-1817) - 1844-1851). Другий цикл: висхідна хвиля - (1844-1851) - (1870-1875);

низхідна хвиля - ( 1870-1875) - (1890-1896). Третій цикл: висхідна хвиля - (1890-1896) - 1914-1920).

Дослідження Й. Шумпетера, Г.Менша збагатили теорію довгих економічних циклів М.Д. Кондратьєва. Аналіз економічного розвитку країн у ХХ ст. С.М. Меншикова і Л.А.Клименко показує, що економіка розвинених країн пройшла ще такі довгі хвилі:1920-1938 рр. - довгу хвилю економічного спаду третього циклу; 1938-1952 рр. - післявоєнна відбудова економіки;

Четвертий цикл: висхідна хвиля - 1952-1974 рр.

низхідна хвиля - 1974-1975 рр. - кінець ХХ ст. П'ятий цикл: висхідна хвиля - початок ХХІ ст.

М.Д.Кондратьєв виявив, що висхідна хвиля великого економічного циклу пов'язана з оновленням і розширенням основних капітальних благ, з радикальною зміною і перегрупуванням основних продуктивних сил суспільства. її здійснення пов'язане з величезними затратами матеріальних, трудових ресурсів, грошових коштів. їй передують значні технічні зрушення (відкриття), розвиток зовнішніх економічних зв'язків, суттєве збільшення видобутку золота. Довготривале економічне зростання можливе за таких передумов (правильностей): 1) нагромадження капіталу досягло значних розмірів, яке має натуральну і грошову форми; 2) процес нагромадження повинен продовжуватися таким темпом, який перевищував би темп поточного інвестування; 3) капітал повинен бути не розпиленим, а висококонцентрованим; 4) капітал має відзначатися відносно малим рівнем зв'язаності, тобто наявність великої маси вільного капіталу, що робить його дешевим. Якщо все це є в наявності, то настає такий момент, коли значне його інвестування у величезні будови стає досить рентабельним. Починається період грандіозного будівництва, в якому знаходять широке застосування накопичені технічні досягнення, створюються нові продуктивні сили і це позначається на всьому господарському укладі життя. Починається загальна підвищувальна хвиля.

Зростаюча хвиля піднесення і зростання продуктивних сил зумовлюють: загострення боротьби за нові ринки і, зокрема, за ринки сировини. Це веде до розширення орбіти світового ринку і залучення в оборот нових країн і регіонів, з одного боку, і загострення міжнародно-політичних відносин, збільшення приводів до воєнних зіткнень і зростання цих воєнних зіткнень, з другого.

В той же час бурне зростання нових продуктивних сил, підвищуючи активність заінтересованих в ньому груп населення, створює передумови загострення боротьби проти застарілих і гальмуючих розвиток економічних відносин, створюючи передумови для великих соціальних поворотів. Чи може цей процес зростання продовжуватися безкінечно довго? Ні.

Інвестиції капіталу у великі і дуже дорогі споруди підвищує попит на капітал. Цей попит по темпу і розмірах спочатку досягає його накопичення, а згодом перевищує його. Це породжує тенденцію до подорожчання капіталу, відсоткова ставка зростає. В подальшому ця тенденція посилюється внаслідок зовнішніх (передусім воєнних) і внутрішніх потрясінь. їх поява породжує зростання непродуктивного (державного) споживання і зниження темпів нагромадження. Щоб його подолати і не допустити падіння темпів інвестування, зростає попит на капітал (у колишньому СРСР зростала частка фонду нагромадження у складі національного доходу, що обмежувало споживання населення, породжувало все більші черги за все ширшим асортиментом життєво необхідних товарів). Зростання попиту на капітал веде до ще більшого його подорожчання. Все це створює передумови для загального перелому кривої від піднесення до пониження.

Звичайно цей перелом не настає моментально, бо надзвичайне напруження у нагромадженні капіталу по інерції продовжує хвилю піднесення, але все ж неминуче настає хвиля спаду. Падають темпи інвестування в капітальні будови, активність господарського життя понижується.

Депресивний стан економіки змушує шукати шляхи здешевлення виробництва. Протягом тривалої хвилі до пониження економічної активності припиняється зростання процентних ставок на капітал і створюються передумови для його зниження, бо зникають попередні причини більшого попиту на капітал порівняно з його пропозицією. Протягом понижувальної хвилі здійснюються нові науково-технічні відкриття, які чекають свого часу для впровадження і продуктивного застосування. Іншими словами, в понижувальний період створюються передумови для переходу до наступної довгої хвилі економічного піднесення Вихід із хвилі зниження можливий лише на ґрунті нових науково-технічних досягнень та наступних інновацій.

Німецький дослідник Г Менш вивчив зв'язок 112 великих технічних нововведень ХІХ-ХХ ст. з довгими хвилями і визначив середню тривалість великого циклу у 55 років.

Таким чином, змістом довгих економічних циклів є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок в лінії технічного прогресу). Перехід від одного до іншого довгого економічного циклу знаменує собою перехід до нового технологічного способу виробництва.

Матеріальною основою великих циклів вважають п'ять технологічних способів виробництва:

Рання механізація 1770-1840 рр. Ключові індикатори - бавовна, чавун, текстильне машинобудування. Лідерами були Великобританія, Франція, Бельгія.

Парова енергія і залізниці 1840-1890 рр. Ключові індикатори - будівництво портів, залізниць, пароплавів, виробництво паровозів, залізничного устаткування, верстатобудування. Лідери - Великобританія, Франція, Бельгія, Німеччина, США;

Електроенергія і важке машинобудування 1890-1940 рр. Ключові індикатори - сталь, автомобілі, танки, літаки, радіо, алюміній, нафта, товари довгострокового користування. Лідери - Німеччина, США, Великобританія, Франція, Бельгія, Швейцарія, Нідерланди;

Фордистське масове виробництво 1940-1990 рр. Ключові індикатори - атомна енергетика, ракетно-ядерна зброя, комп'ютери, радари, мікроелектронне програмне забезпечення, верстати, хімічна промисловість. Лідери - США, Німеччина, Японія, Швеція, Швейцарія, СРСР;

Інформація і комунікація з 1990р. Ключові індикатори - мікро-електроніка, біотехнологічне виробництво, космічна діяльність, тонка хімія, Лідери - Японія, США, Німеччина, Швеція, Росія, Китай, Індія.

Виділення п'ятого технологічного способу виробництва вказує на завершення четвертого довгого економічного циклу і здійснення переходу до наступної висхідної довгої хвилі п'ятого довгого економічного циклу.

Треба мати на увазі, що особливістю довгої хвилі спаду порівняно з довгою хвилею піднесення є те, що в цей період не відбувається абсолютного скорочення обсягів національного виробництва, зростання рівня безробіття, зниження рівня життя населення і т.ін., а тільки зниження ділової активності, що проявляється у сповільненні середньорічних темпів збільшення основного капіталу, ВВП, національного доходу, продукції промисловості, доходів населення тощо. Про це свідчать дані таблиці 18.1.

З таблиці видно, що довга хвиля економічного піднесення (1950-1973 рр.) відзначається значно вищими темпами економічного зростання ніж попередня (1913-1950 рр.) і наступна (19731975 рр. до кінця ХХ ст.) довгих хвиль економічного спаду.

Довгі хвилі економічного піднесення і довгі хвилі економічного спаду не є періодами безперервного економічного зростання чи, відповідно, спаду, вони перериваються середніми економічними циклами.

Таблиця 18.1

Середньорічні темпи зростання ВВП і основного капіталу (%)