Політична економія - Щетинін А.І. - 5.5. Еволюція форм вартості і виникнення грошей

У сучасному світі панівною формою суспільного виробництва є товарне виробництво. Його найголовнішими базовими категоріями виступають товар і гроші. Значення грошей в організації функціонування суспільного виробництва надзвичайно велике. Вони не тільки забезпечують кругообіг товарів та послуг, але й виступають важливим важелем регуляції всієї сукупності соціально-економічних процесів сучасного суспільства.

Гроші - це загальний еквівалент, тобто товар, що виражає вартість усіх інших товарів. Виникнувши у сиву давнину, гроші пройшли довгий і складний шлях розвитку. Щоб розкрити їх сутність як загального еквівалента й правильно зрозуміти їх роль у житті будь-якого сучасного суспільства, слід простежити їх еволюцію від найпростішого товару, який епізодично виконував роль еквівалента, до багатогранного й всемогутнього образа вартості, що рухає не тільки виробництвом, а й долями та пристрастями мільйонів людей.

Допитливий розум людини не міг обійти своєю увагою гроші - цей неодмінний і водночас загадковий атрибут світу товарів. Уже такі видатні вчені стародавньої Греції, як Ксенофонт та Аристотель, вивчали природу грошей, їх функції та місце в організації товарного виробництва. Так, Ксенофонт виділяє дві функції грошей, а саме функцію засобу обігу і функцію нагромадження скарбів. Аристотель у грошах бачить функцію засобу обігу та їх функцію як міри вартості. При цьому, розглядаючи обмін товарів, Аристотель робить надзвичайно важливе спостереження, яке полягає в тому, що в цьому обміні реалізуються відносини рівності. Багато цікавих думок про гроші висловили й такі видатні англійські вчені, як А.Сміт та Д.Рікардо. Але не маючи у своєму розпорядженні методу діалектичного матеріалізму, вони не зуміли розкрити історичний характер розвитку грошей та їх сутність. Це завдання вирішив геніальний німецький учений К.Маркс.

Гроші - це продукт товарного виробництва, а воно, як відомо, неможливе без обміну. Історично обмін зароджувався між общинами (племенами) і, як і само товарне виробництво, мав епізодичний характер. У цьому ще випадковому процесі обміну брало участь два товари, дві споживні вартості. Наприклад, риба, яка була виловлена в кількості більшій, ніж існувала потреба в ній, могла обмінюватись на здобуті іншим племенем шкури звірів. Цей обмін завжди здійснювався в певній пропорції, що може бути виражена за такою абстрактною формулою:

X товару А = У товару Б.

Це рівняння характеризує найпростішу форму вартості, яка виникла першою й отримала назву простої, випадкової або одиничної форми вартості. Два товари, що беруть участь в обміні, водночас є його крайніми полюсами. Один товар (А) знаходиться у відносній формі вартості. Він виражає свою вартість, його купують. Він завжди має свою кількісну визначеність, свою величину вартості. Другий товар (Б) виступає як вимірювач вартості першого товару. Він своєю споживчою вартістю вимірює вартість товару А. З цієї позиції товар Б виступає як еквівалент, вимірювач вартості іншого товару. Він виконує цю роль випадково, епізодично, та й сам по собі зовні ніяк не відрізняється від інших споживчих вартостей, але в межах відносин цих двох товарів він означає більше, ніж просто споживча вартість. Отже, товар Б, який виражає вартість товару А, є еквівалентом і в цій ембріональній, зародковій формі вже функціонує як гроші.

Аналізуючи цю форму вартості, слід відзначити принаймні три суттєвих моменти.

По-перше, у співвідношенні X товару А = У товару Б, товари, які беруть участь в обміні, займають полярні позиції і можуть перебувати або у відносній, або ж в еквівалентній формі. Якщо їх поміняти місцями, то товар А стане товаром-еквівалентом, а товар Б буде перебувати у відносній формі вартості. Суть цієї форми вартості при цьому не зміниться.

По-друге, як товар А, так і товар Б мають власну вартість і їх кількісна пропорця (X) та (У) залежить від величини вартості одиниці кожного з цих товарів.

По-третє, безпосередньо вартість одного товару виразити в робочому часі, витраченому на його виготовлення, не можна. Ця вартість може бути виражена тільки опосередковано, через вартість іншого товару.

Виступаючи товаром-еквівалентом, товар Б відіграє активну роль і має такі особливості:

o споживча вартість одного товару (у нашому випадку - товару Б) виступає формою виразу вартості іншого товару (А);

o конкретна праця, витрачена на товар-еквівалент (Б), що є джерелом споживчої вартості, виступає формою виразу своєї протилежності, а саме абстрактної праці;

o приватна праця, тобто праця окремого товаровиробника (товаровиробників), виступає формою прояву своєї протилежності - суспільної праці.

Проста, випадкова або одинична форма вартості має певні недоліки. З теоретичного погляду це може бути зведено до того, що товар, який перебуває у відносній формі вартості, не виражає своєї якісної однорідності й кількісної визначеності стосовно всіх інших товарів. У практичному аспекті недолік цієї форми вартості (а вона, по суті, притаманна обміну, який відомий нам як бартер) полягає в тому, що процес такого обміну вимагає збігу акта купівлі-продажу за місцем і часом. Однак в умовах зародження товарного виробництва і товарного обігу цей недолік ще не мав суттєвого значення.

З розвитком товарного виробництва в обмін утягуються вже не два, а багато товарів, та й сам обмін стає більш регулярним. Унаслідок тих чи інших обставин якийсь товар став найбільш бажаним для придбання. Він перебуває у відносній формі вартості. Його хочуть купити. Таким товаром могла стати худоба як концентроване джерело білкової їжі. В умовах повсякденного вирішення проблеми фізичного виживання вона стає найбільш бажаним предметом обміну і може обмінюватись на багато інших споживних вартостей. Виникає інша, більш складна форма вартості, яка отримала назву повної або розгорнутої форми вартості. Схематично її можна подати, наприклад, у вигляді такого рівняння:

(2 мішка зерна, 3 пари чобіт, 1 сокира.

Ця форма вартості, якщо її порівняти з простою випадковою формою, являє собою певний прогрес у розвитку форм вартості. Вона відображає у своєму розвитку більш високий щабель організації товарного виробництва й обміну. Але ця форма вартості має й певні недоліки. У практиці вона відображається в певному утрудненні обміну товарів. Так, власнику 1 пари чобіт досить складно обміняти їх на певну кількість зерна, бо цей обмін треба робити через товар, що знаходиться у відносній формі вартості (вівця).

К. Маркс в "Капіталі" розкрив ці недоліки в теоретичному аспекті. "По-перше, відносне вираження вартості товару є тут незавершеним, тому що ряд виражень його вартості ніколи не закінчується... По-друге, такий ланцюг утворює строкату мозаїку розрізнених і різнорідних виражень вартості. По-третє, ... відносна форма вартості кожного товару являє собою нескінченний ряд виражень вартості, відмінний від виражень відповідної форми вартості будь-якого іншого товару" (Маркс К. Капітал. ТІ. С. 73-74).

Зміни в суспільному виробництві, які знайшли свій вираз у подальшому розвитку товарного виробництва й обміну привели до появи нової, більш розвинутої форми вартості. Вона отримала назву загальної і може бути подана у вигляді такого прикладу:

Ця форма вартості відрізняється від попередньої тим, що в ній роль загального еквівалента виконує не багато товарів, а один. Тепер усі товари виражають свою вартість просто, бо виражають її в одному товарі, і одноманітно, бо виражають цю вартість в одному і тому самому товарі. Водночас отримує подальший розвиток і товар, що виконує роль еквівалента, і це знаходить свій вираз у посиленні його характеристики як загального еквівалента. У простій або випадковій формі товар еквівалент має характер загального тільки в межах відносин двох товарів. У розгорнутій формі посилення цієї характеристики знайшло свій зовнішній прояв саме в тому, що роль цього еквівалента відігравав не один товар, а багато товарів. У загальній же формі вартості ця роль закріплюється за одним товаром, і він виступає загальним еквівалентом уже в межах відносин з багатьма товарами.

Роль загального еквівалента на різних ринках і на різних етапах розвитку того чи іншого суспільства виконували різні товари. Це були і свійські тварини, і хутро, і зерно, і риба, й інші товари. Наприклад, у народів Полінезії це були особливі ракушки, а в античних народів роль загального еквівалента виконували раби. Людство ніби-то випробувало різні матеріальні блага з позиції їх придатності до ролі загального еквівалента.

На певному етапові розвитку товарного виробництва роль загального еквівалента міг виконувати будь-який товар (проста форма вартості) або якийсь один товар (загальна форма вартості), і це пояснювалось тим, що обмін був безпосереднім і, як правило, нерозривним у місці і часі. Але з подальшим розвитком товарного виробництва з'являється потреба розривати акт купівлі-продажу в місці і в часі. Виникає потреба той товар, який виконує роль загального еквівалента і споживча вартість якого є носієм, утіленням вартості, нагромаджувати з метою його використання в майбутньому. Це висувало відповідні вимоги до товару-еквіваленту і з'ясовувалось, що частина таких това-рів-еквівалентів для цього непридатні. Наприклад, живі істоти - худоба, раби - вимагали догляду за ними і значних витрат на їх утримання. Інша частина, наприклад, хутро, риба, зерно тощо, малопридатні, бо дуже чутливі до дії зовнішніх факторів, які можуть призвести до їх псування і знищення. Так, хутро за досить короткий термін під впливом, наприклад, вологи або сонця, може зіпсуватись. Виловлена риба взагалі вимагає спеціальних умов зберігання - і, навіть якщо їх і створити, то вона через певний час однаково втратить свої властивості і стане непридатною для використання. Усе це привело до того, що поступово роль загального еквівалента все більше переходила до металів. Спочатку це було залізо, мідь, олово, срібло і, урешті-решт, роль загального еквівалента остаточно закріпилась за золотом. Виникла остання й найбільш розвинена форма вартості, яка отримала назву грошової форми вартості. Цю форму схематично можна подати в такому вигляді:

Грошова форма вартості, за своєю суттю, нічим не відрізняється від загальної. Прогрес тут тільки в тому, що роль цього загального еквівалента виконує золото, товар, який найліпше серед усіх інших това-

рів може виконати цю роль. Це обумовлено тим, що золото, унаслідок своїх фізико-хімічних властивостей, найбільш придатне до ролі загального еквівалента. Воно однорідне за своїм складом, добре розділяється на частини, не зазнає впливу корозії, має велику вартість за невеликого об'єму, досить рідко зустрічається в природі і т.ін. Жоден товар не має такої сукупності властивостей, які роблять золото найбільш придатним для виконання ролі загального еквівалента. Саме це дало змогу К.Марксові зробити висновок про те, що "золото і срібло за своєю природою - не гроші, але гроші за своєю природою - золото і срібло" (Маркс К Капітал. Т.1. с. 99)